ОСНОВИ НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ

Протягом багатовікової військової історії тактика наступального бою безперервно змінювалась, насамперед під впливом удосконалення сил і засо­бів збройної боротьби.

На ранній стадії розвитку військової справи, коли знищення противника досягалося тільки силою безпосереднього фізичного впливу воїнів холодною зброєю, наступ вівся в щільно зімкнутих строях і на невелику глибину. Він скла­­дався з одного елемента – удару військ. У подальшому, в зв'язку з ускладненням бойових дій, з'явилися й інші елементи наступального бою. Так, із винаходом пороху, а потім і вогнепальної зброї, важлива роль у бою стала належати вогню. Одночасно найбільшого значення набув маневр військ.

Починаючи з другої половини XIX ст., основні удари противнику в бою завдавали вогнем. Якщо в період наполеонівських війн втрати особистого складу від вогнепальної зброї становили 40 %, від холодної – 60 %, то у Франко-пруській війні 1870-1887 рр. вони збільшилися до 90 %.

Подальше підвищення ролі вогню в наступальному бою пов'язане з надходженням на озброєння скорострільної й далекобійної артилерії, а також кулеметів. Наприклад, під час Першої світової війни вогнева потужність піхотних дивізій внаслідок їхньої насиченості автоматичною зброєю та артилерією збільшилась у 2,5-3,0 рази. У результаті рукопашний бій – баг­нет­на атака піхоти й шабельний удар кінноти – поволі поступилися місцем ближньому вогневому бою.

Склався груповий бойовий порядок навколо сильних ударновогневих засобів – гармат безпосереднього супроводження, а потім і танків, що призвело до підвищення маневреності військ і їхнього швидкого просування в глибину оборони противника.

Наступальний бій набув загальновійськового характеру. Успіху можна було досягти лише спільними зусиллями всіх родів військ і засобів, які брали участь у бою. У зв'язку з цим, збільшилося значення взаємодії в нас­тупі. Одночасно під впливом нових засобів боротьби зросли активність і напруженість бойових дій та просторовий розмах операцій (боїв).

Досягти успіху в сучасному наступі стало неможливо без сильного удару на всю глибину бойового порядку противника, безперервного бойового ураження всіх його елементів, широкого маневру військами, постійного нарощення бойових зусиль.

Посилюється вогневе протиборство в бою. Обидві сторони намагаються ще до вступу в битву головних сил завдати вирішальної поразки противнику на дальніх підступах, максимально послабити його, а потім ударом наземних військ і з повітря розчленити оборону противника по фронту й у глибину і розгромити по частинах угруповання, яке обороняється.

У сучасних умовах збільшується значення рішучості наступального бою. Показником високої рішучості сучасного наступального бою є якомога ширше залучення у сферу активної боротьби повітряного простору. Вже в роки Другої світової війни найважливішу роль відігравали авіація й повітряні десанти, внаслідок чого наступ являв собою сукупність стрімких наземних ударів по противнику і ударів з повітря. Зараз ця тенденція отримала подаль­ший розвиток. Наступ набув наземно-повітряного характеру. А це означає, що для досягнення успіху в бою першочергового значення набувають тверде й безперервне управління різнорідними силами, чітка організація взаємодії військ з авіацією, тактичними повітряними десантами, підрозділами верто­льотів, а також створення гнучкої системи противоповітряної оборони, надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

Наземно-повітряний характер наступу створює вигідні передумови для застосування рішучіших способів розгрому противника, таких, наприклад, як глибоке охоплення противника повітрям, нанесення по ньому комбінованих наземно-повітряних ударів силами атакуючих військ першого ешелону з фронту в поєднанні з ударом тактичними повітряними десантами з тилу, а також авіацією й бойовими вертольотами з повітря.

У сучасному наступальному бою значно зростає роль маневру. Його засто­совують із метою створення найвигіднішого угруповання військ, швид­кого використання результатів вогневого ураження противника, стрімкого просування в глибину його оборони, нанесення раптових ударів по вразливих місцях у його бойовому порядку, особливо по флангах і тилу, а також для швидкого виведення своїх підрозділів з-під ударів противника і перенесення зусиль на нові напрямки.

Важливого значення для здобуття швидкого і рішучого успіху в наступі набуває вміле застосування нових, не очікуваних противником тактичних прийомів. У сучасних умовах створюються широкі можливості для подаль­шого збагачення арсеналу тактики наступального бою новими тактичними прийомами. Так, у зв'язку з осередковим характером сучасного бою, як заз­на­чається в іноземній пресі, набуває подальшого розвитку тактика рейдових дій. Вважається, що найефективнішим рейдовий маневр буде при захопленні засобів масового ураження противника, його комплексів високо­точної зброї, знищенні пунктів управління, вузлів зв'язку, засобів протипо­вітряної оборони та радіоелектронної боротьби, перехопленні комунікацій.

У зв'язку з тим, що в бою широко застосовують бойові вер­то­льо­ти, виникає необхідність засвоювати способи противертольотної бо­ротьби, а також прикриття військ від авіаційних ударів.

Слід звертати увагу і на боротьбу з розвідувально-ударними комплексами противника та заходи щодо захисту від них.

Відповідно до концепції повітряно-наземної операції, планується досягати мети оборонних дій шляхом глибокого вогневого ураження не тільки першого, але і другого ешелону та резервів військ, які наступають, широкого застосування маневру на землі та повітрі силами і засобами, а також інженерними загородженнями, рішучого проведення контратак.

Сучасний наступальний бій, як свідчить досвід локальних війн, характе­ризується складною радіоелектронною обстановкою. Досліджуючи вплив радіоелектронної обстановки на дії військ, військові спеціалісти США дійшли висновку, що за рахунок створення радіоелектронних перешкод можна зни­зити ефективність виконання бойових завдань окремими засобами ураження приблизно на 70 %.

У зв'язку з подальшим ускладненням сучасного наступального бою вирі­шаль­ного значення набувають виявлення командирами, офіцерами штабів ініціативи і творчості у виборі способів розгрому противника, вміння органі­зовувати безперервну розвідку, надійне вогневе ураження противника, чітку взаємодію сил і засобів, гнучкий і сміливий маневр, ефективний захист своїх військ від зброї масового ураження й високоточної зброї противника, постійно підтримувати високу бойову готовність військ.

Поиск по сайту: