Орієнтування підрозділів на місцевості

Командирам підрозділів необхідно вміти чітко і своєчасно орієнтувати підлеглі підрозділи на місцевості, забезпечувати дотримання ними вказаного напрямку чи маршруту руху.

Топографічне орієнтування полягає в орієнтуванні підлеглих на місце­вості. Воно сприяє швидкому з’ясуванню підлеглими місцезнаходження орієнтирів, рубежів, цілей і своїх бойових завдань. Топографічне орієнтування проводять перед тактичним орієнтуванням. Воно є важливим первинним етапом роботи командира підрозділу при постановці бойових завдань підлеглим. При топографічному орієнтуванні спочатку називають час і напрямок на одну із сторін горизонту (астрономічне орієнтування). Сторону горизонту вказують у напрямку дій або на північ, а час переважно місцевий. Потім вказують своє місцезнаходження відносно найближчого характер­ного орієнтира, положення навколишніх місцевих предметів, форм рельєфу і відстані до них. Напрямки на місцеві предмети вказують стосовно свого положення (праворуч, прямо, ліворуч) чи сторони горизонту, а назви пред­метів і відстаней до них – за картою. Наприклад, "Час – 5.20, північ – за­ліз­­ничний міст. Знаходимося на висоті з відміткою 156,7 ("Кругла"), право­руч 3 км – Іванівка; прямо 3 км – річка Бежиця; далі 6 км – Каменськ; злі­ва 2 км – окреме дерево". Після цього вказують орієнтири, їхні умовні назви і проводять тактичне орієнтування підлеглих.

Топографічне орієнтування можна застосовувати при доповіді про своє місцезнаходження засобами зв'язку в тих випадках, якщо немає карти чи втрачено орієнтування на місцевості. Наприклад: "Знаходжусь на кургані; 2 км на північ – залізничний міст, 500 м на південний захід – сосновий ліс; 5 км на південь – населений пункт сільського типу; 1 км на схід – невелика річка". За вказаними місцевими предметами старший начальник визначає на карті місцезнаходження підрозділу. Тому при топографічному орієнтуванні обирають найбільш характерні площинні й лінійні орієнтири, які легко й швидко можна знайти на карті.

При підготовці до ведення дій уночі чи в пустельно-степовій і гірській місцевостях особовому складу підрозділу вказують азимут напрямку дій, оголошуються заходи, які передбачені старшим начальником і командиром підрозділу з метою полегшення орієнтування на місцевості. У ході бою ос­нов­не завдання стосовно орієнтування на місцевості полягає в тому, щоб точно вивести свій підрозділ на вказаний рубіж чи до об'єкта атаки.

Заходи щодо забезпечення орієнтування на місцевості залежать від характеру місцевості, умов спостереження і поставлених завдань. Вони плануються і здійснюються за рішенням старшого командира. До таких заходів відносять: встановлення штучних орієнтирів; позначення маршруту руху спеціальними дороговказами; підготовку і визначення порядку вико­ристання приладів нічного бачення і навігаційної апаратури; забезпечення підрозділу освітлювальними і сигнальними засобами.

При наступі вночі на місцевості, що має обмежену кількість орієнтирів, для забезпечення дотримання напрямку дій залучають солдатів, які добре знають місцевість і спеціально підготовлені до орієнтування на місцевості без карти. Вони знаходяться, як правило, при командирові підрозділу і за його вказівкою стежать за дотриманням напрямку дій і місця розташування підрозділів, появою світлових сигналів (орієнтирів) – світлових створів, трас та ін. і доповідають про них командиру.

Для управління підрозділами і вогнем місцеві предмети на карті кодують. У бою при передачі команд по радіо умовні назви місцевих предметів пере­дають відкритим текстом, відносно них вказують об'єкти (цілі), своє місце­знаходження.

Орієнтування на місцевості під час руху. Впевнене орієнтування на місцевості за картою під час руху багато в чому залежить від підготовки до орієнтування. Залежно від характеру місцевості, на марші орієнтуються, як правило, за картою масштабу 1:100 000 або 1:200 000.

Підготовка до орієнтування включає вибір, вивчення маршруту, підйом його на карті встановленим порядком, вимірювання довжини маршруту й окремих його ділянок, а також азимутів напрямків на ділянки, де орієнту­вання ускладнене, перевірку справності компаса і спідометра.

Вибір і вивчення маршруту. Маршрут руху вибирають за картою з урахуванням умов обстановки, прохідності, захисних і маскувальних власти­востей місцевості. Перевагу віддають дорогам із твердим покриттям, на яких немає мостів і шляхопроводів. Під час вибору маршруту враховують можливість затоплення дороги при руйнуванні гребель на річках і водосхо­вищах. Вивчають і планують шляхи об'їзду мостів, шляхопроводів і місць затоплення.

Маршрут і місцевість у смузі 3-5 км вивчають за картою із застосуванням, при можливості, аерофотознімків, даних розвідки та інших матеріалів.

Спочатку переглядають на карті весь маршрут, з'ясовують характеристики доріг і, особливо, прилеглої до них місцевості, наявність придорожніх споруд, які можуть бути надійними орієнтирами. Більш ретельно вивчають місця поворотів маршруту, перехресть, розгалужень доріг, в'їздів у населені пункти і виїздів з них.

По всьому маршруту на відстані 5-10 км один від одного вибирають контрольні орієнтири, найбільш стійкі об'єкти місцевості, які легко розпізнаються при під'їзді до них. Контрольні орієнтири вибирають у місцях, де легше визначитися в правильності дотримання напрямку руху (на перехрестях маршруту, виходах із населених пунктів і т.п.).

Підйом маршруту на карті. Маршрут на карті виділяють олівцем коричневого кольору. Контрольні орієнтири обводять кружечками. Уздовж маршруту (дороги з твердим покриттям) проводять суцільну лінію, яка не повинна закривати умовний знак дороги, а також, при можливості, умовні знаки орієнтирів уздовж неї. Колонний шлях позначають на карті переривчатою лінією.

Відстані між контрольними орієнтирами вимірюють з урахуванням поправки на рельєф і нерівність маршруту та підписують біля позначених орієнтирів із наростанням від початкового пункту. На вихідному пункті перед початком руху ці відстані переводять у показання спідометра, а також підписують на карті біля позначень у контрольних орієнтирів.

При русі в умовах, невигідних для орієнтування, визначають і підписують на карті магнітні азимути напрямків руху за маршрутом, щоб можна було швидко перейти до орієнтування в дорозі за компасом.

Орієнтування в дорозі. Під час руху карту тримають перед собою орієнтованою, постійно звіряють її з місцевістю, слідкують за пройденими орієнтирами і показниками спідометра.

На марші карту обов'язково застосовують при підході до перехрестя чи розгалуження доріг. Приблизно за 100-500 м до повороту водію вказують місце наступного повороту і напрямок подальшого руху, наприклад: "Через 300 м поворот праворуч на просіку". При в'їзді в ліс або на ділянку, де мало орієнтирів, записують показники спідометра. Це дозволяє в будь-який момент визначити своє місцезнаходження за пройденим шляхом.

Для спостереження за орієнтирами в дорозі, особливо при пересуванні вночі, залучають усіх членів екіпажу. Для цього їх попередньо ознайомлюють із маршрутом руху, а під час маршу завчасно попереджують, який попереду з'явиться орієнтир.

Таким чином здійснюється безперервне орієнтування, яке забезпечує правильність дотримання вказаного напрямку руху.

При необхідності об'їзду районів пожеж, завалів, затоплень і ділянок руйнувань місцевості, що трапилися на маршруті, напрямок руху здебільшого витримують за азимутами. У цих випадках перед перешкодою точно виз­начають своє місцезнаходження і записують показник спідометра. Потім вив­чають за картою характер місцевості, помічають з урахуванням її про­хідності шлях об'їзду, переважно вздовж лінійних орієнтирів (просік, річок і т.д.). Маршрут на карті піднімають тонкою лінією, визначають його тривалість і магнітний азимут напрямків між пунктами повороту.

При пересуванні по автомагістралях, удосконалених шосе легко орієнтуватись за дорожними знаками (табличками, назвами пунктів, відстанями до населених пунктів за маршрутом і в стороні від нього, маршрутними марками, що вказують номери доріг і т.п.). Однак у бойових умовах дорожні знаки спеціально переставляють або замінюють іншими з неправильними надписами. Тому на маршруті необхідно завжди контролювати своє місцезнаходження і напрямок руху за картою.

Поиск по сайту: