Етичні норми менеджера освіти

Сучасного ефективного керівника освіти мають відрізняти з поміж інших особливого типу вміння та адміністративні навички, що характеризують його як організатора і професійного управлінця. Серед них: виконання сукупності міжособистісних, інформаційних і організаційно-технологічних управлінських ролей; використання своїх особистісних якостей як основного джерела і засобу управління; уміння гнучко і сміливо діяти в нестандартних ситуаціях; здатність визначати загальний напрям руху навчального закладу як керованої педагогічної системи, її зміни і шляхи подальшого удосконалення.

Менеджер у своїй діяльності з колегами і партнерами керується узвичаєними моральними правилами і нормами: користуватися методами чесної конкуренції; не використовувати «брудні» прийоми у своїй діяльності; намагатися виконати свої обіцянки за будь-яких умов, використовуючи тільки чесні методи впливу на підлеглих; бути вимогливим, але не ображати гідність; бути уважним і завбачливим.

Знання людей сьогодні є головним чинником професіоналізму керівника. У закладах освіти, де люди є не лише провідним засобом реалізації владних повноважень керівника, а й головним видом ресурсів (в освіті ресурси – це діти), менеджер потребує глибоких знань управлінської психології.

Керівник навчального закладу – особистість у своїй багатогранності освітньої, трудової і суспільної діяльності. Індивідуально-психологічні якості (темперамент, емоції, почуття, здібності, характер, воля, уява) є складовими психологічної структури особистості і є основою для формування соціально-психологічних якостей: соціальних почуттів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, претензій-сподівань, стереотипів.

Соціальні почуття – це стійко мотивовані переживання, які виникають як результат задоволення (незадоволення) матеріальних і духовних потреб людей. Це національні і родинні почуття, патріотизм, релігійні почуття тощо.

Ціннісні орієнтації – це соціально обумовлене, вибіркове відношення особистості до матеріальних і духовних благ, які є метою чи засобом задоволення власних потреб. Менеджер освіти має враховувати ціннісні орієнтації як дітей і підлітків, специфікою яких є незавершеність формування світоглядних позицій, так і дорослих людей, що знаходяться під значним впливом суспільної думки й у значній мірі залежать від оцінних суджень колективу, соціального оточення тощо.

Соціальні установки – це такі стани психіки особистості, які характеризують її здатність сприймати оточення на імпульсивному рівні, виходячи з життєвого досвіду. Соціальна установка завжди імпульсивна і виявляється у поведінці людей.

Претензії-сподівання – це специфічні тілесно-духовні бажання особистості, які відповідають її смакам і потребам (мати актуальний особистий вплив на керівника, отримувати від нього знаки уваги у вигляді компонентів чи подяк тощо).

Стереотипи – це стійкі образи чи новоутворення свідомості, які зберігаються у вигляді постійних оцінок, емоційних вражень.

Сукупність усіх попередньо визначених характеристик є психологічною основою наукового світогляду менеджера освіти, що базується на фундаментальних моральних цінностях і морально піднесених стереотипах. Психологічна стійкість світогляду також визначається зрілістю і стійкістю особистісних переконань, орієнтованих на ідеали.

Головними якостями менеджера освіти є: усвідомлення своєї моральної і правової дієздатності, уміння встановлювати зв’язки з людьми і піклуватися про них; розуміння самого себе як потенційної особистості здібної до саморозвитку і само перетворення в процесі професійної діяльності.

Провідною групою морально-психологічних якостей керівника є його лідерські якості. Керівник повинен максимально реалізувати ці якості, а для цього необхідно опрацювати літературу з психології й етики особистості; вивчити думку колег і всього колективу про себе як учителя і керівника та проаналізувати і систематизувати її.

Суттєвою ознакою лідера ділового соціуму є наявність у нього значної кількості позитивних звичок. Звичка – це важливий фактор розвитку особистості, у ній відбуваються традиційні, усталені форми і мотиви поведінки, які після її набуття діють спонтанно, автоматично. Лідер може виробити власний алгоритм формування позитивних звичок, орієнтований на самотворення професіоналізму менеджера. Цей алгоритм технологічно можна описати так:

- визначивши нову ціль чи нову практику, необхідно дотримуватися її послідовно і вперто;

- до рутинних справ потрібно ставитися без роздратування, розподіляти їх між справами більш цікавими;

- необхідно публічно оголосити про ті особистісні зміни, що їх плануються досягти, контроль може бути громадським.

Кожен керівник має володіти особистісною технологією самопрезентації, суть якої полягає в тому, щоб завоювати увагу людей, створити в їхній психіці позитивні емоції, здобути статус привабливої людини. Технологія самопрезентації керівника базується на таких групах якостей: моральні (відчуття цінності морального самовиховання і самоудосконалення ); психологічні (відчуття колективу, налагодження комунікативних зв’язків, інтуїтивне відчуття конфлікту); манери поведінки (володіння тілом, словом, жестом, мімікою, розуміння важливості особистого прикладу керівника у спілкуванні з людьми).

Специфічні вимоги до керівника.

Основними ресурсами менеджера є: інформація й інформаційний потенціал, час і люди, вміло використовуючи які керівник забезпечує одержання високих результатів, постійно підвищуючи конкурентоспроможність керованого ним закладу. На ефективне управління впливає оперативна інформація, комунікації. Менеджер повинен розуміти важливість комунікації, постійно удосконалювати її: регулювати інформаційні потоки; управлінські дії: планування, реалізація і контроль формують додаткові можливості управління в удосконаленні інформаційного обміну; обговорення і пояснення нових планів, варіантів стратегії, цілей і призначень, контроль за ходом роботи, звіти за результатами контролю – ось додаткові дії, підвладні керівникові; системи зворотного зв’язку: переміщення працівників з однієї частини організації в іншу з метою обговорення певних питань, опитування їх з метою одержання інформації; системи збору пропозицій: скриньки для пропозицій, телефон довіри, анкетування; інформаційні бюлетені, публікації, відеозаписи: випуск і реалізація з метою одержання інформації про події в житті закладу; сучасні інформаційні технології: персональний комп’ютер, відео конференції, система Інтернет.

Для успішного управління до керівника навчального закладу висуваються наступні вимоги:

1. Компетентність. Це означає, що кожен керівник має знати, що треба робити і як здійснювати свою роботу щонайкраще, проявляти комплекс знань та ерудицію.

2. Гідність і відповідальність. Вміння підходити до розв’язання всіх питань з гідністю та високою відповідальністю. Ця абсолютна відповідальність ніколи і ні за яких обставин не може бути передана комусь іншому.

3. Почуття нового й уміння ризикувати. Почуття нового розвивається в результаті постійної зміни засобів виконання завдань. Воно виникає як стійкий результат постійного пошуку нового, що заохочується в діяльності кожного керівника. Керівник, що іде на ризик, повинен бути готовим ефективно використовувати всі наявні ресурси, бути готовим до ризику.

4. Чутливість і рухливість. Керівник зобов’язаний відчувати всі основні тенденції, що спостерігаються у розвитку закладу і підлеглих, своєчасно відчувати настрій людей, їх потреби, шанувати думку інших, маючи свою власну, і бути готовим до змін. Ця якість культивується шляхом заохочення нових ідей, стратегічних рішень. Передбачення проблеми дозволяє справлятися з нею ще до того, як вона набуде актуальності.

5. Висока працездатність. Працездатність – це не тільки здатність довго та якісно працювати. Це уміння найбільш оптимальним способом організувати свою працю; це терпіння, без якого неможлива тривала напружена робота.

6. Вміння грамотно працювати з інформацією. Сучасний керівник володіє високою культурою отримання інформації та новими інформаційними технологіями (НІТ). НІТ виступає і як потужне джерело самоосвіти, і як перспективний шлях модернізації управління, і як інновація в навчально-виховному процесі. Спілкування сприяє інформаційному обміну всередині школи та встановленню сприятливих взаємовідносин з іншими інституціями. Компетентний керівник завжди чутливо сприймає реакцію людей на його слова, і, що особливо важливо, прислухається до того, що вони говорять у відповідь, і добирає найбільш доцільні інформаційні засоби чи канали комунікацій.

Поиск по сайту: