Воєнно-політичні аспекти

1.1. Воєнно-політичні цілі України та міжнародні пріоритети в галузі забезпечення національної безпеки

Головною метою воєнної політики України є гарантування національної без­пеки України від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни, підтри­мання міжнародного миру і безпеки. Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зафіксованих, зокрема, у Статуті Організації Об'єднаних Націй (ООН), Хельсінському заключному акті та документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі.

Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна:

не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

суворо дотримується принципу недоторканності існуючих державних кордонів;

поважає державний суверенітет і політичну незалежність інших держав і визнає за ними право на вирішення всіх питань своєї національної безпеки відповідно до своїх інтересів без нанесення шкоди безпеці інших держав;

сприяє паритетному і збалансованому скороченню всіх видів Збройних Сил і озброєнь у регіоні та у світі, виходячи з умов забезпечення оборонної достатності кожної держави;

відстоює вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими прийнятими згідно з нормами міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов'язань про взаємний ненапад;

будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу та воєнно-політичної орієнтації при взаємному врахуванні всіх питань національної безпеки сторін;

забороняє застосовувати власні Збройні Сили для розв'язання політичних завдань на своїй території;

виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;

виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Україна виступає за створення всеохоплюючих систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них важливим компонентом своєї національної безпеки. Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях з метою зміцнення довір'я і партнерства на основі принципів відкритості і взаєморозуміння у воєнно-політичній діяльності.

1.2. Причини воєнної небезпеки. Ставлення України до війни

Основними причинами війни і воєнних конфліктів можуть стати еко­номічні, політичні, територіальні, національно-етнічні, релігійні або інші суперечності, які державами не завжди розв'язуються безконфліктно. Своїм потенційним противником Україна вважатиме державу, послідовна політика якої становить воєнну небезпеку для України, веде до втручання у внутрішні справи України, зазіхання на її територіальну цілісність та національні інте­реси. Україна засуджує війну як знаряддя національної політики, додер­жується принципу незастосування сили та загрози силою і прагне вирішувати всі міжнародні суперечки та конфлікти виключно політичними методами. Украї­на бeре участь у скороченні військових звичайних озброєнь на основі відповідних міжнародних угод, враховуючи при цьому необхідність підтримки власної обороноздатності на належному рівні. Поважаючи право на свободу сус­пільно-політичного вибору кожною державою, Україна виключає воєнне втручання в її внутрішні справи. Головна мета України у можливій війні полягає у відбитті збройної агресії, захисті державного суверенітету, політич­ної незалежності, територіальної цілісності та якнайшвидшому припиненні політичними і дипломатичними засобами воєнних дій. Україна застосовує свої Збройні Сили виключно у випадках збройної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторканність державних кордонів або при виконанні своїх міжнародних зобов'язань. Держава та її Збройні Сили в разі виникнення війни суворо дотримуватимуться своїх зобов'язань, перед­бачених міжнародними угодами щодо захисту жертв збройних конфліктів.

1.3. Ставлення України до ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення

Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї неприпустимим. Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності активно виступає за загальне ядерне роз­зброєння. Ставши в силу історичних обставин власником ядерної зброї, успад­кованої нею від колишнього СРСР, Україна ніколи не санкціонує її зас­то­сування, виключає з арсеналу своєї зовнішньої політики загрозу вико­ристання ядерної зброї.

Україна має намір у майбутньому стати без'ядерною державою. Україна пов'язує скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її тери­то­рії, з адекватними діями інших ядерних держав та наданням ними і світовим співтовариством надійних гарантій її безпеки. Україна виступає проти розповсюдження технологій виробництва ядерної, хімічної та біологічної (бак­те­ріологічної) зброї.

Поиск по сайту: