Охорона та оборона об'єктів

Для безпосередньої охорони та оборони об'єктів із складу варти виставляють чатових.

Чатовим називають озброєного вартового, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста.

Пост – все доручене для охорони та оборони чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов'язки.

До постів також належать об'єкти та ділянки місцевості, що їх охороняє варта, на яких встановлено технічні засоби охорони або є вартові собаки.

Начальник гарнізону (командир військової частини) несе особисту відповідальність за стан вартових приміщень гарнізонних (внутрішніх) варт і постів, наявність і справність технічних засобів охорони, засобів зв'язку та освітлення, забезпечення вартових приміщень інвентарем, обладнанням, постовим одягом і запасом палива. Начальник об'єкта, що охороняється, відповідає за його стан, справність огорожі та освітлення.

Пости, залежно від важливості та тривалості несення служби на них, поділяються на постійні (охороняють протягом доби) та тимчасові (охороняють протягом частини доби); перші – тризмінні, другі – двозмінні.

Порядок охорони, розташування та межі постів визначає для гарнізонних варт начальник гарнізону, для внутрішніх – командир військової частини (корабля), зазначивши в табелі постів.

Для охорони складів тилу, автомобільного, бронетанкового та інших видів майна, парків військових частин, гарнізонних гауптвахт за наявності на них тільки військовослужбовців, заарештованих у дисциплінарному порядку, дозволяється озброювати чатових багнетами.

Охорона об'єктів чатовими здійснюється шляхом патрулювання (обходу) всередині огорожі або за периметром між внутрішньою і зовнішньою ого­рожами, а також стеження з вишок (із застосуванням технічних засобів охорони). Для посилення охорони об'єкта можна використовувати вартових собак. Окремі об'єкти охороняються нерухомими чатовими.

Начальники гарнізонів, командири з'єднань і окремих військових частин, начальники військових об'єктів, а також усі їх прямі начальники, зобов'язані постійно прагнути скорочення чисельності особового складу, який залучають до охорони та оборони об'єктів. Цього досягають:

– переходом до оборони постів із використанням технічних засобів охо­рони і вартових собак;

– обладнанням для охорони однією вартою всіх розташованих поруч сховищ, складів, парків та інших об'єктів, що охороняються і мають загальне огородження, але належать різним військовим частинам;

– скороченням кількості постів із нерухомими чатовими;

– організацією охорони об'єктів способом патрулювання пішим порядком і на транспортних засобах.

У разі організації охорони об'єктів шляхом патрулювання чатовому, за­лежно від огородження об'єкта й особливостей місцевості, для охорони та оборони призначається ділянка смуги завдовжки: вдень – до 2 км, уночі – до 1 км. Для посилення охорони об'єктів засобами охорони: вдень – до 3 км, уночі – до 2 км. Для посилення охорони об'єктів під час негоди (туману, завірюхи тощо) розпорядженням начальника гарнізону (командира військової частини) можуть відряджуватися додаткові вартові або патрулі. Порядок несення служби додатковими вартовими й патрулями визначається начальником гарнізону (командиром військової частини).

Чатові пересуваються за маршрутами руху пішки із швидкістю, що забезпечує надійну охорону об'єкта, роблячи короткі зупинки для огляду міcцевості, технічних засобів охорони й огорожі, а також для доповіді за допомогою засобів зв'язку начальникові варти про несення служби або подання визначеного сигналу під час проходжсння пунктів сигналізації.

Якщо видимість хороша й умови місцевості дозволяють, чатові можуть вести нагляд за об'єктами, які підлягають охороні, й підступами до них із спостережних вишок цілодобово.

З числа змін вартових створюються резервні групи, які в разі сигналу тривоги за командою начальника варти, його помічника або розвідного прибувають на місце події і діють залежно від обставин. Для швидкого прибуття цих груп до місця події варти при потребі забезпечуються тран­спортними засобами, а в особливих випадках для посилення їх боєздатності – бойовими машинами.

Дисциплінарні стягнення на осіб, які входять до складу варти, за правопорушення, вчинені ними під час несення служби, накладаються в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України після зміни варти або заміни їх іншими військовослужбовцями. Розбір право­порушення проводиться в підрозділі.

Якщо за характером вчиненого правопорушення військовослужбовець не може бути допущений до подальшого несення служби, то він розпо­рядженням чергового варт (військової частини) направляється у військову частину без боєприпасів і зброї для заміни іншим військовослужбовцем у супроводі командира підрозділу, від якого відряджено варту.

Озброєння варт

Особовий склад варти повинен мати вартову форму одягу, справну, приведену до нормального бою зброю (автомати або карабіни з багнетами). Вартові контрольно-пропускних постів, як виняток, можуть бути озброєні пістолетами. Начальники варт озброюються своєю штатною зброєю.

Боєприпасами варта забезпечується з розрахунку: на кожний автомат і пістолет – по 2 споряджені магазини і на кожний карабін – по 30 патронів у обоймах.

Особливим розпорядженням начальника гарнізону (командира військової частини) варти можуть озброюватися кулеметами з трьома спорядженими магазинами до кожного з них і ручними гранатами на весь склад варти з розрахунку по дві гранати на кожного, а також посилюватися бойовою технікою. Боєприпаси особовому складу варт, крім осіб, які мають на оз­броєнні пістолети, видаються у вартовому містечку після проведення практичного заняття.

Розпорядженням начальника гарнізону (командира військової частини) у вартовому приміщенні створюється запас патронів із розрахунку: на кожний автомат або карабін – по 150 патронів, на пістолет – по 16 патронів, які зберігаються в герметичних коробках (цинках) у металевому ящику. В ньому зберігаються також індивідуальні перев'язувальні пакети на весь особовий склад варти.

Ручні гранати й запали до них зберігаються у спеціальних металевих ящиках. Запали зберігають окремо від гранат. Книги обліку запасу бойових патронів, гранат і запалів, акт закладення (вилучення) боєприпасів і незаповнені бланки, а також ключі для відкриття цинків, зберігаються в тих самих ящиках.

У гарнізонних вартах ящики з боєприпасами замикає та запечатує сургучем військовий комендант гарнізону, у внутрішніх вартах – начальник штабу військової частини. Ці особи перевіряють наявність і стан запасу патронів (гранат і запалів до них) не рідше одного разу на місяць. Результати перевірки записують до книги обліку запасу бойових патронів і до постової відомості. Інші посадові особи перевіряють наявність і стан запасу бойових патронів (гранат і запалів до них) тільки в присутності військового коменданта гарнізону (начальника штабу військової частини).

Начальник варти несе особисту відповідальність за збереження ящиків із боєприпасами, ключі від яких, запечатані сургучем військового коменданта гарнізону (начальника штабу військової частини), та зліпок з них зберігаються у сейфі (ящику стола, який замикається на замок) начальника варти. Передавати ключі іншим особам забороняється. Ящики включають в опис майна та інвентарю варти.

Зброю заряджають перед виходом на пости, для конвоювання заареш­тованих, які перебувають під судом і слідством, або для конвоювання засу­джених та супроводження осіб, які перевіряють варту, а розряджання та огляд зброї здійснюють негайно після повернення до вартового приміщення.

Зброю заряджають та розряджають у спеціальному освітленому місці, яке обладнане кулевловлювачами, перед вартовим приміщенням, а під час переїздів змін на машинах – у спеціально обладнаних у такому самому порядку місцях, які визначаються в інструкції начальникові варти.

Під час заряджання і розряджання ствол зброї необхідно направити вгору (під кутом 45-600) і вбік від навколишніх жилих приміщень і об'єктів, які охороняються. Якщо поблизу і навколо вартового приміщення розта­шовані житлові та службові приміщення, заряджання і розряджання зброї можна проводити в спеціальному місці вартового приміщення, обладнаному кулевловлювачем.

Пістолет заряджають після одержання патронів у чергового частини в спеціально обладнаному кулевловлювачем місці, а розряджають після зміни варти і прибуття начальника варти до чергового частини.

Заряджання та розряджання зброї проводять за командами начальника варти та під його безпосереднім наглядом.

У дощову (снігову) погоду зброю протирають від вологи та змащують її поверхню. Часткове та повне розбирання зброї забороняється.

Автомат заряджають спорядженим магазином. Перед заряджанням його оглядають (при цьому курок спускають) і ставлять на запобіжник. Затворну раму після приєднання магазина назад не відводять.

Карабін заряджають на повну ємність магазина. Після заряджання карабіна затвор повільно закривають (при цьому патрон у патронник не досилається), знімають запобіжник, спускають курок і ставлять карабін на запобіжник.

Пістолет заряджають спорядженим магазином, затвор під час заряджання назад не відводять. Перед заряджанням пістолет ставлять на запобіжник.

Кулемети та ручні гранати заряджають безпосередньо перед їх засто­суванням.

Пароль

Пароль – таємне слово, яке є для начальника варти засобом для пере­конання, що варта, яка прибула для заміни, справді призначена з цією метою.

Крім того, пароль є засобом переконання в тому, що особа, яка прибула з наказом від начальника гарнізону (командира військової частини), війсь­кового коменданта або чергового варт (військової частини), дійсно упов­новажена на те відповідним начальником.

Пароль добирається за назвою якогось міста та призначається на кожний день: для гарнізонних варт – військовим комендантом гарнізону, для внутрішніх – начальником штабу частини.

Для кожної варти добирається окремий пароль.

Паролі визначаються не раніше як за 10 днів, заносяться до книги, яку військовий комендант гарнізону (начальник штабу частини) зберігає в запечатаній папці в сейфі.

Паролі для нових варт, які заступають у разі оголошення тривоги, збе­рігаються в запечатаному сургучем військового коменданта гарнізону (на­чальника штабу військової частини) пакеті у чергового варт (військової частини).

Записки з новими й старими паролями вручає черговому варт (військової частини), який заступає на чергування, військовий комендант гарнізону (на­чальник штабу військової частини) у призначений перед розводом варт час.

Черговий варт (військової частини) розписується в журналі за одержання пароля й у разі потреби ознайомлює з ним свого помічника.

Усі особи, яким відомий пароль, зобов'язані зберігати його в найсуворішій таємниці. Під час опитування пароль повідомляється запискою, без його оголошення, після чого вона негайно знищується.

У разі розсекречування пароля його дія негайно припиняється, про що доповідається військовому комендантові (начальникові штабу військової частини). Начальникові варти новий пароль вручає черговий варт (військової частини) або його помічник у вартовому приміщенні.

Поиск по сайту: