|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
МЕТА ОБОРОНИ. СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ДО ОБОРОНИМета оборони полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника, нанесенні йому максимальних втрат, утриманні важливих районів місцевості, економії сили та часу і завдяки цьому – створенні сприятливих умов для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою та активною, здатною протистояти масованим вогневим ударам противника, відбити наступ великої кількості його танків та піхоти з фронту і флангів, не допустити висадки в тил повітряного десанту, аеромобільних груп, а у випадку висадки – ліквідувати їх. Вона також повинна бути протитанковою, протиповітряною та протидесантною, підготовленою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, ведення радіоелектронної боротьби і глибоко ешелонованою. Мета оборони досягається: – постійною розвідкою угруповань, які створюються противником, своєчасним розкриттям його підготовки до наступу та задуму дій; – негайним знищенням його засобів масового ураження, систем високоточної зброї; – глибоко ешелонованим та майстерним шикуванням оборони перш за все для відбиття атак великої кількості танків та інших броньованих машин, повним використанням для цього вигідних умов місцевості та її інженерним обладнанням; – своєчасним маневром, силами і засобами з неатакованих ділянок, завзятим утриманням позицій та районів, проведенням рішучих контратак, нав'язуванням противнику своєї волі, створенням для нього невигідних умов бою; – створенням та ефективним використанням систем вогню всіх видів, насамперед протитанкового, на дальніх та ближніх підступах до оборони, на флангах та проміжках у поєднанні із системою інженерних загороджень; – постійним прикриттям військ від ударів противника з повітря, швидким знищенням його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп; – маскуванням елементів бойового порядку та введенням противника в оману відносно способу їхніх дій; – підготовкою частин та підрозділів до ведення тривалого оборонного бою; – постійним захистом військ від зброї масового ураження, високоточної зброї противника та його засобів радіоелектронного придушення; – надійним всебічним забезпеченням, стійким управлінням, швидким відновленням боєздатності військ. Залежно від бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною чи маневреною. Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику під час утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційну оборону застосовують на більшості напрямків, насамперед там, де недопустимою є втрата території. Маневрену оборону використовують із метою нанесення противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно визначених та ешелонованих у глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деяких районів територій. Застосовують цю оборону в умовах раптового нападу противника та ведення бою в смузі забезпечення. При веденні маневреної оборони війська змушують противника наступати в напрямку, на якому підготовлено стійку позиційну оборону, або заманюють у район, що забезпечує вигідні умови для його знищення контратаками. Частини (підрозділи) можуть готувати оборону і займати її завчасно, ще до початку війни, або в ході бойових дій. Оборону можна застосовувати навмисно або вимушено. Навмисний перехід до оборони найбільш типовий для початку війни. У ряді випадків навмисний перехід до оборони можна здійснювати і під час бойових дій, коли найбільш вигідно зупинити противника, спираючись на обладнану в інженерному відношенні місцевість, а також із метою економії сил та засобів для наступу на інших напрямках. Вимушений перехід до оборони застосовують, як правило, внаслідок несприятливої обстановки, що склалася під час відбиття удару сил противника, невдалого закінчення зустрічного бою, нестачі сил та засобів для ведення наступу. Перехід до оборони здійснюють при відсутності зіткнення з противником чи в умовах безпосереднього зіткнення з ним. Оборону можна готувати тривалий час або в короткі строки. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |