У педагогічних дослідженнях вчених

За останнє десятиліття помітно зросла зацікавленість учених-педагогів, практиків у дослідженні управлінської компетентності керівників, яка виступає якісним показником ефективності управління загальноосвітнім навчальним закладом та професіоналізму і підтверджує важливість та соціальну значущість проблеми.

Результати педагогічних досліджень вітчизняних вчених: В.І.Бондар, В.С.Болгаріна, В.І.Маслова, Л.І.Даниленко, О.І.Зайченко, Г.В.Єльнікової, В.І.Лугового, В.В.Олійника, Т.М.Сорочан та ін. засвідчують, що управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу в сучасних умовах є професійною, зміст якої виходить за межі педагогічних знань і потребує оволодіння ним педагогічним менеджментом, знаннями та вміннями суміжних галузей наук з управління.

Є.П.Тонконога і В.Ю.Кричевський, досліджуючи професійну діяльність директора школи, здійснили класифікацію особистісно-професійно значущих якостей, в якій окремою групою виділена компетентність.

Компетентність сучасного керівника, тобто обізнаність з якогось питання чи теорії; наявність у нього знань про сучасні наукові підходи до управління загальноосвітнім навчальним закладом, процесів виховання, навчання і розвитку учнів, Л.І.Даниленко розглядає як важливу передумову модернізації його управлінської діяльності. Ученою правомірно зроблено висновок, що модернізація управлінської діяльності керівника школи на сучасному етапі розвитку суспільства залежить від його компетентності.

Професійна компетентність керівників закладів освіти з позиції системного підходу була предметом дослідження П.М.Щербаня. Професійна компетентність керівника закладу освіти розглядається як складна динамічна система, що утворена з численних компонентів: знання державного законодавства про освіту і виховання молоді; обізнаність з наказами і інструкціями МОН України; знання трудового законодавства; глибокі знання з педагогіки, психології та основ педагогічної майстерності; знання змісту навчальних програм і підручників; досконале володіння мистецтвом управління і керівництвом; уміння виділяти головні проблеми та концентрувати зусилля колективу на їх розв’язанні; уміння заохочувати педагогів оволодівати мистецтвом навчання і виховання та передовим педагогічним досвідом; уміння створювати доброзичливий психологічний клімат у педагогічному і учнівському колективах; обізнаність з сучасними науковими концепціями про школу і національне виховання молоді. Автором у процесі дослідження виокремлено особистісно-професійні риси керівника: професійна компетентність, організаторські здібності, культура спілкування, педагогічна культура, педагогічна майстерність, духовна культура, принциповість і вимогливість, чесність, демократичність.

Визначенням рівня кваліфікації керівника школи на основі моделі його функціональної компетентності займалася дослідник О.І.Мармаза, яка представила структуру системи знань і вмінь керівника школи двома підсистемами знань, які включені до моделі функціональної компетентності директора школи: професійні знання, їх зміст; типи і види знань.

Теоретичне обґрунтування закономірностей, принципів, функцій, форм, методів і механізмів управління складними соціальними системами, специфіки та об’єктивного взаємозв’язку компонентів системи у процесі реалізації управлінського циклу зроблено відомими вітчизняними та зарубіжними вченими В.Г.Афанасьєвим, А.І.Бергом, Д.М.Гвішіані, М.В.Масолом, А.Файолем та ін.

У психолого-педагогічній науці термін «компетентність» пояснюється ще й як складова інтелекту, поняття «компетентність» майже ототожнюється зпоняттям «інтелект». Визначення поняття «інтелект» розкрито як «розумна поведінка людини». Відповідно до такого визначення ядро інтелекту складає здібність людини виділити в ситуації суттєві властивості і поводитися відповідно до неї.

До всього наведеного розмаїття думок заслуговує на увагу висновок І.А.Колесникової про те, що управлінська компетентність забезпечує високі результати роботи. Суттєвою ознакою її є здатність ставити і розв’язувати професійні задачі будь-якого рівня складності – від прикладних до методологічних, а також сміливість, яка полягає у відмові від вже відомих способів діяльності і вихід на концептуальний шлях, який породжує іншу освітню реальність.

Управлінська компетентність є параметром діяльності керівника закладу, першоосновою, базисом професіоналізму. Заслуговує на увагу розробка базового стандарту професійної діяльності директора школи членами Асоціації керівників шкіл України спільно з вітчизняними вченими: Л.І.Даниленко, Л.М.Карамушкою, І.П.Козіною, В.В.Олійником, Є.Р.Чернишовою та зарубіжними: Г.Босманом, П.Карстаньє та ін. в межах українсько-голландського проекту з освітнього менеджменту, в якому репрезентовані такі основні функції керівника, як знання, вміння, професійна готовність і культура за такими складовими управлінської діяльності: бачення стратегії та розвитку, керівництво і моніторинг освітнього процесу, мотивація та управління персоналом, управління розвитком та фінансами, внутрішня та зовнішня мотивація. У високорозвинених країнах світу (Великобританія, Данія, Нідерланди та ін.) розроблено та запроваджено стандарт професійної діяльності директора школи, який є базою визначення рівня його професійної компетентності та здійснення професійної підготовки. Компетентність директора загальноосвітнього навчального закладу, на їх думку, становить сукупність необхідних для ефективної діяльності систематичних науково-філософських, суспільно-політичних, психолого-педагогічних, предметних та спеціально-функціональних знань і умінь, відповідних особистісних якостей. Компетентність керівника школи, що характеризує професійну діяльність, визначається такою сукупністю складових: знання, необхідні для даної педагогічної спеціальності або посади; уміння і навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійні, ділові та особистісно значущі якості, що сприяють якнайповнішій реалізації власних сил, здібностей і можливостей у процесі виконання функціонально-посадових обов’язків; загальна культура, необхідна для формування гуманістичного світогляду, визначення духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивація професійної діяльності.

Аналіз досліджень, які провели вчені, дослідники, практики дає підстави зробити такі висновки: більшість дослідників проблеми компетентності розглядають поняття «компетентність», «компетентний», «компетенція» і пов`язують їх з конкретною професією, правом прийняти рішення у матеріальній або духовній сфері і не ототожнюють їх.

Поиск по сайту: