|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАТУТУ ГАРНІЗОННОЇ ТА ВАРТОВОЇ СЛУЖБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИСтатут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає організацію і порядок несення гарнізонної та вартової служб, права й обов'язки посадових осіб гарнізону та військовослужбовців, яких залучають до несення цих служб. Він складається з двох основних частин і додатків. У першій частині розкриваються зміст і функції гарнізонної служби, обов'язки посадових осіб щодо організації та забезпечення дотримання високої дисципліни особовим складом гарнізону, необхідні умови для повсякденного життя та підготовки військ, проведення гарнізонних заходів за участю військ. Особливої уваги потребує друга частина – "Вартова служба". Її значення полягає в тому, що несення вартової служби є виконанням бойового завдання, відтак і положення, які регламентують цю сферу військової діяльності, вимагають особливо суворого дотримання. Для несення вартової служби відряджають варти, тобто озброєний підрозділ, призначений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні). Вони можуть бути постійними або тимчасовими. Для безпосередньої охорони та оборони об'єктів із складу варти виставляють чатових, які виконують бойові завдання щодо охорони та оборони доручених їм постів. Специфіка цих завдань накладає на військовослужбовців особливий рівень відповідальності, що, у свою чергу, вимагає досконалого знання прав та обов'язків осіб варти, а також суворого їх дотримання. Зміст останньої тези полягає в тому, що несення вартової служби завжди пов'язане з перебуванням людини в екстремальних умовах, що потребує від неї максимального напруження морально-психологічних та фізичних сил. Охороняючи об'єкти, зазначені в табелі поста, чатовий перебуває наодинці з проблемами, що можуть виникнути в будь-який момент і на вирішення яких майже не буде часу. В разі необхідності він повинен застосувати зброю. Саме в такій ситуації чатовому потрібно діяти, і тут на допомогу приходять тверді знання положень Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. З цього приводу можна навести багато позитивних прикладів, коли завдяки рішучим, впевненим діям чатові з честю виконували свій військовий обов'язок. Гарнізонна служба Військові частини, штаби, організації, установи та військово-навчальні заклади (далі – військові частини) Збройних Сил України, розташовані постійно чи тимчасово в населеному пункті (пунктах) або поза ним, становлять гарнізон. До його складу також входять військові частини Прикордонних військ України, Служби безпеки України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Військ Цивільної оборони України та інших формувань, створених відповідно до законів України. У кожному гарнізоні організовують гарнізонну і вартову служби. Гарнізонна служба покликана забезпечувати додержання високої військової дисципліни особовим складом гарнізону, необхідні умови для повсякденного життя та підготовки військових частин, проведення гарнізонних заходів за їх участю. Вартова служба призначена для надійної охорони та оборони важливих військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті або в дисциплінарному батальйоні (частині). Межі гарнізону та зони відповідальності визначаються наказом командувача військ оперативного командування, а в місті Києві – наказом Міністра оборони України. Весь особовий склад гарнізону повинен добре знати межі гарнізону. Керівництво гарнізонною службою та службою гарнізонних варт у межах гарнізону здійснює начальник гарнізону, гарнізонною та вартовою службами в межах оперативного командування – командувач військ оперативного командування, який відповідає за її стан. Відповідальність за стан гарнізонної та вартової служб у підпорядкованих військах (силах) покладається також на всіх прямих начальників. Командувачі військ оперативних командувань і всі прямі начальники зобов'язані систематично перевіряти стан гарнізонної та вартової служб у підлеглих їм військах (силах), а також проводити з начальниками і військовими комендантами гарнізонів заходи, спрямовані на поліпшення військової дисципліни і порядку в гарнізонах. Розпорядження командувача військ оперативного командування (начальника гарнізону) з цих питань повинні точно виконуватися військовими частинами, командами в межах даного оперативного командування (гарнізону) й окремими військовослужбовцями Збройних Сил України. Розпорядження начальника гарнізону з питань гарнізонної служби виконуються військовими частинами, командами Прикордонних військ України, Служби безпеки України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Військ Цивільної оборони України, іншими військовими формуваннями, створеними відповідно до законів України і розташованими в межах гарнізону, й окремими військовослужбовцями. У гарнізонах за наявності в їх складі кількох військових частин Збройних Сил України з посадових осіб, старших за відповідною посадою, наказом начальника гарнізону призначаються: заступник начальника гарнізону з виховної роботи; заступник начальника гарнізону з тилу; помічник начальника гарнізону з правової роботи; начальник зв'язку гарнізону; начальник квартирно-експлуатаційної частини гарнізону; начальник військової інспекції безпеки дорожнього руху; начальник медичної служби гарнізону; начальник служби ветеринарної медицини гарнізону; начальник служби радіаційного, хімічного і біологічного захисту – начальник служби екологічної безпеки гарнізону; начальник служби пожежної безпеки гарнізону; військовий диригент гарнізону. Начальником гарнізонної гауптвахти в установленому порядку призначається офіцер. Він одночасно є одним із помічників військового коменданта. Усі посадові особи гарнізону, за винятком військового коменданта, інших посадових осіб військової комендатури, начальника військової інспекції безпеки дорожнього руху та начальника гарнізонної гауптвахти, виконують свої обов'язки за сумісництвом. Вказівки посадових осіб гарнізону з питань їх повноважень є обов'язковими для всього особового складу гарнізону. Керівництво гарнізонною і вартовою службами в гарнізонах, у яких мають перевагу військові частини Військово-Морських Сил України, здійснює командувач Військово-Морських Сил України. Перелік таких гарнізонів визначається Генеральним штабом Збройних Сил України. Начальник медичної служби гарнізону підпорядкований начальникові гарнізону. Він відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів, а також здійснює контроль за виконанням санітарних правил у гарнізоні. Начальник медичної служи гарнізону зобов'язаний: – брати участь у розробленні плану приведення гарнізону в бойову готовність; – опрацьовувати і проводити загальногарнізонні лікувально-профілактичні, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи; – брати участь у розробленні заходів щодо захисту гарнізону від зброї масового ураження і заходів стосовно ліквідації наслідків її застосування, а також заходів, що вживаються на випадок аварій на потенційно небезпечних об'єктах, розташованих у районах дислокації військових частин гарнізону; – аналізувати захворюваність особового складу і своєчасно доповідати начальникові гарнізону пропозиції щодо вжиття необхідних заходів; – перевіряти санітарно-епідемічний стан гарнізону, утримання території військових частин, придатність води для пиття і господарчих потреб, санітарний стан гарнізонних їдалень, хлібопекарських підприємств, боєнь, холодильників, підприємств побутового обслуговування і військової торгівлі, місць купання особового складу військових частин гарнізону та вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків; – перевіряти не рідше одного разу на місяць санітарний стан приміщень гарнізонних варт і гауптвахти; – організовувати медичні огляди заарештованих, які перебувають на гарнізонній військовій гауптвахті, й надавати їм медичну допомогу; – брати участь у спільних заходах із представниками центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи щодо медичного забезпечення; – організовувати медичне забезпечення військових частин гарнізону, які не мають фахівців медичної служби, підрозділів (команд) і окремих військовослужбовців, які тимчасово перебувають у гарнізоні, членів сімей військовослужбовців гарнізону, а також звільнених із військової служби громадян, які мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах, і членів їх сімей; – складати графік чергування лікарів військових частин гарнізону у військово-лікувальних закладах і здійснювати контроль за ними; – залучати з дозволу начальника гарнізону фахівців медичної служби військових частин гарнізону до проведення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів у гарнізоні; – контролювати роботу гарнізонних військово-медичних закладів і керувати діяльністю гарнізонної військово-лікарської і санітарно-відбіркової комісій; – стежити за перебуванням хворих у госпіталях і періодично робити обходи хворих; – опрацьовувати разом із начальником гарнізонної поліклініки (госпіталю) план проведення поглибленого медичного обстеження особового складу військових частин гарнізону; – брати участь у проведенні заходів щодо медичного обстеження та огляду громадян, які призиваються або йдуть на військову службу в добровільному порядку; – брати участь у розробленні місцевими органами охорони здоров'я заходів щодо поліпшення санітарного стану районів розташування військових частин гарнізону; – стежити за обслуговуванням військових частин гарнізону цивільними закладами і підприємствами, що забезпечують їх життєдіяльність, а також за лікуванням військовослужбовців, які перебувають у цивільних лікувальних закладах, та за своєчасним їх виписуванням або переведенням у військовий госпіталь; – організовувати медичне забезпечення військових частин під час проведення парадів, інших гарнізонних заходів з участю військ, а також ліквідації наслідків великих аварій, катастроф і стихійного лиха; – організовувати за вказівкою начальника гарнізону перевірку санітарного стану військових ешелонів, що проходять, а також періодично стежити за санітарним станом залів очікування для військовослужбовців на вокзалах; – розробляти і подавати на затвердження начальникові гарнізону план заходів щодо обміну досвідом роботи фахівців медичної служби військових частин і підвищення їх кваліфікації; – контролювати підготовку військовозобов'язаних – фахівців медичної служби, яка проводиться в гарнізоні; – негайно доповідати начальникові гарнізону та повідомляти військовому комендантові гарнізону про надзвичайні події, що призвели до поранення або смерті військовослужбовців, небезпечний епідемічний стан військових частин, цивільних, побутових та торговельних підприємств, які обслуговують військові частини, випадки інфекційних захворювань у військових частинах і серед місцевого населення та про заходи, що вживаються для лікування цих захворювань. Для безпосереднього керівництва гарнізонними вартами чергового варти призначають з офіцерів військових частин гарнізону за посадою не нижче командира роти, а його помічника – з молодших офіцерів. У кожному гарнізоні для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах, наказом начальника гарнізону організовують патрулювання. Патрулі відряджають із складу військових частин гарнізону. Патруль складається з начальника патруля і двох-трьох патрульних. Начальником патруля, залежно від завдань, покладених на патруль, призначають офіцера, прапорщика (мічмана) або сержанта (старшину). Патрульних призначають з осіб рядового і сержантського складу. Патрулі можуть бути пішими чи на автотранспорті. Патрулювання проводять протягом доби або лише в певний час дня чи ночі. Патруль, призначений на добу, несе службу протягом 4 годин із двогодинним відпочинком у військовій комендатурі або в місці, визначеному військовим комендантом. Озброєння особового складу патрулів та форма одягу встановлюються наказом начальника гарнізону. Начальники патрулів – офіцери, прапорщики (мічмани), – як правило, озброюються пістолетами з двома магазинами, спорядженими патронами, а решта особового складу, залежно від умов, може бути без зброї або зі зброєю (автомати, багнети, гумові кийки). Начальник патруля в разі потреби має переносну радіостанцію для зв'язку з іншими нарядами патрулів, міліцією та військовою комендатурою. Гарнізонні патрулі підпорядковуються військовому комендантові та черговому помічникові військового коменданта гарнізону (черговому варт, де черговий помічник військового коменданта гарнізону не передбачений штатом). Патрулі, яких відряджено для патрулювання на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах та аеропортах, крім того, підпорядковуються військовим комендантам цих станцій (вокзалів), портів. Для їх відпочинку виділяють спеціально обладнані кімнати патрулів. Схема патрулювання та інструкція патрулям складаються військовим комендантом гарнізону і затверджуються начальником гарнізону. На схемі патрулювання визначаються маршрути руху патрулів (2-3 варіанти), розташування громадських місць (парків, театрів, клубів тощо), органів внутрішніх справ, телефонів для зв'язку з військовою комендатурою. В інструкції патрулям – завдання патрулів, випадки та умови застосування зброї, особливості несення ними служби на кожному маршруті руху та способи зв'язку з військовою комендатурою гарнізону й органами внутрішніх справ, найближчими постами міліції, а також порядок доповіді. Начальник патруля відповідає за правильне несення служби патрульними, підтримання порядку та додержання військової дисципліни військовослужбовцями на маршруті патрулювання. Начальник патруля зобов'язаний: прибути в призначений час до військового коменданта гарнізону на інструктаж; вивчити необхідні документи, що стосуються несення служби; керувати несенням служби патрульними; стежити за поведінкою військовослужбовців, у разі потреби – перевіряти їх документи, затримувати військовослужбовців, які порушують форму одягу, військову дисципліну, громадський порядок; знати на своєму маршруті місце розташування телефонів для зв'язку з військовою комендатурою гарнізону та органами внутрішніх справ; взаємодіяти з міліцією для підтримання порядку на вулицях і в громадських місцях; доповідати у військову комендатуру про результати патрулювання. Патрульний зобов'язаний: пильно нести службу, стежити за поведінкою військовослужбовців і доповідати начальникові патруля про помічені порушення ними військової дисципліни та громадського порядку; точно і швидко виконувати накази начальника патруля і нікуди не відлучатися без його дозволу; рішуче й уміло діяти під час затримання порушників військової дисципліни та громадського порядку; нічого не брати від затриманих і не передавати їм без дозволу начальника патруля, доповідати начальникові патруля про прохання затриманих; після закінчення патрулювання і прибуття до військової частини з дозволу начальника патруля повернутися до свого підрозділу і доповісти черговому підрозділу про своє прибуття. Особовий склад патруля під час виконання своїх обов'язків повинен бути взірцем додержання військової дисципліни, форми одягу та військової ввічливості. У разі виявлення непокори або вчинення військовослужбовцем опору під час його затримання начальник патруля має право застосувати до нього силу, попередивши про це. Коли уникнути застосування сили неможливо, потрібно, щоб вона не перевищувала необхідної для затримання міри. При затриманні військовослужбовця в нетверезому стані начальник патруля не повинен вимагати від нього жодних пояснень. При порушенні військовослужбовцем, старшим за військовим званням, військової дисципліни і громадського порядку начальник патруля звертається до нього з проханням припинити порушення. Коли він цього не виконує, начальник патруля затримує його, про що негайно доповідає військовому комендантові гарнізону чи його помічникові та діє за їх вказівкою. Якщо військовослужбовцями строкової служби (за контрактом) під час перебування у звільненні допустили грубе порушення правил носіння військової форми одягу, не виконали військове вітання тощо, начальник патруля має право припинити таким військовослужбовцям звільнення і відправити їх у супровод патрульного до військової комендатури або повернути до їх військової частини для вжиття заходів. Затримують та відправляють до військової комендатури і військовослужбовців, які прибули по записках про звільнення з іншого гарнізону. Про час і причину затримання начальник патруля робить позначку на записці про звільнення військовослужбовця. У затриманих військовослужбовців вилучають холодну, вогнепальну зброю та боєприпаси, а також документи, що засвідчують особу; начальник патруля здає їх військовому комендантові гарнізону або його помічникові (черговому варт). Затриманих військовослужбовців приймає черговий помічник військового коменданта (черговий варт), який складає протокол про затримання та записує до книги обліку затриманих, проводить медичний огляд і розміщує в камері тимчасово затриманих до прийняття рішення військовим комендантом гарнізону. Застосування зброї – крайній захід, його допускають у виняткових випадках і в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. Начальник патруля має право особисто застосувати зброю чи віддати патрульним наказ використати зброю лише за таких обставин: – для захисту військовослужбовців, а в разі потреби – й цивільних осіб, від нападу, що загрожує їх життю, якщо іншими способами захистити людей неможливо; – для відбиття нападу на патруль, коли життю начальника патруля або патрульних загрожує безпосередня небезпека; – під час затримання злочинця, який чинить збройний опір, або злочинця, який намагається втекти з-під варти, коли іншого способу затримати їх немає. Перед застосуванням зброї, якщо дозволяють обставини, начальник патруля повинен голосом або пострілом угору попередити про це особу, проти якої буде використана зброя. Про застосування зброї начальник патруля негайно доповідає військовому комендантові гарнізону (черговому варт). Патрульним в усіх випадках категорично заборонено використовувати зброю на багатолюдних вулицях, майданах і в громадських місцях, коли від цього можуть потерпіти сторонні особи. Вартова служба Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |