ОХОРОНА ВІЙСЬК ПРИ РОЗТАШУВАННІ ЇХ НА МІСЦІ

У сучасних умовах війська при розташуванні навіть на великій відстані від противника можуть потрапити під його напад, що здійснюється з повітря, наземними силами і засобами, повітряними десантами, а також закинутими в тил наших військ диверсійно-розвідувальними групами.

Щоб не допустити проникнення розвідки противника в район розміщення військ, раптового нападу наземного противника, забезпечити час і вигідні умови для розгортання і вступу в бій, війська при розташуванні на місці організовують безпосередню та сторожову охорону (схема 8).

Безпосередню охорону організовують у батальйоні й у роті. У баталь­йоні до неї входять парне патрулювання і постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону. Крім цього, призначають черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується у вказаному коман­диром батальйону місці й знаходиться в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника і виконання інших завдань, що раптово виникають, а також до гасіння пожежі в районі розміщення і поблизу нього. У роті безпосередня охорона полягає в патрулю­ванні навколо району розташування роти і постійному чергуванні спостері­гачів на командно-спостережному пункті роти. Крім цього, для охорони особового складу, озброєння і бойової техніки призначають добовий наряд.

До складу сторожової охорони входять: сторожові загони, сторожові застави, сторожові пости, секрети. Кількість, склад і віддаленість підрозділів охорони визначаються відстанню і характером дій противника, важливістю напрямку, що охороняється, часом, необхідним для розгортання військ, які охо­роняються, характером місцевості та умовами спостереження.

Сторожові загони і сторожові застави виставляють за розпорядженням старшого командира, сторожові пости і секрети є основою сторожової охоро­ни батальйону.

До складу сторожових загонів призначають посилені роти, а сторожових застав – посилені взводи. Інколи на важливих напрямках до сторожового загону можна призначити батальйон. У цьому випадку до сторожових застав від сторожового загону призначають посилені роти.

Сторожовому загону (заставі) вказують рубіж оборони та смугу охорони й ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досягати: для батальйону – 10 км, для роти – 5 км, для взводу – 2 км.

Відстань сторожової охорони від частин (підрозділів), які охороняються, повинна забезпечувати проведення ними маневру, організований вступ у бій і, залежно від складу охорони, може становити 5-15 км.

Сторожові пости виставляють на небезпечних напрямках на відстані до 1500 м від району розташування батальйону. До складу сторожового поста можна призначати відділення (танк). Сторожовий пост, як правило, займає позицію, яка забезпечує кругове спостереження і ведення вогню. Позицію обладнують окопами й обов'язково маскують.

Секрети виставляють на прихованих підступах до району розташування батальйону. Склад секрету – два-три чоловіки. Їх виставляють на відстані до 400 м від району розміщення батальйону.

Механізовані підрозділи, які призначені для охорони, можуть підсилю­ватися танками, артилерією, підрозділами протитанкових засобів, інженерно-саперними і хімічними підрозділами. Танкові підрозділи, які діють в охороні, отримують для підсилення механізовані, інженерно-саперні й хімічні підрозділи. Для підтримання бою сторожової охорони призначають арти­лерійські батареї чи дивізіони.

Сторожовий загін у призначеній смузі охорони займає і готує до оборони вказаний йому рубіж, прикриваючи сторожовими заставами найбільш важливі напрямки. Рубіж, який займає сторожовий загін (застава), повинен бути зручним для оборони і, при можливості, прикриватися природними переш­кодами, а також забезпечувати хороший огляд у сторону противника.

Крім сторожових застав, командир сторожового загону створює резерв у складі від взводу до роти. Резерв розташовується в глибині району оборони сто­рожового загону на напрямку ймовірного руху противника в готовності до маневру на небезпечні напрямки. Для цього йому призначають на флангах або між заставами два-три рубежі розгортання.

Сторожові застави на зайнятому рубежі готують основні позиції, які обладнують окопами та укриттями. При наявності часу створюють також і запасні позиції. Вони розміщуються ближче до одного з флангів смуги охо­рони сторожової застави чи в тилу. Підрозділи займають їх під час бою або при обході основної позиції з флангу.

Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах організовують спосте­реження, висилають бойові розвідувальні дозори і дозорні відділення (танки). На шляхах імовірного руху противника придані сторожовому загону інже­нерно-саперні підрозділи встановлюють міни, готують до підриву мости. Вони знаходяться також у готовності прикрити міновибуховими загоро­дженнями фланги сторожового загону і напрямки, де визначився успіх противника, який наступає. Відділення хімічної і радіаційної розвідки визначає ступінь зараження повітря і місцевості.

Для розпізнавання охороною і розвідкою своїх військовослужбовців на кожну добу призначають пароль. Він відомий усьому складу охорони і розвідки, а також особам, які передають усні накази.

Усіх осіб, які не знають пароля, сторожові застави затримують. Командири застав опитують затриманих особисто і направляють до командира сторо­жового загону або командира, який вислав заставу. Командир сторожового загону залежно від обставин дозволяє затриманим рухатися далі чи направляє їх під конвоєм до командира, який вислав охорону.

Про підхід або прорив наземного противника в напрямку району розташування командир батальйону здебільшого сповіщується вищим шта­бом. При цьому батальйону може бути поставлено бойове завдання. Під­розділи при необхідності приводяться в готовність сигналом бойової тривоги.

Командир сторожового загону, отримавши дані про противника, негайно інформує про це командирів застав і підрозділів розвідки. Застави готуються до бою і посилюють спостереження. Виявивши підхід противника до рубежу оборони, командири бойових розвідувальних дозорів (дозорних відділень) доповідають про це командиру сторожового загону. Продовжуючи спосте­реження за противником, вони визначають склад і напрямок його дій. Командир сторожового загону доповідає дані про противника командиру, який вислав охорону, й інформує сусідів.

Невеликі групи противника, які намагаються підійти до військ, що охороняються, сторожові застави підпускають якомога ближче і захоплюють у полон або знищують. Головні сили противника на дальніх підступах уражають вогнем артилерії, а при розгортанні й підході – вогнем мінометів, танків, протитанкових засобів і механізованих підрозділів.

Стійко утримуючи рубіж, сторожовий загін наносить ураження против­нику, який веде наступ, і забезпечує розгортання та вступ у бій військ, що охороняються.

При глибоких обходах противником позицій сторожового загону коман­дир загону вживає заходів для організації кругової оборони і ведення бою в оточенні. Відхід сторожового загону можна здійснювати тільки за наказом старшого командира. Отримавши наказ про відхід, командир сторожового загону, залишивши на рубежах, які займають застави, частину сил і засобів для прикриття, відводить головні сили на запасні позиції або призначений рубіж. При підході військ, що охороняються сторожовим загоном, командир заго­ну забезпечує їхні дії, а після цього виконує нові завдання, поставлені старшим командиром.

Розвиток засобів розвідки, особливо повітряної, подальше вдосконалення засобів масового ураження значною мірою ускладнили забезпечення при­хованості розташування військ, посилили їхнє ураження вогневими ударами противника. Тому особовий склад, особливо командири і штаби, пови­нен знати бойові властивості й можливості розвідки противника, його засоби ура­ження, можливості різних маскувальних засобів, уміло їх засто­совувати, вишукувати нові способи введення противника в оману, а також ефективні засоби інженерного обладнання місцевості.

Закінчення

Тактика сучасного загальновійськового бою значною мірою відрізняється не лише від тактики періоду Другої світової війни, але і від першого післявоєнного десятиріччя. В її розвитку сталися величезні зміни, зумовлені широким запровадженням у війська зброї масового ураження, якісним удосконаленням звичайної зброї та використанням у військовій справі найсучасніших досягнень науки і техніки.

Зброя масового ураження та інші сучасні засоби збройної боротьби змінили зміст загальновійськового бою. Різко підвищилися бойові можливості воюючих сторін.

В управлінні військами виникли нові, надзвичайно складні завдання, такі, наприклад, як керівництво застосуванням зброї масового ураження, узго­дження з її використанням дій інших засобів ураження, прогнозування ре­зультатів застосування зброї масового ураження, організація швидкого їх ви­користання підрозділами і частинами, відновлення боєздатності військ та ін.

Усе більше ускладнюється питання підготовки і ведення наступального, зустрічного й оборонного боїв, підготовки і здійснення пересування військ різними способами, організації розташування військ на місці та їхніх дій при нападі противника.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

1. Види Збройних Сил України та їх призначення.

2. Призначення та склад Сухопутних військ.

3. Види бою.

4. З чого складається бойовий порядок бригади (полку), батальйону (роти)?

5. Призначення й склад механізованої бригади (полку).

6. Організація механізованого батальйону на БТР.

7. Організація механізованого батальйону на БМП.

8. Організація танкового батальйону.

9. Призначення і склад підрозділів бойового забезпечення механізованого (танкового) полку.

10. Призначення і склад підрозділів тилового й технічного забезпечення механізованого (танкового) полку.

11. Види всебічного забезпечення бою та їх характеристика.

12. Призначення і склад військового тилу.

13. Методи роботи командирів і штабів щодо організації бою та їх характеристика.

14. Послідовність роботи командирів і штабів при організації бою.

15. Зміст рішення командира на бій.

16. Зміст задуму бою.

17. Мета оборони та вимоги до неї.

18. Способи переходу до оборони.

19. Бойовий порядок механізованої бригади (полку), батальйону (роти) в обороні.

20. Мета наступу та способи переходу у наступ.

21. Бойові завдання механізованого (танкового) батальйону (роти) у наступі.

22. Бойовий порядок механізованої бригади (полку), батальйону (роти) у наступі.

23. Способи пересування військ та їх характеристика.

24. Марш та його характеристика.

25. Похідний порядок механізованого батальйону в передбаченні вступу в бій.

26. Розташування військ на місці.

27. Батальйон (рота) у сторожовій охороні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойовий статут Сухопутних військ Ч. 2 (батальйон, рота). Київ, Варта, 1998. 288с.

2. Тактика. Учебник. М.: Воениздат, 1989. 496 с.

3. Основы теории управлення войсками. Учебник. М.: Воениздат, 1984. 320 с.

4. Вооруженные силы основних капиталистических государств. Учебник. М.: Воениз­дат, 1986. 320 с.

5. Общая тактика. Оборона дивизии (полка). Учебник. М.: Воениздат, 1986. 352 с.

6. Общая тактика. Наступление дивизии (полка). Учебник. М.: Воениздат, 1986. 448 с.

7. Временное наставление по службе оперативных штабов. Київ. 1993. 302 с.

8. Військові статути Збройних Сил України. Вид.: "Варта", 1999. 516 с.

9. Закон України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 18.06.1999.

10. Положення про проходження служби офіцерським складом. 1993. 186 с.

11. Наставление по медицинскому обеспечению боевых действий Сухопутных войск. М.: Воениздат, 1988. 98 с.

12. Військова топографія. Підручник..Київ, КНУ ім..Т.Шевченко, 1998.

13. Наставление по войсковому тилу (дивизия, полк). М.: Воениздат, 1986. 288 с.

14. Тактика загальновійськових підрозділів, Київ, АЗСУ, 1998. 302 с.

15. Словарь военных терминов. 1988. 336 с.

16. Речняк В.О. і др. Вузлові проблеми історії України. Навчальний посібник. Київ, АЗСУ, 1995. 235 с.

17. Військова топографія. Навчальний посібник. Тернопіль, "Укрмедкнига", 1999. 86 с.

18. Закон України "Про Збройні Сили України " від 5.10.2000 року.

19. Закон України "Про оборону України" від 5.10.2000 року.

20. Організаційна структура, озброєння, військова техніка, основи бойового застосування підрозділів Сухопутних військ тактичної ланки. Посібник-довідник. ВІ при ДУ "Львівська політехніка". Львів, 1999.

Додатки

Додаток 1

Поиск по сайту: