ЗАВДАННЯ ТА БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ЧАСТИН (ПІДРОЗДІЛІВ) В ОБОРОНІ

Для ведення оборони полку призначають ділянку, батальйону – район оборони, роті та взводу – опорні пункти. Фронт оборони, залежно від бойо­вих можливостей на Західному та інших Європейських театрах воєнних дій, може складати: полку – до 15 км; батальйону – до 5 км; роти – до 1,5 км; взводу – до 400 м. На інших театрах воєнних дій, а також при обороні морського узбережжя і прикритті державного кордону, ширина ділянки оборони полку може бути до 30 км. На напрямку можливого головного удару противника полку, як правило, призначаються більш вузькі ділянки оборони. Глибина оборони повинна забезпечувати посилення протидії противнику при його вклиненні, тактичний взаємозв'язок між ешелонами бойо­вого порядку, свободу маневру військами, особливо другими ешелонами і резервами, та розосередження частин і підрозділів із метою захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї.

Глибина оборони полку може становити до 15 км, батальйону – до 3 км, роти – до 1 км, взводу – до 300 м.

Для ведення оборонного бою будують оборону. Складовими частинами цієї побудови є: бойовий порядок полку; система оборонних рубежів, позицій і районів; система комплексного вогневого ураження противника; система боротьби з повітряними десантами; система протитанкової оборони; система протиповітряної оборони та система інженерних загороджень.

Бойовий порядок – шикування частин і підрозділів для ведення бою. Він може складатися з підрозділів першого і другого ешелонів, загально­військового резерву (ЗВРез), артилерійської групи (АГ) (артилерійських підрозділів), підрозділів протиповітряної оборони (ППО), протитанкового резерву (ПТРез), рухомого загону загороджень (РЗЗ) (схема 3).

Залежно від обстановки і завдань, до бойового порядку полку може входити і протидесантний резерв (ПДРез).

Бойовий порядок полку в обороні будують у два або один ешелон. При одно­­ешелонному шикуванні бойового порядку створюютья сильний загально­військовий резерв.

Механізований полк на бойових машинах піхоти і танковий полк меха­нізованої дивізії можна використовувати як у першому, так і в другому еше­лонах. У першому ешелоні вони обороняються переважно на найбільш танконебезпечних напрямках головного удару противника, при цьому танковий полк механізованої дивізії, як правило, застосовують у другому ешелоні.

Механізований полк танкової дивізії здебільшого займає оборону в першому ешелоні.

Танковий батальйон механізованого полку використовують для підсилення механізованих батальйонів і, частково, в загальновійськовому резерві. Він може також знаходитися у другому ешелоні.

Перший ешелон полку в обороні призначають для відбиття наступу переважаючих сил противника, знищення його перед переднім краєм оборони та при вклиненні в оборону, утримання позицій та створення умов для його розгрому. Він, як правило, має у своєму складі більшу частину сил та за­со­бів полку. Перший ешелон полку в обороні складають два-три меха­нізованих батальйони, які обладнують та займають першу позицію.

Другий ешелон полку в обороні призначають для стійкого утримання району в глибині та знищення противника, який прорвався з вогневих рубежів або контратакою, а також для заміни підрозділів першого ешелону, які втратили боєздатність, для знищення повітряних десантів та аеромобільних груп противника. Другий ешелон займає та обладнує район оборони на другій позиції в готовності до проведення контратак для знищення против­ника, який вклинився.

Якщо полк знаходиться у другому ешелоні з'єднання, то він здебільшого займає ділянку оборони на найважливішому напрямку на третій позиції і готує маршрути висування та рубежі розгортання для проведення контратак, а танковий і механізований полки на бойових машинах піхоти, крім цього, – один-два вогневих рубежі для відбиття удару противника, який вклинився, вогнем з місця. Вогневі рубежі можуть збігатися з рубежами розгортання для контратак. За сприятливих умов обстановки і наявності часу полк, підготувавши вказану йому ділянку оборони, може з метою підтримання готовності до здійснення маневру і введення противника в оману розміщуватися в обладнаному районі зосередження на третій чи четвертій позиції.

Батальйон другого ешелону полку займає район оборони на другій позиції і готовий до проведення контратак, а танковий і механізований батальйони на бойових машинах піхоти, крім цього, – до зайняття вогневих рубежів.

Загальновійськовий резерв займає вказаний йому район зосередження, готує оборонні позиції і готовий до виконання завдань, що раптово виникають.

Артилерійську групу (підрозділ) призначають для вогневого ураження противника, який наступає, перед переднім краєм та в глибині оборони, дистанційного мінування місцевості, прикриття вогнем флангів, боротьби із засобами вогневого ураження противника. Вогневі позиції артилерійській групі (підрозділу) призначаються переважно на танконебезпечних напрямках. Вогневі позиції дивізіонів (батарей) ешелонуються в глибину. Для маневру підрозділами готують запасні й тимчасові вогневі позиції та шляхи пересування до них.

Підрозділ протиповітряної оборони призначають для прикриття бойо­вого порядку полку від ударів противника з повітря й боротьби з його по­віт­­ряними десантами під час польоту та висадження.

Позиції зенітних підрозділів полку обладнують у бойових порядках військ, які обороняються. Кожному підрозділу призначають одну-дві запасні позиції. Зміну позицій здійснюють після відбиття нальоту повітряного противника, з дотриманням заходів маскування. Крім цього, обладнують удавані стартові (вогневі) позиції, застосовують кочувальні й діючі із засідок зенітні під­розділи.

Протитанковий резерв в обороні призначають для ведення боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника, що прорвалися, прикриття танконебезпечних напрямків та проломів, утворених у бойовому порядку полку, відкритих флангів та стиків, а також для прикриття розгор­тання та дій частин, які проводять контратаку. Йому в глибині оборони приз­на­чають район зосередження (основний та запасний), а на танконе­без­печних напрямках – кілька рубежів розгортання.

Рухомий загін загородження в обороні призначають для нанесення втрат противнику в техніці, живій силі, перешкодження маневруванню його військ, а також для прикриття танконебезпечних напрямків, відкритих флангів, проміжків, стиків, проломів та рубежів розгортання для контратак. Йому в глибині оборони призначають район зосередження (основний та запасний), а на танконебезпечних напрямках – кілька рубежів мінування.

Протидесантний резерв в обороні призначають для знищення десантів про­тивника, які висадилися (аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп), самостійно чи у взаємодії з підрозділами другого ешелону (загально­військового резерву) і підрозділом протиповітряної оборони. Йому в глибині оборони на ймовірному напрямку висадки десанту противника призначають райони зосередження.

Система оборонних позицій, рубежів та районів у полку скла­дається з передової позиції (позиції бойової охорони) і, як правило, двох оборонних позицій, а також районів розташування підрозділів артилерії та протипо­вітряної оборони, районів зосередження резервів та рубежів їх розгортання. Систему оборонних позицій, рубежів та районів готують залежно від прийнятого рішення й бойових можливостей полку (схема 4).

Передову позицію створюють, здебільшого при відсутності смуги забезпе­чення, перед переднім краєм оборони на відстані до 6 км з метою ввести про­тивника в оману відносно дійсного положення переднього краю та побу­дови оборони, уникнути раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити атаку його підрозділів розвідки та змусити передчасно розгорнути свої головні сили.

Позиції бойової охорони обладнують на віддалі до 2 км від переднього краю оборони при відсутності передової позиції з метою не допустити раптового нападу противника та ведення ним наземної розвідки.

Кількість оборонних позицій та їхнє накреслення визначаються коман­диром з'єднання. Кожну позицію створюють на глибині до 3 км і, як правило, обладнують трьома-чотирма траншеями. Другу траншею обладнують на віддалі 300-600 м від першої, а третю (четверту) –

600-1000 м від другої (тре­тьої) траншеї. Відстань між позиціями залежить від умов місцевості, за­безпечення взаємодії та ефективності вогневого ураження в міжпозицій­ному просторі й може становити до 4 км.

Перша позиція є найважливішою в обороні полку. Вона обороняється батальйонами першого ешелону і призначена для нанесення противнику рішучого ураження з метою не допустити прориву ним переднього краю головної смуги оборони.

Друга позиція займається другим ешелоном (загальновійськовим резер­вом) полку і призначена для зупинки та знищення противника, який прорвав­ся в глибину ділянки оборони полку.

Батальйонні райони оборони складаються з ротних опорних пунктів, зв'язаних між собою по фронту і в глибину системою вогню, загоро­джен­нями, траншеями та ходами сполучення, які обладнуються для ведення кру­гової оборони. Ротні опорні пункти обладнують на позиціях так, щоб своїм розташуванням та вогнем вони перекривали найімовірніші напрямки наступу противника.

Основою кожної позиції є батальйонні райони оборони, що розташо­вуються один біля одного і з'єднуються між собою системою траншей. Між ротними опорними пунктами можуть бути проміжки до 1 км. Вони повинні постійно знаходитись під безперервним наглядом, прострілюватися фланговим та перехресним вогнем усіх вогневих засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії та загоро­дженнями. Важливо, щоб система траншей та ходів сполучення забезпечувала військам ведення кругової оборони, швидкий та прихований маневр по фронту та в глибину, перешкоджати виявленню противником бойового порядку і системи вогню в обороні.

Відсічні позиції створюють по всій глибині смуги оборони полку з метою не допустити розповсюдження противника, який прорвався в сторони флангів, створити вогневі мішки, а також примусити противника вийти на загородження, які прикриваються вогнем. Ці позиції можуть також бути рубежами розгортання частин для контратак, а також вогневими рубежами танкових частин (підрозділів) та механізованих частин (підрозділів) на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (загально­військовому резерві). Їх обладнують однією-двома траншеями, а також ходами сполучення, які йдуть від фронту в тил.

Вогневі позиції артилерії та підрозділів протиповітряної оборони, райони зосередження резервів розташовують, як правило, між першою та другою позиціями. Інженерне обладнання ділянки оборони можна розпочинати ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводять після розгортання військ і продовжують безперервно під час усього оборонного бою. До основних його заходів відносять: перевірку місцевості на наявність мін та розмінування; фортифікаційне обладнання оборонних позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортання для проведення контратак, пози­ційних районів та районів вогневих позицій, пунктів управління, підготовки до оборони населених пунктів, створення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру підрозділів, переправ, районів розташування підрозділів спеціальних військ та тилу; проведення інженерних заходів щодо маскування, в тому числі створення фальшивих позицій, районів оборони (опорних пунктів) та об'єктів; обладнання пунктів водопостачання.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання ділянки оборони здійснюють із широким використанням засобів механізації. Інженерні споруди, які були створені за допомогою таких засобів, дообладнують особовим складом. В першу чергу обладнують інженерні загородження в смузі забезпечення та перед переднім краєм оборони; звіль­нюють смуги для спостереження та обстрілу; відривають окопи для механізованих підрозділів, окопи для танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів на основних позиціях: будують основні спорудження для пунктів управління та медпунктів, для особового складу влаштовують перекриті щілини, створюють ділянки суцільних траншей у взводних та ротних опорних пунктах; проводять заходи щодо маскування озброєння, техніки та споруд; створюють інженерні загородження в проміжках між частинами, підроз­ділами та на флангах; обладнують рубежі розгортання протитанкових резервів та визначають рубежі мінування рухомих загонів загородження, готують шляхи висування до них та шляхи маневру військ; пристосовуються до оборони населені пункти; обладнують пункти водопостачання.

В другу чергу дообладнують ротні опорні пункти: відривають окопи для танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів на резервних (тимчасових) позиціях та вогневих рубежах; створюють та вдосконалюють системи тран­шей та шляхів сполучення; в батальйонних районах оборони дооблад­нують пункти управління та медичні пункти, будують бліндажі та сховища для особового складу, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших мате­ріальних засобів; удосконалюють рубежі розгортання протитанкових резервів та рубежі мінування рухомих загонів загородження, створюють відсічні позиції, додатково влаштовують інженерні загородження та збіль­шують щільність мінування перед переднім краєм, в проміжках між частинами та на флангах, готують до руйнування дороги, мости, шляхопро­води та інші важливі об'єкти в глибині оборони, збільшують мережу шляхів маневру військ, підвозу та евакуації, а в загальному обсязі проводять інже­нерні заходи щодо маскування, споруджують несправжні оборонні пункти, вогневі позиції та систему траншей.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противни­ком інженерне обладнання ділянки оборони здійснюють одночасно на всю глибину в послідовності, що забезпечує постійну готовність військ до відбиття наступу противника та підвищення захисту їх від високоточної зброї та інших засобів ураження. Роботу щодо інженерного обладнання починають відразу після уточнення на місцевості позицій підрозділів.

Поиск по сайту: