ЗАВДАННЯ ТА БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ЧАСТИН (ПІДРОЗДІЛІВ) У НАСТУПІ

Одним із найважливіших питань організації бою є вміле визначення частинам і підрозділам бойових завдань. Бойове завдання регламентується командирами і штабами, взаємодією, управлінням і всебічним забезпеченням бойових дій. Його своєчасне і точне виконання – головний показник успіху наступу.

Зміст бойового завдання частин (підрозділів) у наступі відображає досягнутий рівень їхнього технічного оснащення, бойової виучки, морально-бойових якостей особового складу.

Для того щоб правильно визначити бойові завдання частин (підрозділів), слід враховувати фактори обстановки і, насамперед, бойові можливості своїх військ та військ противника, співвідношення сил, вплив місцевості та інші умови.

За будь-яких умов бойові завдання військам повинні бути реальними. Практика визначення необгрунтованих завдань, крім втрат, виснаження сил і підриву бойового духу, нічого не дає.

Для ведення наступу частині (підрозділу) ставлять бойові завдання. Їх змістом є розгром чи завершення розгрому противника, який протистоїть у визначеній смузі наступу та оволодіння до встановленого терміну вказаним районом (рубежем, об'єктом) місцевості в глибині його оборони. Бойове завдання визначається старшим командиром (начальником) залежно від складу та стану противника, побудови та інженерного обладнання його оборони, задуму бою, складу і бойових можливостей частини (підрозділу), характеру місцевості та інших умов обстановки.

Бойове завдання характеризується шириною смуги наступу, ділянки прориву та її глибиною (схема 5).

Механізований (танковий) полк першого ешелону за своїми бойовими можливостями може наступати у смузі до 5 км, батальйон – до 2 км, рота – до 1 км.

Для подальшого розвитку наступу на напрямку головного удару з'єднання (частини) необхідно мати перевагу над противником, який обороняється, в 4-6 разів. Однак таку перевагу можна створити лише на вузькій ділянці фронту. Тому військам доцільно призначати ділянку прориву.

Батальйон прориває оборону противника у складі частини, як правило, на одній ділянці. При цьому батальйон наступає на фронті до 1 км.

Досвід навчань свідчить про те, що на 1 км ділянки прориву необхідно мати таку тактичну щільність:

– по артилерії – до 120 гармат, мінометів і бойових машин реактивної артилерії;

– до 20 літако-(вертольото)-вильотів;

– до 50 танків, з них до 30 в атакуючому ешелоні;

– 1-2 механізованих батальйони.

Бойове завдання частини (підрозділу) поділяється на декілька завдань. Це дозволяє чітко визначити послідовність розгрому противника, більш цілеспрямовано використовувати наявні сили і засоби, а також краще організовувати взаємодію.

Визначальними факторами поділу бойового завдання на декілька послідовно вирішуваних є: характер оборони противника, її побудова та способи ведення.

У сучасних умовах дивізії Збройних сил більшості країн світу засто­совують активну оборону, ведуть її в усій глибині основного району оборони. Для утримання цього району можна використовувати дивізійні резерви. Таким чином, для успішного виконання бойового завдання необхідно розгромити не тільки частини першого ешелону дивізії противника, яка протистоїть, але і його дивізійні резерви в основному районі оборони, глибина якого може досягати 20-40 км. У результаті цього порушується стійкість тактичної зони оборони противника, створюються умови для стрімкого роз­витку успіху в глибині й розгромлення його резервів, що підходять. Тому бойове завдання частин (підрозділів) першого ешелону поділяється на найближче та подальше. А також вказується напрямок продовження наступу полку.

Найближче завдання полку першого ешелону полягає в розгромі у своїй смузі наступу першого ешелону бригади (полку) противника та оволодінні його першою позицією. Подальше завдання – в роз­витку наступу, розгромі бригадних (полкових) резервів противника та ово­лодінні їхніми рубежами оборони. Напрямок продовження наступу полку вка­зують із таким розра­хунком, щоб забезпечити розгром дивізійних резервів про­тивника і виконання поставленого завдання дивізії на добу наступу (схема 5).

Найближче завдання полку другого ешелону при введенні його в бій може полягати в розвитку наступу, завершенні розгрому разом з полками першого ешелону дивізійних резервів противника та оволодінні вказаним рубежем. Напрямок продовження наступу полку вказують із таким розра­хунком, щоб забезпечити виконання бойового завдання дивізією на всю глибину.

При прориві оборони противника за смугою забезпечення (зоною прикриття) бойове завдання полку за глибиною може бути меншим.

У тісному взаємозв'язку з поставленими військам бойовими завданнями бу­дуються їхні бойові порядки. Вони повинні відповідати меті бою та умовам обстановки. Бойовий порядок шикується так, щоб забезпечити успішний розгром противника, рішуче зосередження зусиль на вибраних напрямках, без­перервний вогонь, рух і маневр у ході наступу, можливість своєчасно наро­щувати зусилля з глибини, а також надійне управління військами.

Бойові порядки з'єднань, частин і підрозділів у наступальному бою в процесі багатьох війн пройшли складну еволюцію. Головним фактором цього розвитку стали зміни в матеріальній основі бою. Так, із появою досконалішої зброї та збільшенням потужності вогню лінійний бойовий порядок, який тривалий час застосовували у війнах кінця XVIII-початку XIX століття, по­сту­пився місцем колонам і розсипному строю. А з появою танків у період Першої й, особливо, Другої світових війн замість піхотного бойового порядку почали використовувати піхотно-танковий.

У подальшому розвиток бойового порядку військ був пов'язаний із поя­вою та ускладненням авіації, засобів протитанкової і протиповітряної оборони, бойового, технічного і тилового забезпечення. Масове впрова­дження в зага­льно­військові з'єднання, частини і підрозділи ефективнішої бойової техніки призвело до збільшення їхніх наступальних можливостей і, відпо­відно, до створення нових елементів бойового порядку.

У сучасних умовах у зв'язку з надходженням у війська нових засобів бо­ротьби (високоточної зброї, різних ракетних комплексів, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракет, вертольотів вогневої підтримки), збільшенням ефективності інших засобів, їхньої точності, далекобійності й швидкодії підвищилися вимоги до бойового порядку військ.

Бойовий порядок повинен забезпечувати: ведення бою як із застосу­ванням, так і без застосування зброї масового ураження; рішуче ураження противника на всю глибину бойового завдання і відбиття його ударів з повітря; швидке і повне використання результатів вогневого ураження; найменше ураження підрозділів вогневими ударами високоточної зброї противника, а також безперервну взаємодію та управління військами в складній обстановці.

Механізовані підрозділи використовують у наступі у складі першого чи другого ешелону, а також у загальновійськовому резерві. Їх можна застосо­вувати як авангард, передовий, обхідний, рейдовий і спеціальні загони, тактичний повітряний і морський десанти. Механізовані підрозділи виконують поставлені завдання щодо знищення противника в тісній взаємодії з танками, артилерією і підрозділами інших родів військ.

Важливу роль у розгромі противника, який обороняється, відіграють танкові підрозділи. Їх використовують у наступі для підсилення механізованих підрозділів або самостійно, як правило на напрямку головного удару.

Однією з тенденцій удосконалення бойових порядків механізованих і танкових підрозділів у наступі в сучасних умовах є надання їм тактичної і вогневої самостійності. Це зумовлено тим, що вони будуть часто діяти на окремих напрямках, а деколи – у відриві від головних сил.

Як і в минулу війну, в наш час виникає необхідність створення в першому ешелоні при прориві оборони противника досить сильних артилерійських груп, які здатні безперервно підтримувати вогнем війська, які наступають, у ході бою, знищувати виявлені вогневі засоби противника, артилерію, розвідувально-ударні комплекси, реактивні системи залпового вогню, танки, протитанкові керовані ракети, бойові машини піхоти, засоби протиповітряної оборони, уражати живу силу в опорних пунктах і т.п.

Більш високі вимоги висуваються зараз до протиповітряної оборони. Вона повинна здійснюватися безперервно протягом усього бою, надійно прикривати частини й підрозділи, які наступають, при виконанні ними бойових завдань. Угруповання сил і засобів ППО зобов'язане в будь-яку пору року й доби знищувати повітряного противника.

Важливим елементом бойового порядку в наступі, в сучасних умовах, є протитанковий резерв, який призначений для ведення боротьби з контр­атакуючими танками противника, прикриття разом із рухомими загонами загородження відкритих флангів, загрозливих напрямків і т.п.

З метою підвищення швидкості маневру на загрозливі напрямки деякі резерви, наприклад загальновійськовий, інженерний, а також рухомий загін загородження, можуть діяти на вертольотах.

Велику роль у наступі відіграють тактичні повітряні десанти. Їхнє застосування дозволяє швидко використовувати результати вогневого ураження, збільшувати силу й глибину одночасного удару по частинах і підрозділах.

Підвищення маневреності й активності сучасного бою вимагає широко застосовувати передові загони.

Оскільки механізований (танковий) полк є тактичною частиною Сухо­путних військ, яка здатна вести бойові дії самостійно, доцільно, аби бойовий порядок складався з таких елементів: підрозділів першого еше­лону; підрозділів другого ешелону; підрозділів загальновійськового резерву; арти­лерійської групи (підрозділу); підрозділів протиповітряної оборони; проти­танкового резерву; рухомого загону загородження (схема 5).

Залежно від обстановки і завдання, до бойового порядку полку можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рейдовий та інші загони.

Бойовий порядок частини (підрозділу) при прориві оборони противника шикується, як правило, у два ешелони, щоб мати можливість без будь-якої затримки збільшити силу удару і темп наступу.

При прориві проміжних оборонних рубежів, коли оборона має невелику глибину, бойовий порядок полку може будуватися в один ешелон з виділен­ням загальновійськового резерву. У разі прориву укріпленого району, штурму великого міста і на місцевості з обмеженою кількістю доступних напрямків він може шикуватися і в три ешелони.

Перший ешелон частини (підрозділу) створюють більш сильним і призна­чають для розгрому противника, який протистоїть, виконання найближчого завдання і розвитку наступу. Залежно від отриманого завдання, складу противника, який обороняється, побудови, глибини та інженерного облад­нання його оборони, ступеня придушення і характеру місцевості, до складу першого ешелону входять два-три батальйони із засобами посилення (підроз­ділами артилерії, інженерних, хімічних та інших спеціальних військ), а механізовані частини, крім цього, можуть посилюватися танковими під­розділами.

Другий ешелон призначений для: нарощування зусиль і розвитку успіху першого ешелону, виконання разом із ним подальшого завдання; заміни підрозділів першого ешелону в разі втрати ними боєздатності; розширення ділянки прориву, розгрому контратакуючого противника, закріплення захоплених рубежів і об'єктів у ході наступу і виконання інших завдань. До його складу може входити один батальйон. Засоби підсилення другому ешелону виділяють здебільшого при введенні його в бій. До початку наступу він пересувається на відстані до 8 км за батальйонами першого ешелону. Другий ешелон (резерв) батальйону пересувається за підрозділами першого ешелону на віддалі до 3,0 км.

Загальновійськовий резерв призначений для вирішення завдань, які раптово виникають під час наступу. Його склад може бути таким: від механізованої (танкової) роти до батальйону.

Загальновійськовий резерв розміщується за батальйонами першого ешелону на такій же відстані, що і другий ешелон.

Артилерія як елемент бойового порядку полку здебільшого складається з артилерійської групи, її склад визначається в рішенні командира частини залежно від обстановки і кількості артилерії, що є в наявності. У частинах першого ешелону вона складається не менше ніж із двох дивізіонів. У частинах другого ешелону артилерійські групи створюють перед введенням їх у бій.

Артилерійські групи створюються за рахунок приданої гаубичної арти­лерії. Артилерійські дивізіони частин найчастіше залишаються в безпосе­редньому підпорядкуванні командирів або придаються батальйонам першого ешелону. В разі малої кількості артилерії вони входять до складу артиле­рійських груп.

Мінометні підрозділи частини, підрозділи протитанкової артилерії і протитанкових ракетних комплексів до складу груп не входять.

Підрозділи протиповітряної оборони застосовують у повному складі й призначають для прикриття основних сил частини (підрозділу).

Зенітні підрозділи частини розміщуються і діють безпосередньо в бойових і передбойових порядках механізованих (танкових) батальйонів.

Протитанковий резерв призначають для ведення боротьби з танками та іншими машинами противника, що прорвалися, прикриття загрозливих напрямків, флангів і стиків. Його створюють із підрозділів протитанкової артилерії, протитанкових керованих ракет, а за їх відсутності – з танкових підрозділів, при цьому він може посилюватися вогнеметними підрозділами. У механізованих частинах до протитанкового резерву виділяють проти­танковий підрозділ частини. Протитанковий резерв розміщується і пере­міщується в повному складі за батальйонами першого ешелону на танко­доступних напрямках у готовності до розгортання і знищення танків, що прорвалися, та противника, який контратакує.

Рухомий загін загородження призначають для того, щоб завдати втрат противнику та зашкодити його маневру шляхом створення міновибухових загороджень і руйнувань на напрямках дії противника, прикрити загоро­дженнями фланги, стики і захоплені рубежі. Його створюють із підрозділів інженерних військ. У полку рухомий загін загородження може бути силою до взводу.

Передовий загін призначають для захоплення та утримання важливих рубежів (об`єктів) у глибині бойового порядку противника, забезпечення розгортання і дій своїх головних сил. У його складі може бути посилений батальйон.

Спеціальний загін створюють для знищення засобів ядерного і хімічного нападу та систем високоточної зброї противника у складі посиленої роти.

Рейдовий загін призначають для ведення маневрових бойових дій у тилу противника з метою знищення, захоплення чи виведення з ладу його засобів масового ураження, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, пунктів управління і т.п., а також для боротьби з його резервами. Його ство­рюють у складі посиленого батальйону.

Поиск по сайту: