БАНДИТСЬКА РАДА

У нас на дачі, як в селі,

Навіть півні весь день співають.

Виводять віволги пісні,

Бджоли гудуть, джмелі літають.

А в метрах ста на Окружній

Там, де гуляли вітри в полі,

Уже відверто свій товар

Вам пропонують – Галі, Олі.

От ми уже прийшли куди!

Ну як тут владу не хвалити!?

А щоб не мали ті... її,

Як би вони змогли прожити?

А поруч саркофаг й стоїть

бандитська рада –

Два джерела людських найбільших бід,

Та кожна з тих заробітчанок рада,

Що діткам заробила на обід.

19.6.1997 р.

ЖУРБА

Така журба, немов хтось в душу

Підклав тротил, щоб підірвать.

А я іду, розвісив вуха

І руку нікому подать.

Чому завжди душа вирує,

Чому завжди вона бурлить?

Бо на Олімпі нас не чують

Ті, що повинні нам служить.

19.1.1997 р.

СВІТ РЕКЕТИРІВ І ЗЛОДЮГ

Може Бог і є на світі,

Та повірю я тоді,

Коли тих, хто звів Чорнобиль,

Спалять в тому ж їх вогні.

А коли ще нашим світом

В нас керує КПРС –

Не бувать весні і літу,

І не вірю у прогрес.

Зараз Павлова немає

І нема його бандюг,

А народ ще більш конає

В світі рекету й злодюг.

14.6.1992 р.

ЩОБ БУЛО САЛО

Про занадто вже розумних

Йде негарна слава,

Бо їм скільки б не давали –

То все мало й мало.

Їм і дачі, і машини,

І часник, і сало.

Й хоч живуть – як кіт у маслі –

А все мало й мало.

Ладні першого схопити,

Якщо хтось прорветься,

Хоч в самого, як говорять,

Вже і з горла преться.

То ж не дивно і не смішно,–

Якось мовив Сава,–

Буде більше в нас розумних –

Менше буде сала.

Бо розумні та культурні

Люблять розважатися,

А щоб сало було, треба

У дермі копатися.

21.1.1997 р.

БИДЛО

Поки бидлом не назвеш,

Хрен йому щось доведеш.

12.3.1997 р.

ЯКБИ Я БУВ БОГОМ

Гуде в гаю весь день губатий,

Ніччю заплутавшись в дротах,

Стоїть сумна старенька хата,

Немов не хата то, а страх.

Я знаю: спокій всім потрібний,

Та я – щоб божу силу мав –

То працьовитих залишав би,

А всіх ледачих – умертвляв.

16.2.1997 р.

СТОЇТЬ В СТЕПУ БЕРІЗКА

Стоїть в степу берізка сиротливо,

Де поруч з нею річенька біжить,

А на душі так сумно і тужливо,

Що нас змогли так нагло обдурить.

Кравчук нас всіх перехитрив

І як болотом ротом,

Ніби коритом, всіх накрив,

Не кліпнувши і оком.

Як в революцію колись

Народ пролетаризований,

І невідомо ким і чим

Він так загіпнозований.

Кравчук нас всіх перехитрив

І балакучу братію

Купоном‑пострілом убив,

А з ним і демократію.

– А де ж народ? Хто скаже, де?

– Нема. Мовчить.

Обіцянок наївсь, напивсь

І, певно, спить. Пора будить!!!

16.6.1992 р.

ПЛЮВАТЬ НА ЧИН

Мені плювать на ранг і чин,

Я чую те, що йде з глибин.

17.10.2006 р.

Поиск по сайту: