ПІДГОТОВКА І ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ

Підготовку оборони частини (підрозділу) починають відразу після одержання бойового завдання від старшого командира (начальника). Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бо­йових завдань підрозділам, проведенні рекогносцировки, організації взаємо­дії й всебічного забезпечення бою та управління); підготовці полку до вико­нання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового поряд­ку; створенні системи вогню; інженерному обладнанні ділянки оборони; прак­­тичній роботі командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ та служб у підпорядкованих підрозділах та проведенні інших заходів.

Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очіку­ваного часу переходу противника в наступ. При наявності часу підготовку до оборони ведуть із проведенням усіх заходів у повному обсязі, а при його відсутності – в короткі терміни і в скороченому обсязі. В усіх випадках ура­­ховують підтримання постійної готовності військ до відбиття раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і зброї масового ураження.

Для відбиття агресії противника в початковий період війни в мирний час проводять попередню підготовку оборони, а в загрозливий період, перед війною (іноді з початком), – безпосередню підготовку.

Попередню підготовку оборони проводять приховано з доведенням завдань до батальйону включно та визначенням положення підрозділів: у полку – до відділення, в батальйоні – до окремого вогневого засобу.

Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводять до відома всіх командирів (у тому числі до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають та готують оборону. В повному обсязі проводять інженерне обладнання місцевості та позицій, створюють систему вогню та інженерних загороджень.

В умовах відсутності зіткнень із противником командир полку приймає рішення та доводить завдання командирам підрозділів за картою. Далі всю роботу щодо організації оборони виконують на місцевості.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противни­ком командир полку перш за все проводить заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. В ході закріплення він визначає задум бою, віддає підрозділам попередні бойові розпорядження, завершує прийняття рішення за картою, доводить завдання підрозділам, дає вказівки стосовно організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи відносно створення в найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, організації протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Далі, як тільки дозволять обставини, він проводить рекогносцировку, під час якої уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.

Ведення оборонного бою може початися з відбиття масованих авіа­ційних та ракетних ударів противника та вторгнення його мобільних і диверсійно-розвідувальних груп.

Командир полку та штаб повинні якнайкраще підготуватися до оборони та вжити заходів щодо підвищення готовності своїх підрозділів, сил та засобів до відбиття ударів противника.

Особливе значення мають своєчасне зайняття оборони та вмілі бойові дії полку стосовно відбиття вторгнення противника на початку війни. У цих умовах необхідно взяти до уваги дуже обмежені терміни для зайняття оборони, можливість її ведення при неповній готовності захисних позицій, застосуванні противником нових видів зброї та неочікуваних способів дій і малий бойовий досвід.

У ході вступу в бій передових частин противника підрозділи передового загону та частини прикриття послідовним, впертим утриманням позицій та районів оборони (опорних пунктів) на найбільш важливих напрямках, ведучи маневрену оборону, вимотують противника, завдають йому якомога більших втрат, зупиняють, змушують передчасно ввести в бій головні сили та наступати в невигідному для нього напрямку, втягують у вогневі мішки. При цьому широко застосовують дії в тилу противника розвідувальних груп та загонів. Крім цього, за сприятливих умов частиною сил проводяться короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону не дають противнику прорвати передній край оборони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в атаку здійснюють вогневе відбиття атаки з повним використанням вогневих можливостей оборони. У разі підходу противника до оборони вогонь військ, які захи­щаються, посилюють та доводять до найбільшого напруження. Він зосереджується спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого широко застосовують керовані боєприпаси.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку против­ника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швид­кість маневру вогнем, особливо при загрозі вклинення в глибину оборони полку, має вирішальне значення для відбиття наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, які обороняються. Командир полку вживає заходів, аби зупинити його про­сування в глибину та сторони флангів, роз'єднати бойові порядки противника вогнем усіх видів зброї та ударами авіації і завдати йому максимальних втрат.

Підрозділи, які залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За сприятливих умов вони можуть наносити удари у фланги та тил противника. Командир полку повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, що має у своєму розпорядженні.

Контратаку другі ешелони полку проводять у сприятливих умовах при вклиненні противника та веденні бою за утримання батальйонами районів оборони на першій позиції здебільшого разом з іншими ешелонами.

Контратака організовується особисто командиром полку та проводиться швидко у фланг чи тил противника, який прорвався. Про прийняття рішення на проведення контратаки командир полку доповідає своєму начальнику.

Висування других ешелонів здійснюють по якомога більшій кількості маршрутів у передбойовому порядку, приховано, з максимальним викорис­танням маскувальних властивостей місцевості, засобів маскування та протидії технічним засобам розвідки і наведення противника. Одночасно з висуванням починають вогневе ураження противника. Бойовий порядок завжди шикуєть­ся в один ешелон із виділенням загальновійськового резерву.

Контратака повинна підтримуватися всіма засобами, що є в розпорядженні командира полку, та проводитися у взаємодії як із підрозділами першого ешелону, так і підрозділами, які залишилися в тилу противника, рішуче та безупинно, до повного відновлення оборони чи виходу на вказаний рубіж.

Після проведення контратаки всі командири та штаби, не очікуючи вказівок, вживають заходів щодо швидкого відновлення порушеної системи вогню, протитанкових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбиття повторних атак противника.

Поиск по сайту: