Еволюція поняття «педагогічна технологія»

Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. Завдання школи – забезпечення технологічного підходу в освіті, що забезпечує розвивальний характер навчання і виховання дитини, а також всієї управлінської діяльності.

Педагогічна технологія – це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки, а також інформаційно-комунікаційних технологій.

Часто використовують поняття «освітня технологія», яке розглядається як похідна нового типу освіти, суттєвими ознаками якої є:

- ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний результат;

- технологічний ланцюг педагогічних дій відбувається відповідно до поставленої мети і має гарантувати всім учням досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;

- взаємопов`язана діяльність учителя і учнів із урахуванням принципів особистісно орієнтованого розвивального навчання, виховання та індивідуалізації;

- діагностування та моніторинг результатів діяльності;

- глибока психологізація освітніх технологій.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:

- гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

- самостійно та критично мислити;

- уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;

- усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його діяльності;

- бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

- грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв`язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення проблем);

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та виіти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

- вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти

лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

В умовах цієї парадигми освіти керівник та учитель найчастіше виступає в ролі всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Їх професійні уміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь учнів, а на діагностику їх діяльності та розвитку.

Гуманізація освіти, її орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. При цьому процес навчання повинен бути психологічно і валеологічно обгрунтований та інструктований.

В педагогічній науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти, - стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізації.

У 80-х роках минулого століття технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Перші спроби зробили Т.А.Ільїна та М.В.Кларин під час аналізу іноземного досвіду. Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань управління, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов`язана реалізації педотехнічних ідей, які висловлювали засновники прагматичної психології та педагогіки: І.Джеймс, Д.Дьюї, С.Холл, Р.Торндайк; представники «індустріальної педагогіки»: Ф.Тейлор, Ф. і Л.Гільбрет. Науково-технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, наповнює педагогіку новим змістом.

Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції.

Основною тенденцією першого етапу (1920-1960роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації.

Другий етап (1960-1970 роки) характеризується перенесенням акценту на процес навчання, що пов`язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.

Наслідком застосування машинного та програмованого навчання в США стала індивідуалізація та персоніфікація навчального процесу. Якщо до 1960 року навчальні посібники були призначені для навчання групи учнів, то з 1960 року індивідуалізація навчання стала центральним пунктом планування та виробництва засобів навчання. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма у цих проектах була поділена на порції, до яких було розроблено інструкції, підібрано дидактичний матеріал, аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назви «модулів», «одиниць навчання», «навчальних проектів».

Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології, яка претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і засобів навчання. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об`єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання та об`єкти довкілля.

Характерною особливістю розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов`язаних зі створенням та використанням навчального обладнання та технологічних засобів навчання.

Спочатку педагогічну технологію пов`язували тільки із застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання (технічні засоби навчання). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу та процесу управління. Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов`язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, а друга – з його організацією.

Аналіз теоретичних джерел і практичного досвіду управління освітою свідчить, що креативний менеджер має володіти такими головними типами якостей і навичок: загальнопедагогічними, комунікативними, аналітичними, організаторськими і лідерськими. Загальнопедагогічні якості і навички більш потрібні менеджерам на нижчих рівнях ієрархії організації, аналітичні і лідерські – керівникам вищих ланок управління; на всіх рівнях управління неможливою є ефективна діяльність без надійних комунікацій, адже менеджери досягають своєї мети лише завдяки спілкуванню і впливу на інших людей.

У рамках педагогічних технологій, як сукупності послідовних і раціонально виконуваних прийомів і дій, що ведуть до одержання визначеного результату, реалізується цілий ряд функцій (цілепокладання, забезпечення, регулювання, корекції, оптимізації, контролю й ін.), що входять до складу трьох узагальнених функцій управління якістю: а) функція вироблення стратегії управління якістю; б) функція реалізації стратегії управління якістю; в) функція вивчення стану об'єкта управління якістю й забезпечення зворотного зв'язку. У силу цього педагогічні технології значною мірою забезпечують управління якістю освіти. Наприклад, технологія розвивального навчання в аспекті управління якістю дозволяє досягати за допомогою інтенсифікації навчального процесу, змін у його процесуальному й результуючому блоках (наприклад, такі зміни у структурі освіченості, що найбільш повно відповідають потребам, запитам як систем професійної освіти, так і самих випускників професійної школи). Таким чином, має місце одержання якісних результатів.

По-друге, ряд технологій управління якістю в умовах їх реального застосування у сфері професійної освіти здобуває педагогічний зміст, включають у свій склад елементи відповідних педагогічних взаємодій, засоби, методи. Реально це свідчить про інтеграцію технологій управління якістю та педагогічними технологіями. Ця інтеграція обумовлена наявністю єдиної наскрізної функції в освітній системі - функції управління якістю. Для досягнення якості процесу (навчального, виховного), результату (навченість учнів, їхня готовність до професійної діяльності), їх необхідних параметрів, гармонійного сполучення базових властивостей необхідне не стільки зовнішнє управління у вигляді управління якістю, скільки розумне вплетення його елементів у тканину педагогічних технологій.

Тенденції інтенсифікації в умовах упровадження системи якості, орієнтація на якість професійної освіти обумовлюють необхідність пошуку підходів до впровадження педагогічних технологій. Ця проблема може бути вирішена на підставі таких умов:

1) додання педагогічній технології програмно-цільового характеру;

2) включення до складу педагогічної технології елементів рефлексії;

3) використання в ході застосування педагогічних технологій кваліметричних оцінних матеріалів;

4) чітке формулювання на етапі проектування педагогічної технології галузі (сфери) її застосування, вихідних параметрів;

5) проведення в межах припустимого формалізації характеристик об'єктів і процесів, на які спрямована дія технології;

6) розширення обсягу засобів підтримки використовуваних педагогічних технологій у вигляді інформаційно-педагогічних банків даних;

7) використання процедур класифікації, упорядкування педагогічних технологій в інтересах пошуку оптимальних варіантів їх сполучення, доповнення, заміщення тощо.

На взаємозв'язок педагогічних технологій і технологій управління накладають відбиток як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. В окремих випадках вона може визначатися суто випадковими факторами, пов'язаними з інноваціями, особистісними перевагами.

У наведеній нижче таблиці представлена класифікація педагогічних технологій і технологій управління й виділено комплекс умов, що забезпечують їх взаємозв'язок у рамках функціонального освітньої установи. Перелік даних технологій не є повним, він має на меті дати зразок, позначити загальний підхід.

Поиск по сайту: