ПІДГОТОВКА І ВЕДЕННЯ НАСТУПУ

Підготовка наступу полку полягає в:

1. Організації бою (прийнятті рішення, планування бою, поставленні бойо­вих завдань підрозділам, проведенні рекогносцировки, організації взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та управління).

2. Підготовці полку до виконання бойового завдання.

3. Підготовці вихідного району для наступу.

4. Практичній роботі командира полку, його заступників, штабу, началь­ників родів військ і служб у підлеглих підрозділах та інших заходах.

Порядок роботи командира полку щодо організації наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником і з висуванням з глибини одна­ковий. Різниця полягає лише в тому, що при організації наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником більшу частину роботи командир полку виконує на місцевості. Рішення на наступ командир полку приймає здебільшого за картою. Його обов'язково необхідно уточнити на місцевості. З цією метою він проводить рекогносцировку, на якій вивчається місцевість у смузі наступу, визначається її вплив на виконання завдання, а також уточнює поставлені підрозділам завдання. Взаємодія в полку організовується на всю глибину бойового завдання за рубежами, часом і способами виконання завдань. Більш детально вона організовується на всю глибину найближчого завдання.

Підготовка полку до виконання бойового завдання полягає в: підвищенні боєздатності, доукомплектуванні підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою і поповненні запасів матеріальних засобів; підготовці командирів, штабів і особового складу до виконання бойового завдання; підготовці озбро­єння і техніки до бойового застосування; проведенні бойового злагодження підрозділів.

Практична робота командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ і служб у підлеглих підрозділах, крім звичайних питань, охоплює перевірку: своєчасності зайняття підрозділами вихідних і очікувальних районів та позицій; готовності вогневих засобів до відкриття вогню; забезпе­ченості підрозділів ракетами, боєприпасами, пальним та іншими необхідними матеріальними засобами.

Механізований (танковий) полк може переходити в наступ після вису­вання з глибини (з сходу) або з положення безпосереднього зіткнення з про­тив­ником.

Наступ на противника, який обороняється, з висуванням із глибини здебільшого ведуть із вихідного району (схема 5), який знаходиться на відстані до 40 км від переднього краю оборони противника, й здійснюють з послідовним розгортанням частин (підрозділів) у бойовий порядок для атаки.

При веденні бойових дій з висуванням із глибини наступ можна проводити без зайняття вихідного району. Для висування частин першого ешелону до оборони противника призначаються один-два маршрути. З метою забезпе­чення організованого висування частин (підрозділів) і одночасного введення їх у бій, призначаються вихідний рубіж, рубежі розгортання і рубежі переходу в атаку.

Рубежі розгортання в батальйонні колони призначають поза зоною ефективного вогню основної маси артилерії противника на відстані до 15 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання в ротні колони – поза досяжністю вогню прямою наводкою гармат, танків і протитанкових засобів, найчастіше на віддалі до 6 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж розгортання у взводні колони – поза досяжністю основної маси вогневих засобів на відстані до 3 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж переходу в атаку вибирають таким чином, щоб його віддаль забезпечувала танковим і механізованим підрозділам ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла б без зупинки, на максимальній швидкості, досягти переднього краю оборони противника. Його призначають на відстані до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

Залежно від обстановки і характеру місцевості, віддаль цих рубежів може бути іншою.

Атака противника, який обороняється, здійснюється у тісній взаємодії танкових і механізованих підрозділів.

Танкові підрозділи атакують противника в бойовій лінії, а механізовані – в пішому порядку вслід за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атаку механізованих підрозділів у пішому порядку застосовують у разі прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на важко прохідній для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника вслід за бойовою лінією танків на відстані, яка забезпечує безпеку від розривів снарядів своєї артилерії та підтримку танків вогнем стрілецької зброї.

Атаку механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах) застосовують, коли оборону противника надійно придушено і знищено більшу частину його протитанкових засобів, при відсутності організованого опору, а також при наступі на поспішно зайняту оборону.

Висування підрозділів із вихідного району починається у встановлений час або за сигналом командира частини (підрозділу).

Для прикриття висування і переходу головних сил у наступ від частини виділяється авангард. Він завчасно висувається на лінію безпосереднього зіткнення з противником на позиції, які займають попереду діючі війська, або на рубіж на відстані 2-4 км від переднього краю. Після розгортання батальйонів першого ешелону в бойовий порядок підрозділи, які діють в авангарді, можуть продовжувати наступ як другий ешелон чи загаль­новійськовий резерв.

Частини першого ешелону під прикриттям артилерії, підрозділів проти­повітряної оборони висуваються батальйонними колонами разом із прида­ними їм засобами підсилення. З підходом до оборони противника вони послі­довно розгортаються на вказаних рубежах у передбойовий порядок, на максимальній швидкості висуваються до рубежу переходу в атаку, на якому розгортаються в бойовий порядок.

При наявності в противника смуги забезпечення вона долається аван­гардами частин першого ешелону.

Головні сили частин здебільшого висуваються в передбойовому порядку в готовності посилити зусилля авангарду та розгортання для прориву (захоплення) з ходу основного оборонного рубежу противника.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосе­реднього зіткнення з ним починають у бойовому порядку, що був створений завчасно. Вихідне положення для наступу займають після необхідного пере­групування з положення оборони або з одночасною заміною військ, які обороняються.

Вихідний район призначають для зайняття частиною (підрозділом) вихідного положення для наступу.

Його призначають для:

– частин першого ешелону – на першій і другій позиціях;

– частин другого ешелону – на третій (третій і четвертій) позиції;

– батальйону першого ешелону – в межах першої позиції;

– батальйону другого ешелону – в межах другої позиції.

У вихідному районі створюють вихідні позиції механізованих і танкових рот, вогневі позиції артилерії і вогневих засобів, що виділені для ведення вогню прямою наводкою, командні й спостережні пункти, шляхи і рубежі, що забезпечують прихований підхід і швидке висування вперед підрозділів частини, яка наступає.

Вихідні позиції механізованих рот складаються з траншей, обладнаних ходами сполучення до них. Вогневі позиції бойових машин піхоти (броне­транспортерів) і позиції вогневих засобів розміщуються в першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях.

Танковій частині, замість вихідного району, можна призначати вичіку­вальний район, а танковому батальйону – вичікувальні позиції. Танковим підрозділам, які придані механізованим батальйонам першого ешелону, можна призначати і вихідні позиції. Відстань від переднього краю оборони противника до вичікувального району частин першого ешелону складає до 15 км, другого ешелону – до 20 км, вичікувальних позицій – до 7 км, вихідних позицій – до 4 км.

Перегрупування частини, яка займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, проводять із метою зосередження основних сил і засобів на нап­рямку головного удару та зайняття підрозділами, у визначених їм районах, вихідного положення для наступу. Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні в межах визначеної їм смуги наступу, переходять у наступ після висування з районів, в яких вони знаходяться. Механізовані підрозділи займають вихідне положення найчастіше вночі перед наступом.

Зайняття вихідного положення для наступу з одночасною заміною військ, які обороняються, у своїй смузі наступу частина здійснює протягом однієї-двох ночей перед наступом.

При зайнятті частиною вихідного положення для наступу з одночасною заміною військ, які обороняються, механізовані підрозділи першого ешелону замінюють тих, хто обороняється, а їхні танкові батальйони і бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот займають вичікувальні позиції. Танкова частина займає вичікувальний район.

До початку перегрупування (заміни) необхідно розгорнути всі пункти управління частини, яка наступає. Їхня відстань від лінії фронту частин (підрозділів) першого ешелону складає: в частині КП – 3 км, СП – до 1 км, ТПУ – до 12 км.

Підрозділи тилу полку до початку наступу поповнюються матеріальними засобами, бойові частини евакуюють поранених і хворих з медичних пунктів.

З початком наступу медичні підрозділи здебільшого переміщуються за першим ешелоном частини і розгортаються в таких місцях, де забезпечується своєчасне надання медичної допомоги ураженим і хворим.

Решта підрозділів тилу рухаються за другим ешелоном (резервом) і здійснюють тилове забезпечення на нетривалих зупинках.

У визначений час починається вогнева підготовка атаки. Командир полку оцінює результати вогневого ураження, уточнює і ставить додаткові завдання вогневим засобам на придушення й знищення виявлених вогневих засобів та інших об'єктів противника.

Під час вогневої підготовки атаки танкові підрозділи, які переходять у наступ з вичікувальних районів (позицій), висуваються і розгортаються в бойовий порядок для переходу в атаку. Сигнал для початку їхнього висування подається командиром полку, виходячи із встановленого часу ("Ч") і відстані від переднього краю оборони противника. За танками висуваються бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих підрозділів першого ешелону.

Особовий склад механізованих підрозділів при атаці в пішому порядку після проходження танками вихідних позицій вискакує з траншей (окопів) і вслід за танками атакує противника. Бойові машини піхоти (броне­транспортери) виходять до своїх підрозділів і, наступаючи за ними або безпо­середньо в їхній лінії, вогнем підтримують атаку танків і мотопіхоти. При атаці на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) механізовані під­розділи, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником, посадку особового складу здійснюють під час вогневої підготовки атаки. З підходом до вихідного положення танків вони вслід за ними переходять в атаку.

У точно встановлений час ("Ч") танкові й механізовані підрозділи вриваються на передній край оборони противника, знищують його живу силу і вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами і швидко просу­ваються в глибину. Наступ продовжують при безперервному вогневому ураженні противника всіма засобами із зосередженням основних зусиль на нап­рямку головного удару. Противника не витісняють із позицій, які він займає, а розчленовують і знищують по частинах шляхом стрімкого наступу в глибину і сторони флангів. Здобутий успіх нарощують зусиллями військ, масуванням вогню, введенням у бій другого ешелону (загальновійськового резерву), висадженням тактичних повітряних десантів і рейдовими загонами. Резерви противника, які висуваються для проведення контратаки, уражаються вогнем артилерії і засобами дистанційного мінування.

Для відбиття контратаки противника висуваються частини сил першого ешелону полку, протитанковий резерв і рухомий загін загороджень, які вогнем із вигідних рубежів уражають контрнаступаючого противника, не допускають його вклинення в бойовий порядок військ, які наступають, а потім рішучою атакою завершують його розгром.

Головні сили полку продовжують наступ у глибині оборони чи рішучою атакою у фронт й тил у взаємодії із силами і засобами, які діють з вигідних рубежів, завершують знищення контрнаступаючого противника.

Другий ешелон (загальновійськовий резерв) полку висувається за баталь­йонами першого ешелону приховано, від одного рубежу до іншого, викорис­товуючи захисні й маскувальні властивості місцевості. Залежно від обста­новки, його можна вводити в бій в кінці виконання найближчого завдання або після його виконання. Вводять його в бій здебільшого в проміжках між підрозділами першого ешелону або з-за флангів. Завдання другому ешелону уточнюють, а загальновійськовому резерву доводять безпосередньо перед введенням у бій.

Другий ешелон (загальновійськовий резерв) до рубежу введення в бій висувається на максимальній швидкості в похідному або передбойовому порядку. При підході до нього підрозділи розгортаються в бойовий порядок і при підтримці вогнем усіх засобів з ходу атакують противника й виконують поставлені їм завдання.

Із введенням у бій другого ешелону (загальновійськового резерву) підрозділи першого ешелону продовжують наступ в уточнених напрямках, а деякі з них виводяться в загальновійськовий резерв.

Важливі райони й рубежі, захоплені в ході наступу, можуть утримуватися частиною сил або, згідно з наказом старшого командира, всіма силами. На захоплених рубежах підрозділи переходять до оборони, організовують систему вогню, влаштовують загородження та проводять інженерне облад­нання позицій.

Поиск по сайту: