Розділ перший. ВІЙСЬКОВІ СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Міністерство оборони України

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА

Тернопіль

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 5

ВСТУП 6

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ВІЙСЬКОВІ СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ 9

ГЛАВА 1. Законодавство України про Збройні Сили 9

1.1.Історія українського війська 9

1.2.Воєнна доктрина України. Основні положення законів України про Збройні Сили 19

1.3.Організація військово-медичної підготовки у вищих медичних навчальних закладах України..22

ГЛАВА 2. Основні положення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України 27

2.1.Військовослужбовці та відносини між ними 28

2.2.Загальні обов'язки командирів (начальників) 31

2.3.Розміщення військовослужбовців 36

2.4.Розподіл часу і повсякденний порядок 38

2.5.Збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців 40

2.6.Обов'язки осіб добового наряду 46

ГЛАВА 3. Основні положення Дисциплінарного і Стройового статутів,

Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України 48

3.1.Основні положення дисциплінарного статуту Збройних Сил Україн 48

3.2.Основні положення Стройового статуту Збройних Сил України 51

3.3.Основні положення Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України 57

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФИЯ 72

Загальні положення 72

ГЛАВА 1. Топографічні карти 77

1.1.Призначення і коротка характеристика топографічних карт. Масштаби карт 77

1.2.Розграфлення і номенклатура топографічних карт 80

1.3.Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографічних картах 81

1.4.Визначення відстані, азимутів та координат об'єктів за картою 92

1.5.Вивчення за картою умов спостереження, маскування і захисних якостей місцевості. Правила нанесення на карту орієнтирів та інших об'єктів 102

ГЛАВА 2. Орієнтування на місцевості за картою та без неї 107

2.1.Вимірювання на місцевості 107

2.2.Орієнтування на місцевості без карти 110

2.3.Орієнтування на місцевості за картою 121

ГЛАВА 3. Ведення робочої карти 130

3.1.Призначення робочої карти та вимоги до неї 130

3.2.Підготовка карти до роботи 131

3.3.Основні правила ведення робочої карти 132

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА 143

ГЛАВА 1. Збройні Сили України 143

1.1.Види Збройних Сил України, їх призначення 143

1.2.Сухопутні війська 148

1.3.Підрозділи, частини, з'єднання та об'єднання Сухопутних військ 152

ГЛАВА 2. Основи сучасного загальновійськового бою 154

2.1.Суть сучасного загальновійськового бою 154

2.2.Види загальновійськового бою 155

2.3.Характерні риси та основні принципи загальновійськового бою 157

ГЛАВА 3. Організація, озброєння і бойова техніка підрозділів

механізованих (танкових) частин 166

3.1.Загальновійськова частина, її призначення і склад 167

3.2.Організація, призначення й озброєння основних

підрозділів механізованих (танкових) частин 168

3.3.Озброєння та бойова техніка підрозділів механізованого (танкового) полку 173

ГЛАВА 4. Організація і тактика дій Сухопутних військ Збройних сил

іноземних держав 183

4.1.Організація Збройних сил іноземних держав 183

4.2.Організація бригад і дивізій Збройних сил іноземних держав 190

4.3.Основи бойового застосування бригад і дивізій Збройних сил іноземних держав 202

4.4.Види зброї та її вплив на ведення бойових дій. Звичайна зброя 205

ГЛАВА 5. Основи управління військами 210

5.1.Зміст і основні принципи управління військами 210

5.2.Методи роботи командирів і штабів при підготовці до бою 215

5.3.Пункти управління. Організація зв'язку 219

ГЛАВА 6. Всебічне забезпечення бою 220

6.1.Бойове забезпечення 221

6.2.Технічне забезпечення 226

6.3.Тилове забезпечення 228

6.4.Медичне забезпечення 229

6.5.Військовий тил, його завдання, склад 230

ГЛАВА 7. Оборонний бій 235

7.1.Основи оборонного бою 235

7.2.Мета оборони. Способи переходу до оборони 238

7.3.Завдання та бойовий порядок частин (підрозділів) в обороні 289

7.4.Підготовка і ведення оборонного бою 244

7.5.Дії тилових підрозділів при підготовці та веденні оборонного бою246

ГЛАВА 8. Наступальний бій 248

8.1.Основи наступального бою 248

8.2.Мета наступу. Способи переходу в наступ 249

8.3.Завдання та бойовий порядок частин (підрозділів) у наступі 250

8.4.Підготовка і ведення наступу 255

8.5.Дії тилових підрозділів при підготовці та веденні наступального бою 259

ГЛАВА 9. Пересування військ 259

9.1.Способи пересування військ 259

9.2.Марш 261

ГЛАВА 10. Розташування військ на місці 265

10.1. Основи розташування військ на місці 265

10.2. Охорона військ при розташуванні їх на місці 266

ЛИТЕРАТУРА 271

ДОДАТКИ 272

Тактичні схеми

ВСТУП

Сучасний офіцер, у тому числі й офіцер медичної служби, повинен бути високоосвіченим у військово-технічному розумінні, знати нові способи дій військ, які вироблені сучасною тактикою, брати активну участь у творчій роботі щодо пошуку шляхів повнішої реалізації зростаючих можливостей як бойових підрозділів, так і підрозділів медичного, технічного й тилового забезпечення.

Бойова діяльність військ завжди відбувається на місцевості або тісно пов'язана з нею. Тому місцевість є одним із найважливіших елементів бойової обстановки. Вона сприяє успіху, якщо всебічно правильно оцінити її тактичні властивості та вміло вико­ристовувати їх у конкретних умовах.

Подальше підвищення бойової майстерності військ, їх вміння вести бойові дії та організовувати медичне забезпечення на будь-якій місцевості викликають необхідність удосконалювати знання про місцевість та вміло її використовувати. Такі знання дає вивчення військової топографії.

Військова топографія є однією з найважливіших складових частин бойової підготовки військ. Вона дає знання про місцевість, способи і засоби її вивчення при організації і веденні бою та медичного забезпечення, вчить прийомам і способам орієнтування на місцевості, прищеплює практичні навички в роботі з картою.

У сучасних умовах роль топографічної підготовки значно зростає. Це зумовлено змінами в способах підготовки даних для ведення бою, наявністю високоточної та зброї масового ураження, оснащенням військ новою бойовою технікою, розгортанням бойових дій на широкому фронті, великій глибині та веденням їх у швидкому темпі вдень і вночі при значному розосередженні військ.

Таким чином, знання військової топографії буде безпосередньо впливати на практичну діяльність органів управління при організації медичного забезпечення військ у сучасних умовах і сприяти досягненню найбільшої її ефективності.

Військове мистецтво як наукова теорія поділяється на три складові частини: стратегію, оперативне мистецтво і тактику. Такий розподіл зумовлений специфічними особливостями ведення збройної боротьби різних масштабів. Він дозволяє кожній частині військового мистецтва конкретно і цілеспрямовано досліджувати свій предмет.

СТРАТЕГІЯ – складова частина військового мистецтва, його найвища галузь, яка охоплює теорію і практику підготовки країн і їхніх Збройних Сил до війни, планування й ведення стратегічних операцій у цілому. Стратегія тісно пов'язана з воєнною доктриною держави і керується її положеннями у вирішенні практичних завдань.

ОПЕРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО – складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки й ведення загальновійськових (загаль­нофлотських), спільних і самостійних операцій (бойових дій) об'єднаннями різних ви­дів Збройних Сил. Воно займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистец­тво визначає завдання й напрямки розвитку тактики.

ТАКТИКА (від грец. слів taktika – мистецтво шикування військ, tasso – шикую війська) – складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки й ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з'єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ (сил) і спеціальних військ. Вона поділяється на за­галь­ну тактику і тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і дає рекомендації щодо його підготовки і ведення спільними зусиллями підрозділів, частин і з'єднань різних видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ. Основу за­гальної тактики складає тактика Сухопутних військ. Тактика різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ розробляє специфічні питання бойового застосу­вання підрозділів, частин і з'єднань Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою й самостійно.

Загальна тактика і тактика видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ знаходяться в тісному взаємозв'язку. Загальна тактика визначає завдання підрозділів, частин і з'єднань різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою, порядок і способи спільного застосування і через це впливає на розвиток їх тактики. Зміни в тактиці видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ, у свою чергу, впливають на розвиток загальної тактики, вимагають уточнення та вдосконалення її рекомендацій.

Тактика має два аспекти: теоретичний і практичний. Теорія тактики досліджує зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами, вивчає бойові можливості військових форму­вань, розробляє способи підготовки й ведення бою. Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в статутах, настановах, підручниках, навчальних посіб­никах, військово-теоретичних працях. Практичний аспект охоплює діяльність коман­дирів, штабів і військ щодо підготовки й ведення бою, тобто збір і вивчення даних обстановки, прийняття рішення й доведення завдань до підлеглих, планування, підго­товку військ і місцевості до бою, ведення бойових дій, управління підрозділами, частина­ми, з'єднаннями, всебічне забезпечення бою.

Значення тактики в сучасних умовах, як підтверджує досвід локальних війн, досить велике. Це зумовлено тим, що значна роль у досягненні перемоги над против­ником належить загальновійськовому бою, а також великими можливостями, які має тактичне командування для виконання бойових завдань. Тому тактика (тактична підготовка) військ є найважливішою частиною бойової підготовки військ.

Тактика – найдинамічніша галузь військового мистецтва. У зв'язку із прискоренням технічного прогресу, швидше відбуваються зміни в тактиці, вдосконалюються засоби збройної боротьби.

Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ. Рівень її розвитку, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ багато в чому визначають успіх у здобутті перемоги в бою. Вона розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої ж зброї противника.

Розгром противника в бою досягається тісним поєднанням вогню, удару й маневру підрозділів, частин і з'єднань різних родів військ і видів Збройних Сил. Завдання так­ти­ки полягає в тому, щоб знайти оптимальне поєднання елементів загально­військового бою, а також сил і засобів, які беруть у ньому участь.

Важливим завданням тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою, виявлення сильних і слабких сторін озброєння, техніки, організації військ і тактики дій противника.

Крім цього, тактика вивчає питання управління, всебічного забезпечення бою, дає практичні рекомендації для їх вирішення в різних умовах, розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань і рівня їхньої бойової підготовки.

Сучасна тактика – теорія і практика підготовки й ведення бою із застосуванням усіх, в тому числі найсучасніших, засобів збройної боротьби. Тому теорію і практику загальновійськового бою необхідно постійно вдосконалювати, враховуючи вимоги стратегії, оперативного мистецтва та зміни в матеріальній базі бою. А рівень тактичного мистецтва командирів, штабів і військ повинен безперервно підвищуватися.

Вивчення військових статутів Збройних Сил України визначає загальні права й обо­в'язки військовослужбовців Збройних Сил України та їх відносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, організацію і порядок несення гарнізонної та вартової служб, права й обов'язки посадових осіб гарнізону і військовослужбовців, які залучаються до несення цих служб, стройові прийоми і рух без зброї та зі зброєю, строї підрозділів та військових частин, порядок виконання військового вітання, обов'язки військово­службовців перед шикуванням у строю та вимоги до їх стройового навчання.

Знання теоретичних положень військових статутів, уміння застосовувати їх у повсякденній діяльності при виконанні службових обов'язків дозволять військовому лікарю відповідати своєму призначенню в мирний та воєнний часи.

Розділ перший. ВІЙСЬКОВІ СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Поиск по сайту: