Метод послідовної роботи командира й штабу щодо організації бою

Після отримання бойового наказу чи бойового розпорядження командир:

1. З'ясовує завдання.

2. Визначає заходи, які потрібно провести для підготовки частин (підроз­ділів) до виконання отриманого завдання.

3. Проводить (затверджує) розрахунок часу.

4. Особисто або через начальника штабу орієнтує своїх заступників і командирів (начальників), залучених до організації бою, щодо наступних дій, часу і порядку роботи на місцевості й підготовки даних, необхідних для прийняття рішення, дає вказівки стосовно організації розвідки.

5. Оцінює обстановку.

6. Одноосібно приймає рішення. Доповідає його старшому командиру.

7. Знайомить із рішенням своїх заступників, начальників родів військ і служб.

8. Проводить рекогносцировку. Уточнює своє рішення та завдання підрозділам.

9. Віддає бойовий наказ.

10. Організовує взаємодію, дає вказівки з основних питань організації всебічного забезпечення бою та управління.

11. Керує підготовкою частин (підрозділів) до бою.

12. Доповідає старшому командиру про готовність частин (підрозділів) до виконання бойового завдання.

При обмежених термінах підготовки до бою, а також у ході бойових дій, застосовують метод паралельної роботи. Суть його полягає в тому що, організація бою в нижчих ланках починається відразу після визначення старшим командиром задуму бою й здійснюється паралельно на основі від­даних ним попередніх бойових розпоряджень. Цей метод є основним під час ведення бойових дій.

З отриманням попереднього бойового розпорядження командир полку спочатку проводить майже ті ж заходи, що й при послідовному методі роботи:

1. З'ясовує завдання.

2. Визначає заходи, які потрібно провести для підготовки частин (підроз­ділів) до виконання отриманого завдання.

3. Проводить (затверджує) розрахунок часу.

4. Особисто або через начальника штабу орієнтує своїх заступників і командирів (начальників), залучених до організації бою, щодо наступних дій, часу і порядку роботи на місцевості й підготовки даних, необхідних для прийняття рішення, дає вказівки стосовно організації розвідки.

5. Оцінює обстановку.

6. Одноосібно визначає задум бою і доповідає його старшому командиру.

7. Знайомить із задумом своїх заступників, начальників родів військ і служб.

8. Віддає попередні бойові розпорядження підрозділам.

Після отримання бойового наказу чи бойового розпорядження командир:

9. Закінчує прийняття рішення за картою.

10. Віддає бойовий наказ.

11. Проводить рекогносцировку. Уточнює своє рішення та завдання підрозділам.

12. Організовує взаємодію і дає вказівки з основних питань організації всебічного забезпечення бою та управління.

13. Керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою.

14. У визначений час доповідає старшому командиру про готовність полку до виконання бойового завдання.

За браком часу організацію бою можна здійснювати за картою або на макеті місцевості. Однак і тоді командир полку повинен знайти час для проведення рекогносцировки, уточнення свого рішення, завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості, особливо на напрямку зосередження основних зусиль (головного удару).

Залежно від обстановки й наявності часу, послідовність роботи командира щодо організації бою може бути й іншою. В усіх випадках, незалежно від методів роботи, командир і штаб усю роботу з організації бою повинні проводити так, щоб забезпечити безперервне управління військами, своєчасне прийняття рішення й доведення завдань, відвести більшу частину часу підлеглим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

При з'ясуванні одержаного завдання командир, перш за все, повинен зрозуміти мету наступних бойових дій, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку і роль полку в бою, завдання сусідів, порядок взаємодії з ними й частинами інших родів військ, а також термін готовності полку до виконання завдання.

Після з'ясування завдання командир розраховує час на організацію бою, визначає заходи, які потрібно провести, вивчає зміст попередніх бойових розпоряджень, дає вказівки начальнику штабу, які дані й розрахунки йому потрібно підготувати для прийняття рішення. Після цього він розпочинає оцінювати обстановку.

Розрахунок часу є одним із найважливіших висновків щодо з'ясування завдання. Вихідними даними для проведення розрахунку часу на організацію бою є: час отримання завдання й готовності частини (підрозділу) полку до його виконання; час доповіді рішення старшому командиру; час, коли командир бере участь у заходах, що проводяться старшим командиром стосовно організації бою на місцевості; наявність світлого та темного часу.

Оцінка обстановки містить у собі оцінку противника, своїх військ, району бойових дій (місцевості), стану погоди, пори року, а також інших факторів, що впливають на виконання бойового завдання. Відносно кожного елемента обстановки командир робить висновки.

При оцінці обстановки командир (начальник) особливо ретельно вивчає:

1. Склад, положення, стан, ступінь захисту, можливі шляхи висування й рубежі розгортання, систему вогню і загороджень, сильні й слабкі сторони про­тив­ника, можливий характер його дій.

2. Склад, положення, можливості, захищеність і забезпеченість своїх військ.

3. Склад, положення, характер дій сусідніх частин (підрозділів) і умови взаємодії з ними.

4. Характер місцевості, метеоумови, пору року і час доби, економічний стан району та їхній вплив на підготовку й ведення бою.

5. Радіаційну, хімічну, біологічну (бактеріологічну) обстановку.

На основі оцінки сил противника й своїх військ проводять кількісно-якісний аналіз їхнього складу, бойових можливостей, визначають кількісно-якісне (з урахуванням бойових потенціалів) співвідношення сил сторін за завданнями (загальне й на напрямку зосередження основних зусиль, голов­ного удару). Після цього командир одноосібно приймає рішення на бій.

У рішенні на бій командир частини (підрозділу) визначає:

1. Задум бою.

2. Бойові завдання підрозділам.

3. Основні питання взаємодії.

4. Організацію управління.

Крім цього, в рішенні він може визначати завдання щодо видів забез­печення.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються:

1. Напрямок зосередження основних зусиль (головного удару).

2. Способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідов­ності та як розгромити) із визначенням порядку вогневого ураження та за­хо­дів щодо його обману.

3. Бойовий порядок полку.

Рішення командира (начальника) оформлюють графічно на карті. При необхідності складають пояснювальну записку.

На основі рішення командира та його вказівок, відповідно до прийнятого методу роботи, штаб разом із заступниками командира, начальниками родів військ і служб здійснює планування бою, яке полягає в детальній розробці способів дій сил і засобів, які беруть у ньому участь, розробці й оформленні бойо­вих та інших документів, підготовці відповідних розрахунків.

Узагальнений алгоритм роботи командира і штабу показано на рисунку 3.13.

Поиск по сайту: