С Л О В Н И К Т Е Р М І Н І В

Адаптація – пристосування людини до умов життя, що змінилися, у результаті чого можливе набуття нових для неї властивостей.

А кмеологія – наука про закономірності психічного розвитку і самореалізації дорослої людини в процесі досягнення нею високих результатів професіоналізму, майстерності та творчості.

Бесіда – одна з основних форм ділового спілкування.

Валідність – критерій якості педагогічного моніторингу, технологій відстеження результативності діяльності освітньої системи.

Вальдорфська педагогіка – сукупність методів і прийомів виховання та навчання, яка ґрунтується на антропософській інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних факторів.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення яких-небудь явищ.

Делегування повноважень – передача прав на прийняття рішень іншій особі або ланці в системі управління.

Ділова гра – це метод навчання професійній діяльності через її моделювання, близьке до реальних умов, з обов’язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв’язується строго відповідно до характеру рішень та дій її учасників.

Д искусія – дослідження. колективне обговорення спірного питання, обмін думками. ідеями між кількома учасниками.

Детермінація – причинна обумовленість.

Експеримент – дослід, відтворення обєкта пізнання, перевірка гіпотези.

Імідж освітньої організації – ступінь продуктивності(характер інтелектуально-духовного ресурсу) освітньої системи, конкурентоспроможності організації в умовах ринку.

Індивідуальність – людина з таким індивідуальними властивостями, сполучення яких відрізняє одну особу від іншої.

Ініціатива – прояв людиною активності на основі внутрішніх спонукань.

Інновація – створення та впровадження різного виду нововведень, які породжують значні зміни в освіті та інших галузях.

Інноваційний менеджмент – особлива сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та персоналом.

Інтелект – стійка система взаємозв’язків пізнавальних психічних функцій, що виявляються як розумова спроможність, що представлена в навчальній і трудовій діяльності.

Інтуїція – здатність швидко знаходити рішення та передбачати події.

Інтегративні технології – технології, засновані на активній взаємодії. Характеризуються активізацією пізнавальної діяльності через забезпечення власне активної міжособистісної взаємодії їх учасників, яка досягається відповідними засобами (організація аудиторії, застосування групових форм роботи тощо); організаційними формами занять (навчальні семінари-тренінги, соціально-психологічні тренінги тощо).

Інформатика – це фундаментальна наукова дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також закономірності та методи її створення, збереження, пошуку, перетворення, передачі та використання в різних сферах людської діяльності.

Інформатизація освіти – це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Керівництво – здійснення впливу на людей та налагодження з ними міжособистісних стосунків з метою виконання завдань. які стоять перед організацією.

Компетентність – це сфера складних умінь, та якостей особистості; ступінь відповідності знань, умінь і досвіду осіб відповідного соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних ним завдань і розв’язування проблем.

Компетентний – обізнаний, авторитетний у якій-небудь галузі,що володіє компетенцією. якими-небудь правами, повноваженнями. Бути компетентним – означає вміти мобілізувати в даній ситуації здобуті знання і досвід.

Компетенція – це загальна здатність, яка базується на знаннях. здібностях, досвіді, цінностях, які набуті завдяки навчанню; коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких особа має знання, досвід; готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння і навички, а також способи діяльності в житті для розв’язання теоретичних і практичних завдань

Концепція – система поглядів. ідей, науково обґрунтований та переважно доведений вираз головного змісту теорії.

Креативна особистість – особистість здатна до швидкої переорієнтації, переходу до якісно нової структури мислення, нестандартних дій в екстремальних умовах; багатогранна, позитивно мисляча особистість з почуттям відповідальності, толерантності, відкритості вищим смислам.

Критерій – показник якості об’єкта, який характеризує одну з його властивостей, оцінка якої можлива за рахунок використання одного із способів виміру або експертного методу; ознака. на основі якої відбуваються оцінювання, визначення або класифікація чого-небудь, мірило суджень, оцінки, засобів перевірки істинності або помилковості твердження, гіпотези.

Лідер – той, хто володіє перспективним баченням, хто передбачає майбутнє, хто працює над покращенням того, що зараз дає плоди, хто забезпечує співпрацю у колективі, вчить інших бути лідерами.

Менеджмент – ефективний тип управління бізнесом.

Метод проектів – система навчання, за якою учні набувають знань і вмінь у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, що поступово ускладнюються.

Місія – це глобальна мета закладу освіти, яка виражає її загальні цінності і погляди, пов’язані з культурою школи, підтримується всіма учасниками освітнього процесу, має певні наслідки для організації і стилю навчання та виховання.

Моделювання – дослідження яких-небудь явищ і процесів через побудову і вивчення їхніх моделей.

Нарада – колективне обговорення окремих питань групою осіб, які мають безпосереднє відношення до їх вирішення.

Науково-методичний супровід – професійна діяльність щодо створення соціально-педагогічних умов для розвитку освітніх систем або учасників педагогічного процесу.

Науково-практична конференція – одна із форм теоретичної і практичної підготовки педагогічних працівників на основі виявлення і узагальнення практичного передового досвіду.

Освіта – духовна основа людини, що складається під впливом моральних і духовних цінностей, є її надбанням, а також процес виховання, самовиховання, як процес формування цієї основи.

Об`єкт дослідження – об’єкт, на якому проводиться наукове дослідження. Об`єктом дослідження може бути особистість, група людей, педагогічний процес тощо.

Освітній менеджмент – це теорія і практика управління стратегічною галуззю держави в ринкових умовах.

Освітній простір – усі елементи соціокультурного середовища, які задіяні в освітньому просторі.

Особистість – людина, що належить до визначеного суспільного середовища і виконує у ньому відповідні ролі.

Парадигма освіти – система основних наукових досягнень (теорій, методів), за зразком яких організується дослідницька практика вчених в галузі освіти у визначений історичний період.

Педагогічний експеримент – строго спрямована педагогічна діяльність щодо створення нових технологій навчання, виховання, розвитку дітей. управління школою.

Педагогічна ідея – ядро, змістовий центр наукового дослідження, перспективного досвіду, прогнозовані результати, що виражаються в узагальнених висновках, судженнях і поєднують у собі як об’єктивне знання про наявну педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету щодо її розв’язання.

Порівняння – зіставлення для встановлення схожості, розбіжності.

Предмет дослідження – сторона предмета дослідження, яка в даному випадку вивчається. Наприклад, об’єктом дослідження може бути особистість. а предметом особливості когнітивної сфери (пам'ять, увага, мислення тощо).

Прес-конференція – пізнавальна творча справа-огляд, що організовується у формі рольової гри-бесіди членів певної делегації з представниками мас-медіа.

Прийняття управлінського рішення – вибір керівником найдоцільнішого способу розв’язання управлінської проблеми з кількох можливих варіантів; складний за своєю структурою поетапний процес певних логічно виважених дій. які забезпечують просування від визначення мети до її практичного втілення.

Проблема – складне пізнавальне завдання, розв`язок якого представляє суттєвий теоретичний чи практичний інтерес.

Проблемна ситуація – інтелектуальне ускладнення, яке виникає у людини. коли вона не знає. як пояснити явище, факт, процес дійсності, не може досягнути мети відомими їй способами дій, що змушує її шукати нові способи пояснення чи дії.

Програма розвитку шкли – стратегія та тактика переходу навчального закладу на якісно вищий рівень.

Програмно – цільовий підхід – один із ефективних дослідницьких підходів, основою реалізації якого є комплексна цільова програма, яка включає такі компоненти: цільова, структурно-ресурсна, організаційно-виконавча частини.

Проект – форма побудови цілеспрямованої діяльності; певна форма організації великих і малих починань.

Проектування – спеціальна, концептуально-обумовлена та технологічно забезпечена діяльність, спрямована на створення образу бажаної у майбутньому системи.

Професія – вид трудової діяльності людини.

Процес – послідовна зміна явищ, стан у розвитку чого-небудь.

Ранжування – метод дослідження, який полягає у розташуванні респондентом або експертом перерахованих критеріїв за ранговими місцями 9від першого, вищого рангу до nевногоного за числом перерахованих критеріїв).

Рейтинг – термін, який означає суб’єктивну оцінку будь-якого явища за даною шкалою.

Рефлексія – розумова діяльність що виявляється в чітких думках у вигляді констатації того, що відбувається з іншими людьми і з самою людиною. Здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями.

Рішення – це результат розумової діяльності. який приводить до необхідних висновків чи дій, спрямованих на реалізацію мети.

Самоменеджмент – внутрішній механізм розвитку власних особистісних якостей через самопізнання, самореалізацію або здатність особистості до цілеспрямованої психічної роботи.

Самоосв іта – 1) одна із форм пізнавальної діяльності, вид самостійної роботи; 2) це свідомий рух особистості від «Я» реального до «Я» ідеального (в психологічному розумінні; 3) це оволодіння знаннями з ініціативи самої особистості, а також самостійний вибір форм задоволення пізнавальних потреб та інтересів.

Самоактуалізація – прагнення людини до виявлення і розвитку своїх можливостей.

Самооцінка – метод, який використовується в педагогічному моніторингу для оцінки особистістю самої себе. а також визначення її якості та місця серед інших людей.

Семінар – це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення її кваліфікації.

Ситуація – це сукупність взаємопов’язаних фактів, явищ, умов та обставин, яка характеризує конкретний стан. подію або період управлінської практики і потребує від керівника відповідних оцінок, розпоряджень та інших організаційних дій.

Ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації.

Система освіти – існуюча в масштабі країни структура освітньо-виховних закладів.

Система управління – сукупність дій, які визначають реальність управлінської діяльності.

Системний підхід – один із методологічних напрямків розвитку пізнання оточуючої дійсності, передбачає, що соціально-педагогічні об’єкти, явища, процеси розглядаються як цілісні системи.

Ситуація – це поєднання умов, які забезпечують успіх.

Такт педагогічний – дотримання педагогом міри у взаємовідносинах з учнями. уміння знайти правильний підхід до них у процесі навчання та поза ним.

Творчість – створення в процесі діяльності нових цінностей. У творчості виявляються спроможності, знання,уміння,мотиви, якості особистості. Працьовитість – позитивне ставлення людини до трудової діяльності, що засновується на активності, ініціативі, задоволеності процесом праці та її результату.

Телекомунікаційні технології – технології передачі і одержання інформації за допомогою глобальних комп’ютерних мереж.

Тест- сукупність взаємопов’язаних контрольних завдань, які дозволяють надійно та валідно виміряти та оцінювати знання. уміння та будь-які інші характеристики особистості.

Технологія – це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою спеціальної організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційний (наукові принципи – як робити?), матеріальний (знаряддя праці – чим робити?), соціальний (фахівці, які мають професійні навички – хто це може робити?).

Узагальнення – висновок, що відображає основні результати, перехід на вищий щабель абстракції шляхом виявлення загальних ознак предметівгалузі, що розглядається.

Уміння – засіб виконання дії, заснований на знаннях.

Уміння – система набутих дій, що успішно виявляються в діяльності людини.

Управління – забезпечення ефективного функціонування та розвитку організації.

Якість освіти – система соціально обумовлених показників рівня знань, умінь, досвіду творчої діяльності, ціннісного ставлення до світу тощо.

Якість управління – комплекс характеристик управління, що відображає потребу та можливість високої соціально-економічної ефективності управління.

Трудовий контракт, як і трудовий договір, — це вольовий двосторонній акт, угода двох суб’єктів, спрямована на виникнення трудових відносин. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП сторонами трудового договору, а отже, і контракту є працівник і роботодавець.

Таким чином, однією стороною всіх видів трудових договорів незмінно виступає громадянин, що реалізує своє право на працю укладанням договору (ст. 2 КЗпП) і набуває статусу працівника. Працівник повинен особисто виконувати покладені на себе трудові обов’язки. Їх не можна здійснювати через представника.

Статус працівника як сторони контракту можуть набути громадяни, які досягли встановленого законом віку та за станом здоров’я можуть виконувати конкретну, визначену цим контрактом роботу. Законодавство спеціально не встановлює вік працівників, з якими можуть укладатися контракти, а отже, укладаючи контракт, слід керуватися вимогами щодо віку, встановленими законодавством для укладення звичайних трудових договорів.

Серед працівників, з якими відповідно до законів дозволяється укладати трудовий контракт, вирізняється особлива категорія працівників — керівники державних підприємств, з якими, на відміну від інших категорій працівників, законодавство передбачає укладення трудового контракту.

Другою стороною трудового контракту є роботодавець. Згідно зі статтею 21 КЗпП — це власник підприємства чи уповноважений ним орган або фізична особа. Працівник укладає трудовий контракт з власником тоді, коли власник безпосередньо управляє своїм майном. На укладення трудових договорів (контрактів) власник підприємства може уповноважувати відповідний орган. Скажімо, таким органом, уповноваженим державою як власником, є відповідний центральний орган виконавчої влади (міністерство, відомство), який укладає трудові контракти з керівниками підпорядкованих цьому органові підприємств. В інших випадках роботодавцем, а отже стороною контракту виступає саме підприємство, а керівник підприємства, укладаючи трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, є лише його представником та діє від його імені.

Зміст контракту

Основні вимоги щодо змісту трудового контракту, що укладається із широким колом працівників, визначено в Положенні про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Залежно від категорії працівників, з якими укладається контракт, особливі вимоги щодо змісту трудового контракту містяться в спеціальних нормативних актах, зокрема, в Положенні про порядок укладання контрактів з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, Положенні про порядок укладання або переукладання контракту з керівником виконавчого органу відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 5 квітня 2004 року № 662, Положенні про порядок укладання контракту з керівником державного підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України, затвердженому наказом Міністерства промислової політики України від 3 вересня 2004 року № 175-Д, та інших.

Під час укладання трудового контракту, як і звичайного трудового договору, обов’язковою вважається домовленість про сам факт прийняття на роботу, про місце роботи, про встановлення трудової функції, про розмір оплати праці, про час початку роботи, про термін дії контракту.

Зазначені умови контракту проти звичайного трудового договору мають певні особливості.

Здебільшого початок роботи настає відразу ж після укладення трудового контракту. У разі виникнення усіляких життєвих обставин сторони можуть домовитись і про пізніший час початку роботи. Тобто контракт може певний час існувати без породження трудових відносин. Це можливо тоді, коли він, скажімо, укладається зі студентами, які ще навчаються, про те, що, закінчивши навчання у вищому навчальному закладі, випускник працюватиме в роботодавця, який оплачував його навчання.

Розрив між днем укладення контракту і днем, коли працівник стане до роботи, може бути спричинений також потребою оформити розірвання трудового договору за попередньою роботою.

Звернути увагу

Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу з дати, установленої в контракті за згодою сторін.

Контракт можна укладати на строк, який сторони зазвичай управі визначати самостійно. Тобто контракт може бути укладений як на визначений строк, установлений за погодженням сторін, так і на невизначений строк. Водночас для окремих категорій працівників законодавством прямо вказується строк, на який може бути укладено контракт. Зокрема, у пункті 3 Положення про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що перебуває в державній власності, мовиться, що контракт може бути укладений на строк від одного до п’яти років. Слід зазначити, що ця постанова поширилася й на інші категорії працівників, з якими відповідно до законів може укладатися трудовий контракт. Обмеження трудового контракту часовими рамками стали передбачати й інші нормативні акти. Зокрема, частиною 1 статті 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III передбачено, що власник (власники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний (зобов’язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур на посаду керівника вищого навчального закладу строком до п’яти років (для національного вищого навчального закладу — строком до семи років) на умовах контракту.

Однією з основних позицій контракту є оплата праці. Пункт 11 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників передбачає, що умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників, з якими укладено контракт, визначаються угодою сторін. Розмір виплат не може бути меншим, аніж це передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежить від виконання умов контракту. У контракті можуть визначатися й умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлюватися додаткові надбавки й виплати, премії й винагороди при підбитті підсумків роботи за рік або за інший період, участь у розподілі прибутку підприємства, (якщо це не передбачено чинним законодавством або їхніми статутами) або громадянина-підприємця, що є роботодавцем.

До контракту, крім основних, зазвичай включаються і додаткові (факультативні) умови. До таких умов належать, скажімо, домовленість про: надання працівникові службового транспортного засобу, роботу за сумісництвом, випробовування при прийнятті на роботу, встановлення неповного робочого часу, перепідготовку, навчання інших професій (спеціальностей), підвищення кваліфікації, надання додаткової відпустки, режим робочого часу й час відпочинку, додаткові, попри ті, що передбачені законодавством і колективним договором, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, додаткові, тих попри ті, які встановлені законодавством, підстави припинення та розірвання контракту тощо. У контракті також можуть обумовлюватися й соціально-побутові умови, скажімо, забезпечення житлом чи поліпшення житлових умов, продаж акцій за номінальною вартістю, встановлення доплат до соціальних допомог, захист від інфляційних процесів тощо.

Контракт повинен містити зобов’язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у випадку дострокового розірвання контракту за ініціативою:

— працівника — в разі невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом;

— роботодавця — в разі, коли підстави розірвання контракту не передбачені чинним законодавством чи контрактом.

При цьому бажано, щоб були визначені не тільки розміри моральної та матеріальної шкоди, а й обов’язковість їх збільшення (наприклад, на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати відповідно до рішень уряду).

У контракті можуть бути передбачені й інші пільги та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця, а також встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Тобто контракт може містити будь-які факультативні умови, що не суперечать чинному законодавству та спрямовані на стимулювання продуктивності праці, створення належного виробничого побуту, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, соціально-побутових запитів працівників та їх родин, та інші умови, потрібні для виконання прийнятих сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки виробництва й фінансових можливостей підприємства.

Звернути увагу

Контрактом не можуть передбачатися умови, що стосуються змін порядку вирішення індивідуальних трудових спорів і застосування стосовно працівника повної матеріальної відповідальності.

Умови контракту, які погіршують становище працівників проти законодавства України про працю, колективних договорів (угод) відповідно до статті 9 КЗпП, є недійсними. Але роботодавець у межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів відповідно до статті 91 КЗпП може встановлювати додаткові проти законодавства трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Змінювати умови контракту сторони можуть лише за взаємною домовленістю. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не передбачену контрактом (ст. 31 КЗпП). Не можна також без згоди працівника переводити його на роботу, не обумовлену контрактом (частина перша ст. 32 КЗпП). Якщо згода є, до контракту вносяться відповідні зміни і доповнення, які оформлюють так само, як і контракт.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту. Особи, які за посадовими обов’язками мають доступ до інформації, що міститься в контракті, не мають права її розголошувати. Вимоги конфіденційності не поширюються на умови контракту, що регулюються чинним законодавством, та щодо органів, які контролюють їх додержання.

Поиск по сайту: