Управління загальноосвітнім навчальним закладом

Керівники загальноосвітніх навчальних закладів керують об’єктами, соціально-педагогічними, кібернетичними, дидактичними, інформаційними системами; педагогічними, інформаційними та іншими процесами.

Загальноосвітній навчальний заклад є відкритою соціально-педагогічною системою, що характеризується низкою ознак, і тому розглядати його слід як певну множину якісно різнорідних елементів, якими є: учні, вчителі, батьки (людські індивідууми); різноманітні процеси (навчання, виховання та розвиток учнівської молоді, зростання педагогічної майстерності й творчого потенціалу працівників); види діяльності, міжособистісні стосунки.

Відкрита система – це самопідтримувана система, що регулює власне існування через вхід і вихід у довкілля.

Жодна система не існує в зовнішньому середовищі автономно, неминучою є наявність її зв’язку з іншими системами одного порядку, а також із системами вищого й нижчого порядків. Загальноосвітній навчальний заклад можна розглядати в якості складника більш крупної системи – системи освіти району, області, регіону, країни. Різноманітність та ієрархічність систем передбачає, з одного боку, що цілісна система виступає в якості суб’єкта управління по відношенню до систем вищого порядку, таким чином, система має не тільки внутрішньо системні зв’язки, а й міжсистемні. Вивчити ці зв’язки в системі означає розкрити закономірності взаємодії системи в цілому.

Інформаційне управління закладом здійснюється адміністративно-управлінською ланкою на основі інформації про стан керованого об’єкта, законодавчо-правової, директивно-нормативної та інших видів інформації соціального спрямування, визначення значень параметрів педагогічних процесів, явищ і передбачає наявність підсистем: керуючої – суб’єкта управління та керованої – об’єкта управління. Самі по собі вони теж є системами і разом утворюють самокеровану систему, в якій суб’єкт і об’єкт управління виступають як взаємопов’язані підсистеми.

Загальноосвітній навчальний заклад, як і будь-яка стратегічно орієнтована освітня організація має кілька претензійних цілей, що стосуються його майбутнього зростання. Ці цілі, відповідно, конкретизують завдання освітньої організації, визначають пріоритетні напрями діяльності, прогнозують чіткі показники станів процесів, які відображають належне виконання поставлених завдань. Для розуміння суті, значення й місця цілей у системі інформаційного управління закладом, керівнику слід приділити увагу визначенню суті категорії «мета» й вибору найбільш значущих підходів до її реалізації. Мета є категорією, що відображає як вимоги до закладу з боку суспільства, конкретної освітньої системи, так і уявлення керівників про цілі його розвитку.

Цілі є важливим методологічним компонентом теорії пріоритетів, які визначаються за умовами виявлення суперечностей між зростанням потреб суб’єктів управління і можливостями для їх задоволення. Цілі – це те, заради чого встановлюють пріоритети. Мета – це ідеальний образ бажаного, можливого й прогнозованого кінцевого стану об’єкта управління, прогнозований результат. Їй підпорядковані: завдання – що, коли, хто і чому має зробити згідно з посадово-функціональними обов’язками; організаційна структура об’єкта управління та спеціалізація діяльності працівників (розподіл функціональних обов’язків і визначення кількості осіб, підлеглих тому чи іншому керівникові); технології – як це треба робити, технологічні описи процесів і операцій; особливості працівників і їх професійної діяльності – індивідуально-психічні особливості, здібності, творчий чи інтелектуальний потенціал, система цінностей, мотивація.

Вони є вирішальними для закладу в процесі планування його діяльності, різняться за видами і слугують для виконання чотирьох важливих завдань.

По – перше, вони забезпечують об`єднання зусиль людей, що працюють у закладі. Наприклад: мета закладу полягає в забезпеченні якості освіти учнівської молоді, що дає змогу кожному вчителеві і учневі зробити свій внесок у підвищення якості освіти і здобуття нових знань.

По – друге, формулювання цілей суттєво впливає на інші аспекти планування:

правильне визначення цілей сприяє ефективному плануванню, останнє, відповідно, забезпечує формулювання наступних цілей.

По-третє, цілі можуть слугувати джерелом мотивації для працівників закладу. Цілі, що свідчать про важливість і складність завдання, спонукають людей працювати більше, особливо коли досягнення мети передбачає отримання матеріальної винагороди.

По-четверте, цілі забезпечують ефективність механізму оцінювання та контролю.

Основні вимоги до цілей:

· конкретність і вимірюваність, реальність і досяжність, однозначність для сприйняття, наукове обґрунтування, орієнтованість на досягнення результату, гнучкість;

· прийнятність для членів колективу, що вимагає врахування під час їх визначення потреб, цінностей – як особистісних, так і організаційних- традицій;

· відображення ними змісту і видів діяльності.

Заклади ставлять перед собою різноманітні цілі. Наприклад, у системі стратегічного управління закладом існують чотири головні види цілей: місія, стратегічні, тактичні та оперативні цілі. Наприклад, однією з головних цілей стратегічного управління закладом є забезпечення постачання ресурсів та їх раціонального розподілу між структурними компонентами і службами, а також ефективного використання для досягнення поставлених цілей.

Стратегічні цілі – це цілі, поставлені перед закладами керівниками вищого ієрархічного рівня, що вказують на специфічні результати діяльності, яких заклад має досягти з урахуванням конкурентної позиції на освітньому ринку і ринку праці. Стратегічні цілі стосуються загальних питань і належать до «цілей розвитку». Тактичні цілі визначають бажані результати, конкурентні переваги закладу з урахуванням рівня розвитку досягнутого на поточний момент і дії, які потрібно виконати для досягнення стратегічних цілей. Оперативні цілі пов’язані з короткотерміновими конкретними завданнями, що необхідні для досягнення тактичних цілей з урахуванням довгострокових. Визначення конкретних цілей дозволяє перейти від загального формулювання місії до окремих планів роботи, за допомогою яких можна досягнути успіху.

Місія як генеральна мета закладу пов’язана з категорією «бачення» розвитку освітньої організації. Місію можна описати як сукупність цілей, пов’язаних із ними переконань, відносин і напрямів діяльності, характерних для конкретного закладу.

Бачення – це погляд у своє майбутнє і його планування. Це перспективний погляд на напрямки розвитку й діяльності закладу, базова концепція того, що заклад планує зробити і чого прагне досягти сьогодні та в майбутньому. Після вироблення бачення формулюється стратегія. При цьому працівники визначають як вони хочуть працювати, щоб досягти мети.

Сутність місії закладу полягає в тому, що вона відображає загальні цінності й погляди; пов’язана з культурою закладу; поділяється всіма людьми, які відповідають за освіту в закладі; визначає спрямованість процесу прийняття рішень і роботи в закладі; формулюється таким чином, щоб можна було оцінити ступінь її реалізованості.

Місію бажано формулювати у вигляді як короткого твердження, так і розгорнути визначення. Наприклад, місія може бути визначена таким чином:

· забезпечення комфортних умов для інтелектуального розвитку учнів;

· задоволення індивідуальних освітніх запитів учнів за допомогою варіативної складової навчального плану;

· налагодження нової системи гуманних взаємин і комунікацій між різними суб’єктами освітнього процесу і зовнішнього середовища.

Місія – це мета, заради якої існує заклад як освітня організація, чітко окреслена причина його існування, її особлива роль, тобто необхідне чітке уявлення про те, що ми хочемо робити, яким має бути заклад і чого ми хочемо досягти.

Зовнішнє середовище та його стан характеризується соціокультурними, політичними, економічними, технологічними факторами. Серед зазначених факторів є фактори прямого і непрямого впливу на об’єкт управління – загальноосвітній навчальний заклад.

До факторів безпосереднього впливу зовнішнього середовища на навчальний заклад відносяться ті фактори, що впливають на його функціонування, розвиток, результати діяльності та місцезнаходження, як - от:

· стан економіки в районі, області, країні;

· державне фінансування галузі освіти в області, країні; платоспроможність замовників освіти;

· законодавчо-правові документи галузі освіти;

· простір щодо здійснення економічної діяльності в галузі освіти та її установах;

· рівень заробітної плати працівників у галузі освіти;

· органи державної влади;

· органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи;

· соціокультурні інституції (бібліотеки, театри, музеї, виставки, палаци творчості, виставкові зали тощо);

· установи сфери освіти і конкретне мікросередовище закладу;

· вищі навчальні заклади;

· вищі та середні професійно-технічні заклади;

· наукові установі, науково-дослідні інститути;

· змовники освіти (учні, батьки учнів, групи населення, вищі навчальні заклади, установи й організації, окремі особи та інші);

· конкуренти – ідентичні за типом навчальні заклади району, міста;

· професійні спілки в закладі, районі, області;

· релігійні установи різних спрямувань і конфесій у мікрорайоні закладу;

· установи позашкільної освіти;

· освітньо-кваліфікаційний рівень батьків учнів;

· системи цінностей у родинах учнів і їх сімейні традиції;

· криміногенний стан у районі закладу, в місті, області;

· етнічний (етноси, нації, народності) склад населення мікрорайону закладу;

· демографічний стан у районі, області;

Ці взаємопов’язані фактори чинять опосередкований вплив на функціонування загальноосвітнього навчального закладу й позначаються на ньому (стан економіки та інфляційні процеси, науково-технічний прогрес і нові технології, соціально-культурні й політичні зміни, вплив групових інтересів, істотні події в інших країнах). Треба зважати також і на те, що окремі процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, взаємопов’язані і взаємозалежні.

У процесі функціонування загальноосвітнього навчального закладу як інформаційної системи простежується значна кількість інформаційних взаємодій: учень-учень, учень-вчитель, учень-заступник директора з навчально-виховної роботи, учень-заступник директора з виховної роботи; учень-батьки; учень- бібліотекар; учитель-учитель, учитель-директор і інші зв’язки. Структура інформаційних зв’язків відтворює організацію системи інформаційного управління та її функціонування.

Більшість систем управління мають багаторівневу структуру, в якій можна виділити вищий, середній і нижчий рівні. Кожен з них характеризується відповідною метою, змістом, набором функцій суб’єктів управління, складною системою прямих і зворотних інформаційних зв’язків між окремими підсистемами, що доповнюють систему вищого рівня й потребують чіткого визначення обсягу відповідного змісту інформації.

На вищому рівні реалізується стратегія управління. визначається місія, мета управління, довгострокові плани, стратегії та шляхи її реалізації.

Середній рівень управління – рівень тактичного управління, тобто організована послідовність дій суб’єктів управління для виконання стратегічного плану.

На нижчому рівні управління здійснюється оперативне управління, розробляються і виконуються оперативні плани, плани одноразового використання, які не будуть повторюватись у майбутньому, програми, проекти, правила та інструкції, здійснюється оперативний контроль і облік.

Отже, інформаційне управління загальноосвітнім навчальним закладом як відкритою соціально-педагогічною системою здійснюється суб’єктом управління на основі інформації у процесі реалізації функцій з метою підтримки параметрів системи в стані упорядкованості та досягнення встановленої мети й завдань.

Система інформаційного управління загальноосвітнім навчальним закладом змодельована і репрезентована як складне динамічне цілісне утворення, що має чітку організаційну структуру, взаємозв’язки між усіма структурними компонентами, функціонування й розвиток яких підпорядковані встановленій меті.

Контрольні питання та завдання

Завдання для дискусії: