ОРГАНІЗАЦІЯ з’єднань ЗБРОЙНИХ СИЛ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Сухопутні війська Збройних сил іноземних держав мають принципово ідентичну структуру. Організаційно вони складаються з армійських корпусів, дивізій і бригад.

Армійський корпус є оперативно-тактичним об'єднанням Сухопутних військ. У своєму складі він має декілька дивізій і частини корпусного підпорядкування.

Основним тактичним з'єднанням Сухопутних військ є дивізія. В її струк­турі є декілька бригад (полків), а також частини і підрозділи дивізійного підпорядкування.

Бригада є найменшим тактичним з'єднанням. Вона може вести бойові дії як у складі дивізії, так і самостійно.

Усі наявні в Сухопутних військах Збройних сил основних іноземних держав дивізії мають ідентичну організаційну структуру. Кожна складається з двох основних компонентів: дивізійної основи і бойових батальйонів або бригад і окремих батальйонів.

Дивізії США

Дивізійну основу становлять постійно приписані до штату з'єднання, частини і підрозділи: командування і штаб дивізії із штабною ротою; 3 штаби бригад із штабними ротами; окремі батальйони: розвідувальні, військової розвідки і РЕБ, зв'язку, інженерний, армійської авіації (у пшд, лпд, мпд і деяких мд і бртд – бригада армійської авіації); дивізійна артилерія, зенітний дивізіон, тил дивізії; рота військової поліції. Співвідношення й тип бойових батальйонів визначають тип дивізії.

Окремі бригади (піхотні, механізовані й бронетанкові) мають також ідентичну організацію. Кожна може мати від двох до п'яти батальйонів.

Розглянемо організацію механізованої дивізії.

Механізована дивізія у своєму складі має: командування; штаб; штабну роту; 3 штаби бригад із штабними ротами; 5 мотопіхотних і 5 танкових батальйонів; артилерію дивізії, яка складається з 3-х дивізіонів 155-мілі­мет­ро­вих гаубиць, дивізіону 203,2-міліметрових гаубиць і реактивних систем залпового вогню (РСЗВ); зенітний дивізіон "Чапарел Вулкан"; батальйони: розвідувальний, розвідки і РЕБ, зв'язку, інженерний; бригаду армійської авіа­ції; тил дивізії, до складу якого входять батальйони тилового забез­печення бригад і дивізій та інші підрозділи бойового забезпечення й обслу­говування; роту військової поліції та роту захисту від зброї масового ураження (ЗМУ).

Бойові батальйони дивізії (танкові й мотопіхотні) мають у своєму складі по 4 бойових роти (танкових і мотопіхотних відповідно), а в мотопіхотному батальйоні, крім цього, є протитанкова рота. Мотопіхотна рота складається з управління, 3-х мотопіхотних взводів (у кожному взводі – по 3 мотопі­хотних віділення). У кожному віділенні є по 9 чоловік і по 1 бойовій ма­ши­ні піхоти (БМП). Протитанкова рота має у своєму складі 3 взводи, які озброєні протитанковими керованими ракетами (ПТКР). Таким чином, у мотопіхотному батальйоні нараховують особового складу – приблизно 870 чол., БМП – 54, БРМ – 7, 81-міліметрових самохідних мінометів – 6, ПТКР – 18.

Танкова рота складається з 4-х танкових взводів, у кожному з яких є по 4 танки. Усього в роті – 14 танків (із них 2 – в управлінні).

У танковому батальйоні нараховують близько 580 чол. особового складу, 58 танків, 7 БРМ, 6 81-міліметрових самохідних мінометів.

Артилерійський дивізіон 155-міліметрових самохідних гаубиць має у своєму складі 3 батареї, в кожній з яких є по 8 155-міліметрових самохідних гаубиць.

Дивізіон реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) і 203,2-міліметрових гаубиць складається з 2-х батарей (по 8 гармат) 203, 2-міліметрових гаубиць і 1 батареї реактивних систем залпового вогню "MLRS" – 9 пускових установок. У бригаді армійської авіації є 4 вертольотних батальйони: 2 протитанкових, 1 загальної підтримки й 1 розвідувальний. Усього в ній нараховують 146 вертольотів, із них вогневої підтримки – 50, розвідувальних – 54, загального призначення (багатоцільових) – 30, радіотехнічної розвідки і перешкод – 12.

Кожна дивізія Сухопутних військ має 3 батальйони тилового забезпе­чення бригад і 1 батальйон тилового забезпечення дивізій.

Бронетанкова й механізована дивізії за своєю організаційною структурою відрізняються лише кількістю бойових батальйонів: у першій нараховують 6 танкових і 4 мотопіхотних, у другій – 5 танкових і 5 мотопіхотних батальйонів.

Дивізії ФРН.

Дивізія Сухопутних військ Збройних сил належить до основних тактичних з'єднань. Кожна дивізія складається з частин і підрозділів дивізійного підпорядкування й 3-х бригад.

Бригади є найменшим тактичним з'єднанням і можуть вести бойові дії як у складі дивізій, так і самостійно.

Дивізії Сухопутних військ Збройних сил ФРН відрізняються за типами бригад, які входять до їхнього складу.

Мотопіхотна дивізія має 2 мотопіхотних й 1 танкову бригади, а танкова дивізія – 2 танкові та 1 мотопіхотну бригади. При цьому в усіх типах ди­ві­зій організація та озброєння бригад, а також частин та підрозділів ди­візійного підпорядкування, однотипні.

Детальніше розглянемо організацію мотопіхотної дивізії. Її вважають основним тактичним з'єднанням Сухопутних військ, яке здатне вести бойові дії як у складі армійського корпусу, так і самостійно.

Мотопіхотна дивізія складається із штабу дивізії, 2-х мотопіхотних бригад, танкової бригади, частин і підрозділів дивізійного підпорядкування.

Мотопіхотна бригада організаційно складається з 2-х мотопіхотних батальйонів, змішаного батальйону (мотопіхотного і танкового), артиле­рійського дивізіону, а також рот: винищувально – протитанкової, інженерної, ремонтної і постачання. У ній нараховують близько 3,5 тис. чол., 54 танків, 18 155-міліметрових самохідних гаубиць, 12 120-міліметрових самохідних міно­метів, 54 пускових засоби (ПЗ) ПТКР, 12 самохідних пускових засобів (СПЗ), 72 БМП, 59 БТР, 8 БРМ.

Мотопіхотний батальйон є бойовою частиною й основною організаційною та розрахунковою одиницею мотопіхотної дивізії. Він складається із штабу, 2-х рот (штабної та постачання), 2-х мотопіхотних рот на БМП, мотопіхотної роти на БТР. Батальйон нараховує приблизно 600 чол., на озброєнні має 24 БМП, 21 ПЗ ПТКР, 20 40-міліметрових протипіхотних гранатометів, 60 44-міліметрових РПГ, понад 30 кулеметів, 15 БТР.

Мотопіхотна рота на БМП складається з відділення управління й 3-х мотопіхотних взводів.

Мотопіхотний взвод у своєму складі має групу управління й 2 мотопіхотних відділення (по 10 чоловік). У роті – понад 100 чоловік, на озброєнні 11 БМП, 6 ПЗ ПТКР, 8 44-міліметрових РПГ, 7 7,62-міліметрових кулеметів.

Мотопіхотна рота на БТР складається з відділення управління й 3-х мотопіхотних взводів. У ній нараховують близько 100 чол., на озброєнні – 10 БТР, 9 ПЗ ПТКР, 9 40-міліметрових протипіхотних гранатометів, 7 44-міліметрових РПГ, 6 кулеметів.

Змішаний мотопіхотний батальйон мотопіхотної бригади організаційно складається з 2-х рот (штабної й постачання), 2-х мотопіхотних і 1 танкової рот.

У батальйоні нараховується понад 400 чол., на озброєнні є: танків – 13, БМП – 24, ПЗ ПТКР – 12, 40-міліметрових протипіхотних гранатометів – 14, 44-міліметрових РПГ – 42, БТР – 5. Мотопіхотна рота за організаційною структурою аналогічна мотопіхотній роті на БМП мотопіхотної бригади. У танковій роті – близько 60 чол. і 13 танків.

Танковий батальйон вважають основною ударною силою мотопіхотних бригад Сухопутних військ. У його складі є штаб, 2 роти (штабна й поста­чання), 3 танкових роти (такої ж організації, як і танкова рота змішаного мотопіхотного батальйону). В батальйоні нараховують понад 300 чоловік, 41 танк, 20 44-міліметрових РПГ, 5 БТР.

Артилерійський дивізіон складається із штабу, 2-х батарей (штабної й постачання), 2-х вогневих батарей (у кожній батареї є по три вогневих взводи, в кожному з яких – по 3 самохідних гаубиці). Дивізіон нараховує близько 500 чол. і 18 155-міліметрових самохідних гаубиць.

Винищувально-протитанкова рота (приблизно 100 чол.) має у своєму складі 4 протитанкових взводи (в кожному – по 3 самохідних пускових засоби). Роту використовують як протитанковий резерв бригади. Під час бойових дій рота може придаватися одному з мотопіхотних батальйонів або діяти самостійно на танконебезпечних напрямках.

Танкові бригади, які входять до складу дивізії Сухопутних військ, мають однакові чисельність особового складу, організацію та озброєння. Крім цього, всі підрозділи танкових бригад мають однакові організаційно-штатні структури, озброєння і техніку, а також чисельність особового складу з аналогічними підрозділами мотопіхотної бригади. Різниця між танковою і мотопіхотною бригадами полягає у співвідношенні в їхньому складі танкових і мотопіхотних батальйонів, в організації й озброєнні змішаних та мото­піхотних батальйонів.

Танкова бригада у своєму складі має штаб, змішаний танковий батальйон, 2 танкових і 2 мотопіхотних батальйони, артилерійський дивізіон, 4 роти (штабну, винищувально-протитанкову, інженерну, ремонтну й постачання). У ній нараховують понад 3 тис. чол. особового складу, 110 танків, приблизно 50 БМП, 8 БРМ, 18 155-міліметрових самохідних гаубиць, 12 120-мілімет­рових мінометів, 12 СПЗ, 24 РСЗ ПТКР, приблизно 40 БТР.

Змішаний танковий батальйон складається із штабу, 2-х роти (штабної і постачання), 2-х танкових і 1 мотопіхотної рот. У ньому нараховують понад 400 чол. особового складу, 28 танків, 11 БМП, 6 ПЗ ПТКР, 5 БТР.

Мотопіхотний батальйон має у своєму складі штаб, 2 рот (штабну і постачання), 3 мотопіхотних і 1 мінометну роти. У ньому нараховують близько 600 чол. особового складу. На озброєнні батальйон має 35 БМП, 18 ПЗ ПТКР, 6 120-міліметрових мінометів.

Танкова дивізія є основним тактичним з'єднанням Сухопутних військ Збройних сил ФРН. Маючи велику вогневу потужність і манев­реність, вона призначена для ведення наступального бою. Дивізія як правило, виконує поставлені бойові завдання в складі армійського корпусу, а в окремих випадках – самостійно.

Основу дивізії станов5п'ять танкових, чотири мотопіхотних та 3 змішаних батальйони, 3 артилерійських дивізіони, винищувально-протитанкові та інженерні роти, а також інші підрозділи бойового та тилового забезпечення. Організаційно-штатна структура бригад, окремих частин і підрозділів танкової дивізії така сама, як у мотопіхотній дивізії.

Нижче приведено організаційні структури основних з’єднань держав: Польщі, Румунії, Угорщини, Туреччини та Росії.

Рис. 3.5. Організація механізованої (бронетанкової) дивізії США.

Рис. 3.7. Типова організація мотопіхотної бригади ЗС Угорщини.

Рис. 3.8. Типова організація окремої механізованої бригади зс Румунії.

Рис. 3.9. Механізована дивізія зс Туреччини.

Рис. 3.10. Організація мотострілецької дивізії (мсд-92) зс Росії.

Рис. 3.11. Організація мотопіхотної дивізії фрн.

Організаційна структура основних з’єднань іноземних держав дозволяє в навчальних цілях визначити єдину (типову) структуру основних тактичних з’єднань (мбр, оmбр) в якості вирогідного противника

Рис. 3.12. Організація механізованої бригади.

Рис. 3.13. Організація окремої танкової бригади.
4.3. ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ зє‘днань ЗБРОЙНИХ СИЛ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

З погляду командування Збройних сил іноземних держав, бойові дії Сухопутних військ у можливих війнах будуть характеризуватися широким маневром, відсутністю чітко окреслених ліній фронту й флангів, вико­ристанням високоточної зброї, засобів розвідки і радіоелектронної боротьби, автоматизованих систем управління й зв'язку, активним застосуванням усіх видів авіації, інтенсивністю та одночасним веденням бойових дій в усій глибині оперативного шикування й бойових порядків військ.

Вважається, що внаслідок цього значно підвищується роль бригад. Від виконання ними поставлених завдань буде багато в чому залежати успіх бою та операції в цілому.

Основними формами ведення бойових дій Сухопутними військами будуть наступальні та оборонні операції. У зв'язку із зростанням вогневої та ударної потужності, мобільності й бойової стійкості з'єднань, як наступальні, так і обо­ронні операції Сухопутних військ будуть проводитися з урахуванням положень концепцій, відомих під назвою "повітряно-наземна операція (битва)" та "боротьба з другими ешелонами".

В основі цих концепцій лежать способи бойового використання сил та засобів Сухопутних військ і тактичної авіації. Суть способів полягає в тому, що принципами "повітряно-наземної операції'' передбачаються тісно ско­ординовані за місцем, часом, задумом, силами й засобами, які застосо­вуються, бойові дії наземних військ і авіації з метою одночасного розгрому угруповання противника в усій смузі по фронту й на всю глибину його опе­ративного шикування.

Ведення бойових дій за принципами "повітряно-наземної операції" буде найхарактернішим для оперативно-тактичної ланки "дивізія – армійський корпус".

Основні принципи "повітряно-наземної операції" знайшли своє втілення в операції багатонаціональних сил ''Буря в пустелі '' під час ведення бойових дій проти Іраку.

Наступ

Дивізія може вести бій як у складі армійського корпусу, так і самостійно. Виконуючи поставлені бойові завдання у складі армійського корпусу, вона знаходиться в першому чи другому ешелоні. При діях у другому ешелоні вважається доцільним вводити її в бій після виконання корпусом найближчого завдання (схема 1).

Бойове завдання дивізії, яка діє в першому ешелоні корпусу, поділяється на найближче та кінцеве.

Зміст найближчого завдання – прорив головної смуги оборони противника та оволодіння рубежем (об'єктом) на глибині до 20-30 км, кінцевого – завершення прориву, оволодіння рубежем (об'єктом) на глибині 40-70 км від переднього краю і створення умов для введення в бій другого ешелону (резерву) корпусу. Ширина смуги наступу дивізії може бути до 30 км однак якщо вона діє на напрямку зосередження основних зусиль корпусу, то ширина смуги наступу зменшується до 15-20 км.

З метою якісного планування бойових дій, координації вогню й маневру командиру дивізії, окрім бойового завдання, вказують зони бойового впливу і потенційної загрози. Перша – це смуга місцевості від лінії зіткнення сторін у напрямку противника (глибина до 70 км), в межах якої об'єкти підлягають розкриттю і знищенню силами й засобами даного формування. Друга знаходиться поза зоною бойового впливу. В ній розміщуються наступні ешелони противника, підхід і введення в бій яких можуть суттєво вплинути на бойові дії дивізії.

Для виконання бойових завдань у наступі на основі батальйонів у бригаді можуть створюватися батальйонні тактичні групи (бтгр), які формуються з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мото­піхотних і танкових батальйонів. Батальйонні тактичні групи, де переважають мотопіхотні підрозділи, називаються мотопіхотними тактичними групами, а де танкові – танковими тактичними групами.

До складу мотопіхотної батальйонної тактичної групи мажуть входити мото­піхотний батальйон, танкова рота, саперний взвод і взвод зенітних установок, танкової батальйонної тактичної групи – танковий батальйон, мотопіхотна рота й такі ж засоби підсилення.

У наступі батальйону (БТГР) й бригаді ставлять бойові завдання. Ба­тальйону (бтгр) першого ешелону бригади вказують найближче завдання – оволодіння рубежем чи об'єктом на глибині 3-4 км і подальше завдання – на глибині 6-12 км. Танковий батальйон (бтгр) другого ешелону бригади, як правило, вводять у бій для розвитку успіху наступу на напрямку головного удару й завершення прориву оборони на всю її глибину. Бойове завдання бри­­гади поділяється на найближче й кінцеве. Зміст найближчого завдання полягає в розгромі першого ешелону дивізії, яка обороняється, та оволодінні ру­бе­жем на глибині 10-15 км. Кінцеве завдання – в розгромі дивізійних ре­зер­вів противника, розвитку наступу й оволодінні рубежем на глибині 20-30 км.

Мотопіхотний і танковий батальйони (бтгр) наступають на фронті 2-3 км, а деколи до 5 км, бригада – до 15 км і прориває оборону на ділянці 2-3 км.

Для виконання бойового завдання бригада шикує бойовий порядок в один, два, а деколив три, ешелони. Крім цього, елементами бойового порядку бригади є: угруповання бригадної артилерії (2-3 дивізіони 155-міліметрових самохідних гаубиць); угруповання приданих засобів ППО (до зенітної бата­реї); інженерний резерв (до роти), протитанковий резерв, ТПД.

Ведення наступу поділяється на чотири етапи: зближення з противником, власне наступ (з ходу після короткої або ретельної підготовки), розвиток успіху, переслідування.

У сучасних умовах найбільш ефективним вважається наступ з ходу, оскільки війська зберігають маневреність і здатність швидко просуватися в тил противника, до того як він створить організовану оборону. В цьому ви­пад­ку дивізія може висуватися з глибини відразу на вихідний рубіж і вступати в бій з маршу, без зупинки або з попередньо зайнятого на нетри­валий час району зосередження, розташованого на відстані 30-80 км від лінії фронту.

Висування дивізії здійснюються по трьох-чотирьох маршрутах, маючи в першому ешелоні найчастіше дві бригади, в другому (резерві) – одну. Бригади першого ешелону рухаються одним, двома маршрутами, послідовно розгортаючись у передбойовий і бойовий порядки, тобто в батальйонні (8-12 км від переднього краю), ротні (5-8 км) і взводні (2-3 км) колони.

Наступ ведуть у такому порядку. Бригади першого ешелону, не вступаючи в затяжні бої та обходячи осередки опору, швидко просуваються вперед із метою порушити цілісність оборони противника. Завдання щодо лік­відації окремих пунктів опору ставлять підрозділам другого і третього ешелонів (резервів). Другий ешелон дивізії вводять у бій найчастіше в проміжках між бригадами першого ешелону або через їхні бойові порядки після виконання дивізією найближчого завдання.

Після виконання кінцевого завдання дивізія може закріплюватися на захопленому рубежі й своїми діями забезпечувати введення в бій другого ешелону (резерву) армійського корпусу або отримати нове завдання.

Оборона

Оборона характеризується як вимушений вид бойових дій. Її перед­бачається готувати й проводити з метою зриву наступу противника, його дез­ор­ганізації, нанесення максимально можливих втрат, перехоплення ініціативи і створення сприятливих умов для подальшого переходу в наступ. Оборона поділяється на мобільну і позиційну.

Мобільна (рухома) оборона є динамічним видом бойових дій, який передбачає здійснення рішучого маневру в сукупності з вогнем, а також безпосереднє протиборство з ворогом. При цій обороні до 70 % бойових підрозділів знаходяться у другому ешелоні. Головний спосіб її організації й ведення – маневр військами і вогнем із метою порушення бойових порядків військ противника, які наступають, і знищення його основних сил.

Позиційну оборону організовують із метою утримання важливих районів (ділянок місцевості). Вона грунтується на максимальному використанні всіх наявних вогневих засобів у поєднанні з маневром і є менш гнучкою, ніж мобільна оборона.

Оборона, незалежно від обраних способів її ведення, передбачає активні маневрові дії, глибоке ураження, захоплення ініціативи, нанесення контр­ударів (контратак) і перехід до рішучого наступу.

Залежно від ситуації, що склалася, дивізія може вести оборону двох видів: позиційну (чи оборону району) або мобільну.

До позиційної оборони дивізія може переходити при недостатній глибині оборони і необхідності будь-що утримати вказаний район: коли місцевість не дозволяє здійснювати широкий маневр силами й засобами або якщо противник, який наступає, має більшу мобільність і перевагу в повітрі.

До мобільної оборони дивізія може вдаватись, коли поставлене завдання і райони бойових дій дають можливість організовувати й вести оборонний бій на великій глибині, а умови місцевості дозволяють маневрувати силами й засобами. При веденні мобільної оборони допускається тимчасова втрата місце­вості.

Дивізії в обороні призначається смуга 30-60 км і більше по фронту й 20-40 км в глибину (схема 2).

Бригада обороняється в основному або тиловому районі дивізії. Для оборони бригаді призначається смуга 10-20 км по фронту і до 15 км у глибину, а батальйону – район оборони до 5 км по фронту і до 4-5 км у глибину.

Ротна тактична група і мотопіхотний (танковий) взвод обороняють опорні пункти, відповідно до 1500 м і до 400 м по фронту й до 1100 м і до 200 м у глибину. Мотопіхотне відділення займає траншею по фронту до 125 м.

Для ведення оборони створюють смугу забезпечення, основний район оборони й тиловий район дивізії.

Основний район оборони дивізії глибиною 20-30 км створюють за смугою забезпечення між переднім краєм і тиловими межами бригад першого ешелону. В ньому розміщується головне угруповання сил і засобів дивізії, а та­кож підтримувальні засоби.

Тиловий район дивізії розташовується за основним районом оборони, його глибина – 10-15 км і більше. У ньому знаходяться основні й запасні райони розташування другого ешелону (резерву) дивізії, відсічні й блоку­вальні позиції, маршрути висування для проведення контратак.

Поиск по сайту: