ПРИЗНАЧЕННЯ І КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. МАСШТАБИ КАРТ

Зміст поняття “карта” й особливості картографічного зображення зем­ної по­верхні. Картою називають зменшене узагальнене відображення поверхні Землі на площі, яке виконано за певним математичним законом та яке показує роз­ташування, сполучення і зв'язок природних явищ. Сукупність показаних на карті елементів і об'єктів місцевості та надані про них відомості є змістом карти.

Від інших способів передачі відомостей про місцевість карта відрізняється математичним законом побудови, який полягає у використанні визначеного масштабу картографічної проекції та включає перехід від фізичної поверхні до математичної; відбором і узагальненням її змісту, які зумовлені призна­ченням карти, її масштабом і особливостями території, що картографується; відображенням усіх об'єктів і явищ за допомогою умовних позначень.

Суттєвими особливостями карти є її наочність, вимірність та інформатив­ність. Під наочністю карти розуміють можливість зорового сприйняття прос­торових форм, розмірів і розташування відображених об'єктів. Вимір­ність – важлива властивість карти, яка тісно пов'язана з математичною осно­­вою і забезпечує можливість з точністю, яка допустима масштабом кар­ти, виз­начати координати, розміри та розташування об'єктів на місцевості. Інфор­мативність – здатність містити в собі відомості про відображені об'єк­ти або явища.

Різновиди карт. Усі карти, які відображають поверхню Землі, назива­ються географічними. За своїм змістом вони поділяються на загальногео­г­рафічні та тематичні. До загальногеографічних відносять географічні карти, на яких відображається сукупність основних елементів місцевості без виділен­ня будь-яких із них, і топографічні карти, які містять у собі докладні ві­до­мості про міс­цезнаходження об'єктів на земній поверхні. Зміст тематич­них карт відображає конкретну тематику (геологічні, аеронавігаційні, морські та ін.).

Геометрична сутність відображення земної поверхні на карті. Як відо­мо, географічне положення точки земної поверхні визначається її координатами. Тому математичним завданням побудови картографічного відображення є проектування на площину (карту) кулеподібної поверхні Зем­лі при дот­риманні відповідності між координатами точок на земній поверхні та координатами їх відображення на карті. Таке проектування вимагає знань про форму та розміри Землі. Говорячи про форму (фігуру) Землі, мають на ува­зі не фізичну її поверхню, яка є складним сполученням височин і низин, гір і долин, а деяку умовну поверхню середнього рівня Сві­то­вого океану в спокійному стані, яка неначе покриває всю нашу планету і перпендикулярна в будь-якій точці до напрямку прямовисної лінії (напрямку сили тяжіння). Таку поверхню називають рівневою. Фігуру Землі, яка утво­рена рівневою поверхнею, називають геоїдом, вона наближена до поверхні еліпсоїда обертання з невеликим стисненням за напрямком малої осі. Еліпсоїд, який характеризує фігуру і розміри Землі, називають земним еліпсоїдом.

При розв'язуванні окремих практичних задач, коли не потрібна висока точ­ність, фігуру Землі приймають за кулю, поверхня якої (близько 510 млн кв. км) дорівнює поверхні еліпсоїда визначених розмірів. Радіус такої кулі, який вираховували за елементами еліпсоїда Красовського, дорівнює 6 371 116 м, або 6371 км.

Відображаючи фізичну поверхню Землі на карті (площині), її спочатку проек­тують прямовисними лініями на рівневу поверхню, а потім уже за визна­ченими правилами це зображення розгортають на площині.

Для вирішення господарських завдань і завдань обороноздатності держави в мирний і воєнний часи створюють державні топографічні карти та військово-топографічні карти. Ці карти відрізняються між собою за змістом та офор­мленням.

Зміст топографічних карт повинен бути повним, достовірним і точним.

Повнота змісту карт означає, що на них повинні бути відображені всі типові риси та характерні топографічні елементи, які відображають, першу за все, тактичні властивості місцевості згідно з масштабом карти та її призначенням.

Достовірність карти означає, що зміст карти повинен знаходитися в повній відповідності з місцевістю на рік її видання.

Точність карти (ступінь відповідності місцезнаходження точок на карті, їхньому місцезнаходженню в дійсності) означає, що відображені на ній топографічні елементи місцевості повинні зберігати точність свого місця зна­ходження, геометричну подібність і розміри згідно з масштабом карти та її призначенням.

На топографічних картах відображають опорні геодезичні пункти, гід­рографію і гідротехнічні споруди, населені пункти, промислові, господарські та інші об'єкти, шляхову мережу, рельєф суші, рослинний покрив, грунти, кордони. Докладність відображення відомостей про місцевість залежить від масштабу карти.

Масштаб карти – ступінь зменшення на карті проекції довжини відповідної лінії місцевості, або відношення довжини лінії на карті відповідній довжині лінії на місцевості.

Топографічні карти створюють в єдиній встановленій системі координат і висот, вони мають чітке розграфлення і номенклатуру листів, а також уніфіковану систему умовних знаків.

Основними масштабами топографічних карт є: 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1: 1 000 000.

Карта масштабу 1:25 000 (в 1 см – 250 м) є найбільш докладною і точ­ною. Її застосовують для детального вивчення й оцінки окремих невеликих ділянок місцевості при форсуванні водних перешкод, висадці повітряних і морських десантів, веденні бойових дій у місті, будівництві інженерних споруд.

Карта масштабу 1:50 000 (в 1 см – 500 м) призначена для вивчення й оцін­ки місцевості, орієнтування і використовується під час ведення різних видів бою, особливо при організації оборони, а також під час підготовки та ведення бойових дій у ланці "взвод-полк".

Карта масштабу 1:100 000 (в 1 см – 1 км) необхідна для вивчення місцевості та оцінки її тактичних властивостей при підготовці та веденні бою, організації взаємодії та управління, всебічного забезпечення, орієн­тування на місцевості, визначення координат об'єктів у ланці "полк-дивізія".

Карта масштабу 1:200 000 (в 1 см – 2 км) призначена для вивчення й оцінки місце­вості та оцінки ії властивостей при підготовці та веденні бойо­вих дій, органі­зації та здійс­ненні взаємодії, все­бічного за­без­пе­чення, управ­­ління і пере­сування військ у ланці "дивізія-армійський корпус".

Карта масштабу 1:500 000 (в 1 см – 5 км) використо­вується в ланці "корпус-опе­ративне командування".

Карта масштабу 1:1 000 000 (в 1 см – 10 км) призна­чена для загальної оцінки місцевості та вивчення природ­них умов великих географічних районів, воєнно-географічної оцінки те­ат­рів воєнних дій, управління війсь­ками та вирішення інших завдань.

Важливою вимогою до то­по­графічної карти є встанов­лення єдиної кар­тографічної проекції, в якій повинні скла­датися топографічні карти всіх масш­табів.

Більшість країн світу для складання топографічних карт використовують рівнокутні про­ек­ції, які зберігають рів­ність кутів між напрямками на карті та на місцевості. В Ук­раїні для топографічних карт масштабів 1:25 000-1:1000 000 прийнято єдину рівнокутну поперечно-цилінд­ричну проек­цію Гаусса, гео­мет­ричну сут­ність якої можна подати таким чином.

Весь земний еліпсоїд поді­ляють на зони, для кожної з яких окремо скла­дають кар­ти. При цьому встановлюють такі розміри зон, щоб можна бу­ло кожну з них розгорнути на пло­щині, тобто відобрази­ти на карті, прак­тично без змін.

Для отримання картогра­фічної сітки та складання за нею карти в проекції Гаусса поверхню земного еліпсоїда розбивають по меридіанах на 60 зон по 60кожна (рис. 2.5).

Щоб зрозуміти, як отри­мується на площині відобра­ження зон, уявимо циліндр, який торкається осьового ме­ри­діа­на в одній із зон глобуса (рис. 2.6). Зону спроектуємо, за законами математики, на бокову поверхню ци­ліндра так, щоб при цьому зберег­лася властивість рівнокутнос­ті відображення (рівність усіх кутів на поверхні циліндра їхній величині на глобусі). Потім спроектуємо на бокову поверхню циліндра решту зон, одну біля одної. Розрі­завши циліндр по АА і ВВ та розгорнувши його бокову по­вер­хню в площину, отримає­мо відображення земної по­верхні на площині у вигляді окремих зон (рис. 2.7.).

Осьовий меридіан і еква­тор кожної зони позначають прямими лініями, які перпендикулярні між собою. Усі осьові меридіани зон рівні за довжиною та зберігають масштаб на всьому своєму протязі. Решта меридіанів у кожній зоні позначають у проекції кривими лініями, тому вони довші від осьового меридіана, тобто викривлені. Усі паралелі також відображають кривими лініями з деяким викривленням. Викривлення довжини ліній збільшується в міру віддалення від осьового меридіана на схід або захід, на межах зони вони стають найбільшими, досягаючи величини порядку 0,001 довжини лінії, яку вимірюють за картою. Наприклад, якщо вздовж осьового меридіана, де немає викривлень, масштаб дорівнює 500 м в 1 см, то на межі зони він буде становити 499,5 м в 1 см. Отже, топографічні кар­­ти мають викривлений та змінний масштаб. Однак ці викривлення при вимірюванні за картою незначні, тому вважають, що масштаб топографічної карти для всіх її ділянок є практично постійним.

Завдяки єдиній проекції всі наші топографічні карти пов'язані із системою плоских прямокутних координат, що дозволяє отримувати координати точок в одній системі як за картою, так і при вимірюванні на місцевості.

Поиск по сайту: