|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Модель компетентності керівника як своєрідний еталонВажливе місце посідає проблема визначення обсягу спеціальних знань та вмінь, комплексу ставлень та цінностей, що характеризують управлінську компетентність керівника закладу, та їх структуризація в єдину комплексну нормативну модель. У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених і практиків висловлено думку проте, що побудова моделі компетентності пов’язана з мисленевими уявленнями у свідомості людини ідеального образу спеціаліста, який забезпечує ідеальну діяльність. На думку науковців, проектування образу ідеального спеціаліста допоможе директорам виявити власне їх ставлення, професійні цінності, недоліки в знаннях, вміннях, пізнавальних і практичних навичках, активізує їх внутрішній потенціал та може стати основою для саморозвитку. Спроектовані образи знаходять своє відображення в професіограмах, основних кваліфікаційних характеристиках, посадових сертифікатах, функціонально-посадових вимогах, моделях професійної діяльності, особистості керівників, управлінської компетентності керівника. Модель компетентності спеціаліста – це своєрідний еталон, описовий аналог, який відображає основні характеристики діяльності об’єкта, закріплений документально образ спеціаліста, яким він повинен бути у певний період, та засоби його формування, своєрідний державний стандарт спеціаліста. Вона має відбивати задачі, які розв’язує керівник у процесі професійної діяльності, зміст цільових функцій та посадові вимоги. При теоретичному обґрунтуванні структури та змісту управлінської компетентності керівника закладу освіти враховані такі ідеї та теоретичні положення: - діяльність керівника закладу – це система, що має мету, внутрішню структуру, певний характер зв’язків між структурними компонентами, особливості стосунків із суб’єктами та об’єктами зовнішнього середовища та певну енергетику, за рахунок якої функціонує; - управлінську діяльність керівника навчального закладу має суто професійний та творчий характер; - об’єктом діяльності керівника є загальноосвітній навчальний заклад, який і зумовлює специфіку управлінської діяльності як професійної; - підвищення управлінської компетентності керівника навчального закладу відбувається не тільки в процесі його підготовки, а й в процесі його управлінської діяльності; - врахована гендерна рівність у статусах, ролях і всіх аспектах реалізації управлінської діяльності керівників закладів; - за основу дослідження управлінської діяльності керівника взято системний, діяльнісний, функціональний, компетентісний, науковий підходи, які дозволяють вивчити її структуру, основні види та функціонально-посадові обов’язки керівника. Управління в менеджменті розглядається як діяльність щодо реалізації таких функцій – планування, організація, мотивація і контроль та пов`язуючих процесів – комунікації, прийняття рішень і керівництво. Управління навчальним закладом здійснює директор, який виконує роль керівника, що репрезентована певним набором правил і моделей поведінки та відповідає конкретній посаді. Предмет діяльності керівника поділяється на ідеальний – думка і матеріалізований – завдання, що дозволяє отримати продукт діяльності та психічний результат, тобто додаткові вміння, навички і знання, що додаються до існуючих засобів діяльності суб`єкта управління (знання, навички, уміння) і дозволяють йому здобувати або підвищувати освіченість, професійність, компетентність. У моделях управління соціальними системами виділяють три рівні компетентності керівників: * інтегративна компетентність – здібність до інтеграції знань і навичок та їх використання в умовах швидкоплинного зовнішнього середовища; * соціально-психологічна компетентність – знання і вміння в сфері сприйняття, розуміння поведінки людей, мотивації їх діяльності, високий рівень комунікативної культури; * компетентність у конкретних сферах управлінської діяльності – прийняття рішення, обробка інформації, методи роботи з людьми. Компетентність визначається рівнем загальної культури особистості, і у цьому розумінні – це інтегральна характеристика власних можливостей посадової особи, її здібностей до ефективної реалізації своїх професійних знань і здобутого досвіду.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |