 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Управлінської компетентності
До найбільш ефективних і доцільних масових форм підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів є: наради, конференції, педагогічні виставки, школа резерву керівних педагогічних кадрів.
У освітньому менеджменті визначено кілька видів управлінських нарад, в основу яких покладено різні ознаки: за належністю до сфери суспільного життя, за масштабами залучення учасників; за кількістю учасників, за ступенем стабільності складу учасників, за тематикою питань, що розглядаються, за формою проведення, за основними завданнями наради.
Наради – це організаційно-педагогічна форма діяльності, яка передбачає спільне обговорення та вирішення управлінсько-педагогічних проблем функціонування і розвитку загальноосвітнього навчального закладу. За цільовою установкою наради поділяються на проблемні, настановчі, тематичні, підсумкові, ділові, підготовка та проведення яких має свою специфіку та технології реалізації; наради є періодичні, спрямовані на вирішення поточних проблем, а також спрямовані на забезпечення реалізації колективних завдань роботи.
Необхідність в організації таких нарад постає, якщо у реалізації колективної мети виникають певні організаційні чи методичні ускладнення. Нарада спрямована на підвищення рівня готовності членів колективу до спільної діяльності.
Успіх наради залежить від її підготовки. Найголовніше на цьому етапі – детально проаналізувати ситуацію, що склалася, характер та причини появи ускладнень у процесі реалізації колективного завдання. На цьому етапі керівнику необхідно обрати одну із методик проведення наради. Перша полягає в тому, що на початку наради учасників ознайомлюють із ситуацією, що склалася, а в подальшому всім пропонується взяти участь у обговоренні шляхів вирішення проблеми. Друга, відмінна від першої тим, що до наради пропонуються підготувати виступи і взяти участь у обговоренні проблеми. Третя методика відрізняється від першої тим, що ще до наради готує перелік можливих шляхів вирішення наявних проблем, а на нараді ці шляхи обговорюються та приймаються спільні рішення.
Вибір методики проведення наради залежить від рівня розвитку педагогічного колективу, наявності досвіду колективної роботи, рівня креативності працівників.
Під час проведення наради керівнику доцільно врахувати вимоги:
- розпочинати нараду необхідно вчасно, не очікувати тих, хто запізнився;
- максимально чітко сформулювати мету наради;
- розпочинати варто з позитивних моментів, що дає впевненість в успішному завершенні наради;
- проблему, яка вирішується, доцільно подати цікаво, образно, із захопленням;
- відкриття наради повинно тривати не більше двох хвилин;
- головуючий повинен залишатися на нейтральних позиціях;
- необхідно постійно підтримувати розмову, використовуючи для цього запитання, пояснення чи підводити попередні підсумки;
- у разі виникнення напруженості слід негайно вжити заходів, щоб не допустити суперечки;
- необхідно відкидати непродумані рішення, а брати до уваги лише обґрунтовані конкретні пропозиції;
- учасники повинні отримувати слово лише з дозволу головуючого;
- завжди повинен говорити лише один учасник;
- головуючий повинен вислуховувати думки всіх опонентів;
- керівник повинен прагнути до формулювання загальних підходів;
- слід обмежувати спогади про минуле, нарада має послідовно крок за кроком просуватися до вирішення поставленої мети;
- необхідно якнайчастіше підбивати попередні підсумки для того, щоб продемонструвати учасникам, наскільки вони наблизились до мети;
- головуючий повинен економити час; для цього на початку наради слід пояснити, що проблему можна розв’язати у відведений час; слід уникати затягування наради.
Вимоги до завершення нарад:
*досягнутий на нараді результат формулюється стисло і конкретно;
* необхідно ще раз нагадати розбіжність у думках, не змінюючи при цьому домінуючої позиції;
* доцільно відразу визначити зміст заходів, яких слід вжити для практичної реалізації прийнятого рішення, а також відповідальних за виконання осіб, що будуть контролювати цей процес;
* слід використати всі можливості для стимулювання учасників на виконання прийнятих рішень; для цього необхідно подякувати за висловлені пропозиції.
До основних традиційних форм підвищення управлінської компетентності віднесено конференції. Конференція – це збори, нарада представниківрізних державних, громадських, наукових та інших організацій для обговорення і вирішення будь-яких питань. У педагогічному середовищі найчастіше проводяться науково-практичні конференції, яка є формою підведення підсумків роботи над актуальною педагогічною проблемою, виявлення й узагальнення кращого педагогічного досвіду. За тематикою конференції можна поділити на три основні типи: між предметного характеру, за окремими темами, проблемні.
Технологією проведення конференції є: визначення теми за 3-5 місяців до часу проведення; робота оргкомітету щодо обговорення і затвердження програми проведення конференції, її регламенту, програми пленарних і секційних засідань; ознайомлення всіх зацікавлених з тематикою і терміном проведення конференції; запрошення до виступу на пленарному засіданні провідних фахівців із цієї проблеми; обговорення і рецензування матеріалів до збірника доповідей або тез; підготовка тексту запрошень; вирішення матеріально-фінансових проблем, пов’язаних з проведенням конференції; забезпечення конференції необхідними приміщеннями; створення для працівників закладу можливості відвідати конференцію.
На пленарному і секційних засіданнях розглядаються розв’язання порушеної наукової проблеми, вносяться конкретні пропозиції. На підсумковому пленарному засіданні заслуховуються звіти керівників секцій, обговорюються та узагальнюються рекомендації конференції.
Така форма роботи як конференція дає змогу за короткий час ознайомити присутніх з результатами дослідження, обговорити певні проблеми. Друковані матеріали конференції надають можливість ознайомитися з інформацією та рекомендаціями широкому колу керівників, впровадити рекомендації в практику власної управлінської діяльності.
Примірна тематика конференцій:
- Особистісно-орієнтоване управління: здобутки педагогічної системи.
- Визначення системи стандартів освіти України через входження до європейського освітнього простору.
- Практична інтелігентність вчителя – освітній орієнтир.
- Універсальні цінності спадщини А.С.Макаренка.
- Педагогіка В.О.Сухомлинського як втілення гуманістичних загальнолюдських ідеалів.
- Основні аспекти інтелектуально-духовного розвитку особистості в умовах суспільства змін.
- Учнівське самоврядування та його роль у формуванні громадянської позиції молоді.
Про ефективність діяльності керівника з організації конференції свідчить активна участь працівників у роботі конференції, їх задоволеність участю в ній, використання матеріалів у практичній діяльності.
Виставка – це публічний показ спеціально підібраних предметів і місце цього показу. Педагогічна виставка є формою пропаганди і впровадження прогресивного досвіду управлінсько-педагогічної діяльності. Тематика експозицій передбачає презентацію найефективніших форм і методів управлінської діяльності, показ системи роботи та її ефективність. За змістом виставки поділяються на тематичні та оглядові. За тривалістю – постійні та епізодичні. Постійні виставки функціонують у навчально-методичних центрах та науково-педагогічній бібліотеці, а епізодичні – під час роботи педагогічних конференцій, творчих звітів керівників, презентацій педагогічного досвіду тощо.
Технологія підготовки та проведення педагогічної виставки:
- визначення й обговорення теми і проблеми виставки;
- визначення місця і часу експозиції;
- складання плану підготовчої роботи;
- збір матеріалів: цифрових, текстових, ілюстративних, книг, проектів, доробок тощо;
- оформлення супровідних текстів до експонатів;
- систематизація матеріалів;
- створення картотеки наявних матеріалів;
- художньо-естетичне оформлення виставки.
Мета проведення виставок: підвищення досвіду управлінської діяльності керівників, розповсюдження наявного передового досвіду та його узагальнення, пропаганда наявних бібліотечних фондів та нової літератури. Участь у виставках дає змогу продемонструвати нові розробки, програми, методики, обговорити з колегами їх актуальність та дієвість.
Педагогічна виставка – це презентація закладу, в якому працює керівник, реклама успіхів і досягнень, це створення умов для впровадження нових управлінських ідей.
Школа резерву керівних кадрів є однією з масових форм і передбачає декілька етапів відбору й підготовки керівних кадрів: виявлення серед досвідчених вчителів і заступників директорів претендентів до школи резерву; перспективне формування складу резерву керівників на рівні району (міста); діагностування готовності складу резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності, організація навчання резерву керівників на рівні відділу освіти; визначення шляхів розвитку його управлінської компетентності.
В основу роботи Школи резерву покладено такі критерії відбору: освітній рівень – вища, спеціальна освіта; кваліфікаційний рівень – молоді фахівці, які проявили себе в практичній роботі, вчитель вищої або першої категорії, заступник директора; віковий ценз – 25-35 років; педагогічний стаж не менше 5 років; сформовані позитивні особистісно-ділові характеристики; визначення оптимальної структури і складу резерву змісту, форм, методів роботи; висвітлення організації роботи з резервом і її аналіз з наступною корекцією видів діяльності.
Основними принципами при роботі з резервом керівних кадрів є:
* добровільність включення до складу резерву педагогічних працівників;
* колегіальність у визначенні етапів, змісту й програми роботи з резервом;
* поєднання індивідуального підходу до кожного педагогічного працівника як особистості, яку включено до резерву, з державними та регіональними вимогами до рівня кваліфікації та професіоналізму керівника.
Школа резерву має свої особливості:
- підхід до організаційної роботи з резервом керівних кадрів визначається відношенням до кожного претендента як до людини цілісної, вільної у своїх виборах пізнання і діяльності, націленої на постійний безперервний саморозвиток;
- керівник закладу – творча особистість;
- застосування в процесі відбору і підготовки резерву керівників закладів освіти індивідуально-творчого підходу в підготовці спеціаліста-професіонала шляхом визначення потенційної здатності майбутнього керівника до роботи на посаді директора;
- формування професійної компетентності керівника через реалізацію наукових підходів таких як особистісний, функціональний, діяльнісний, які орієнтовані на розвиток і саморозвиток особистості;
- використання позитивного впливу гуманізації та гуманітаризації процесу навчання на формування свободи думки, вчинків і особистості керівника закладу.
Групові форми підвищення
Поиск по сайту: