СПОСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ ВІЙСЬК

Пересування військ – організоване переміщення їх маршем, перевезення з використанням різних видів транспорту (автомобільного, залізничного, морського, річкового, повітряного) або переміщення комбінованим способом із метою виходу у встановлений (визначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готовності до виконання бойового завдання.

Розвиток засобів і способів збройної боротьби, зміна умов і характеру бою, вдосконалення бойової техніки і транспортних засобів завжди викликали поліпшення традиційних способів пересування і виникнення нових, зумовлювали їхній постійний розвиток, підвищували значення пересування в бойовій діяльності військ.

У сучасних умовах, коли діям військ притаманні маневреність, динаміч­ність, просторовий розмах, пересування стало невід'ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовують при висуванні військ у райони бойових дій, перегрупуваннях і маневрі силами й засобами, які проводять із різною метою при підготовці й під час бою.

Марш є основним способом пересування військ. Це організоване пересу­вання військ у колонах своїм ходом на штатній техніці (танках, бойових маши­нах піхоти, бронетранспортерах, автомобілях) чи в пішому порядку (взимку – на лижах) по дорогах і колонних шляхах із метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж.

Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ немож­ливо чи недоцільно використовувати будь-який вид транспорту.

Можливість застосування маршу в будь-якій обстановці, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але і в районі бойових дій, робить його найбільш розповсюдженим способом пересування.

Під час пересування військ маршем зберігається організаційна цілісність військових формувань, створюються сприятливіші, аніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення, надійного управління і підтримання постійної бойової готовності військ.

Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового складу, перш за все механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує спрацювання озброєння й техніки, витрати моторесурсів, особливо запасу ходу важкої техніки з пального. Розглянемо декілька способів пересування військ.

Перевезення на важких автопоїздах є новим способом пересування військ. На великовантажних причепах або трейлерах перевозяться ті підрозділи, які мають на озброєнні важку бронетанкову та іншу техніку з малим запасом ходу і невеликою швидкістю руху. З підвищенням технічної оснащеності військ перевезення на важких автопоїздах знаходить все більше застосування, особливо під час переміщення військ на велику відстань від лінії бойового зіткнення сторін.

Перевезення залізничним транспортом дозволяє зберегти сили особо­вого складу, озброєння і техніку від спрацювання, зекономити моторе­сурси та пальне. Цей спосіб забезпечує велику швидкість пересування військ незалежно від пори року й фізичного стану особового складу на початку пе­ре­сування; швидкість перевезення практично не залежить від метеоро­логічних умов.

Однак перевезення залізницею буде застосовуватися військами рідше, аніж марш. Це зумовлено вразливістю залізниці від сучасних засобів ураження, складністю підготовки й створення безпечних умов під час пересування військ. При перевезенні залізничним транспортом зменшується бойова готовність частин і з'єднань, оскільки їхні сили і засоби перевозяться декількома ешелонами, ускладнюється управління військами, утруднюється одночасний вступ їх у бій.

Перевезення водним (морським, річковим) транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, техніку від спрацювання, економити моторе­сурси й пересувати війська зі швидкістю не менше 25-30 км/год. Цей спосіб можна використовувати для перекидання військ на острови, ізольовані ділянки узбережжя та евакуації з них поранених, хворих, уражених, пошкодженого озброєння й техніки, а також при здійсненні маневру. Але перевезення військ водним транспортом будуть застосовувати значно рідше, ніж марш чи перевезення залізницею, тому що для забезпечення переве­зення потрібні обладнані причали, потужні крани: завантаження на водний транспорт і вивантаження досить тривалі; необхідно організувати надійну оборону (протичовнову, протимінну) й проведення суден до порту виван­таження.

Перевезення повітряним транспортом дозволяє швидко перекидати війська на великі відстані в будь-якому напрямку та в райони, що практично недоступні для інших видів транспорту через значні зони зараження, в райони руйнувань, пожеж і затоплень. Цей вид транспорту не залежить від мережі доріг (мережі сітки доріг), тому може застосовуватися не лише для перекидання військ над своєю територією, але і для їхньої висадки в тилу противника. Використання повітряного транспорту дає можливість зберегти сили особового складу, моторесурси бойової техніки, значно зменшити витрати матеріальних засобів і, що важливо, раптово для противника доставити у визначений (вказаний) район війська у вищій бойової готов­ності, аніж при пересуванні своїм ходом.

Однак, незважаючи на переваги, перевезення повітряним транспортом не можна здійснювати так часто, як, наприклад, марш. Це зумовлено, головним чином, тим, що для перекидання військ повітрям, особливо загальновійськових частин і з'єднань, потрібно багато транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту – великий наряд бойових літаків. Окрім цього, використання авіації залежить від метеорологічних умов, наявності підготовлених аеродромів чи майданчиків у районах завантаження й вивантаження військ.

Комбінованим називають пересування військ з одного району в інший або на вказаний рубіж, при якому поєднуються різні способи пересування. В одних випадках війська можуть застосовувати різні способи пересування одночасно, а в інших – способи пересування чергуються, послідовно змінюються. При цьому можна використовувати всі чи тільки деякі види транспорту.

Марш можна здійснювати до фронту чи від фронту в тил. Його проводять приховано, як правило вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а під час бою та у глибокому тилу своїх військ – і вдень.

МАРШ

Про здатність військ здійснювати пересування, зберігаючи бойову готов­ність, судять за їхніми маршовими можливостями: середньою швидкістю ру­ху та величиною добового переходу. Величина добового переходу може бути такою: для змішаних та танкових колон – до 250 км, для автомобільних – до 300 км. Середня швидкість руху без урахування часу на привали може становити: змішаних та танкових колон – до 25 км/год; автомобільних колон – до 30 км/год.

У горах, лісо-болотяній місцевості та в інших складних умовах середня швидкість руху, залежно від характеру місцевості та стану доріг, може знижуватися до 20 км/год, а величина добового переходу – до 200 км, а інколи й менше. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може складати 4-5 км/год, на лижах – 5-7 км/год. В усіх випадках марш необхідно проводити з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Поиск по сайту: