БАНДИТАМ

Ці намістники Божі,

Що по горло в крові,

Чи невже вони й справді

Безнадійно тупі?

І невже ті не знають

Що війна – то змія,

То – найбільше страхіття,

Яке знає земля.

І невже зрозуміти

Ті не можуть ніяк,

Що людина – не робот,

Що вона – не слимак?

Їх не може дістати

Ані плач, ні мольба,

Що сказать таким можна,

Окрім слова – ганьба!

А тому я звертаюсь

До землян, так сказать:

– Вбийте першого того,

Хто накаже вбивать!

А Планета гуляє,

А Планета гуде,

Може завтра і нашу

Україну це жде?

2.3.2003 р.

ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ?

Як же тут не станеш ти

Хвилюватись, брате,

Як держава вже для нас

Стала, ніби катом?

Що біжать з держави всі,

Хто ходить ще може.

І невже, хотів би знать,

Бог нам не поможе?

1.2.2003 р.

АБИ ВИЖИТЬ

В цьому світі щоб вижить –

Буть тварюкою треба

І душить всіх підряд. Особливо рабів.

Щоб, нарешті таки, ті проснулись горбаті

І за душу взяли всіх бездушних катів.

В цьому світі щоб вижить – не думай

Ні про яку порядність, не думай про такт,

Бо як ти не з’їси свою жертву сьогоднІ,

То вона тебе з’їсть, не вагайся, це – факт.

А тому, про порядність не думай,

І за тим, чого в світі нема, не жалій...

Як не хочеш ти жить, як порядна людина,

То будь вічним рабом і народжуй повій.

10.6.2001 р.

ПО ТРУПАХ

Ми – нові пани. Ми – крутії.

Нам треба раби і гарем.

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

А всіх, хто дорогу перейде

І проти нас піде, зітрем!

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

Бо честь і порядність – то догма.

Хто пискне – усіх без проблем...

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до Олімпу дійдем.

11.2.2001 р.

ГАЧОК ДЛЯ ОЛЕН

Я не вірю сьогодні в порядність,

Бо де честь мала буть – виріс член.

І то просто гачок для наївних,

Для гарненьких, дурненьких Олен.

Бо у цьому жорстокому світі,

Де пасуться наївні дівки,

Там безпечно себе почувають

Всякі покидьки і вовки.

10.6.2001 р.

БОЖІ НАМІСНИКИ

О, як би я хотів, щоб люди

Стали добрішими в житті,

І не хапали всіх за душу

Так, як хапали нас вожді.

Кому така тре’ демократія,

Де пільги тільки для катів?

Для тих, що ходять з автоматами,

Щоб поробити з нас рабів.

Вони і досі ще жирують,

По списку першому живуть,

І їх усіх, немов релікти

Ще і сьогодні бережуть.

Оті, що стріляли в потилицю,

Глумились з людей, як з тварин,

Вони і сьогодні у милості,

І в кожного свій лімузин.

Для тих, що нас всіх грабували,

Тим – Ялти і хатки у зруб,

А тим, що як бик працювали,

Тим лагідне слово з трьох букв.

Бо усі ті, що там, – недоторкані,

Бо то – наш золотий генофонд,

Бо то – наші намісники божії –

Ті, що нам об’явили фронт.

Бо що будем всі ми робити,

Як раптом не стане вождів?

Бо хто ж буде баб гвалтувати,

А в плуг запрягать мужиків?

20.10.2001 р.

Поиск по сайту: