ВІЙСЬКОВИЙ ТИЛ, ЙОГО ЗАВДАННЯ І СКЛАД

Військовий тил є складовою частиною тилу Збройних Сил і призначений для:

– безпосереднього забезпечення частин, кораблів і підрозділів ракетним паливом, пальним, продуктами харчування, речовим і медичним майном, різною технікою тилу та іншими матеріальними засобами, утримання запасів цих засобів, заправлення бойової та іншої техніки пальним;

– забезпечення особого складу гарячею їжею та хлібом, підвезення ма­те­ріальних засобів, у тому числі й води, евакуації несправного та непо­трібного для бою вітчизняного, а також трофейного, озброєння, техніки та майна;

– забезпечення базування підрозділів армійської авіації, яка входить до складу з’єднань (об’єднань) Cухопутних військ та інших окремих авіаційних підрозділів;

– проведення тилових заходів щодо захисту військ від зброї масового ураження.

На військовий тил покладається, крім цього, поховання полеглих у бою та померлих воїнів, а також забезпечення продуктами харчування військо­вополонених до передачі їх за призначенням. Виконання всіх цих завдань є основним змістом тилового забезпечення в тактичній ланці.

Забезпечення частин і підрозділів військовий тил здійснює з викорис­танням автомобільних та (при наявності) інших комунікацій, а також про­мислових підприємств та інших об’єктів місцевої економічної бази.

Військовий тил у своєму складі має батальйони, роти матеріального забез­печення, взводи матеріального забезпечення і взводи забезпечення із запасами матеріальних засобів, підрозділи аеродромно-технічного забезпе­чення та інші підрозділи тилу, що входять до складу з’єднань, частин та підрозділів усіх видів Збройних Сил.

Військовий тил поділяється на дивізійний, бригадний, полковий, бата­льйон­ний та тил дивізіонів.

Дивізійний тил виконує завдання щодо забезпечення частин та окремих підрозділів, що входять до складу механізованих, танкових, аеромобільних та інших дивізій. У своєму складі він має окремі батальйони і роти мате­ріального забезпечення (обмз, рмз) з запасами матеріальних засобів.

Бригадний тил – стосовно забезпечення частин та підрозділів, що входять до складу механізованих, танкових, аеромобільних, ракетних, артилерійських та інших бригад. Його становлять роти і взводи матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів.

Полковий тил – відносно забезпечення підрозділів, що входять до складу механізованих, танкових, артилерійських та інших полків. Його складають роти (батальйони) матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів.

Батальйонний тил – щодо забезпечення підрозділів, що входять до складу механізованих, танкових, та інших підрозділів матеріальними засобами. У своєму складі він має взводи матеріального забезпечення.

Тил дивізіонів – стосовно забезпечення підрозділів, що входять до складу ракетних, артилерійських та інших дивізіонів. Його становлять взводи забезпечення із запасами матеріальних засобів.

Захист, оборона, охорона і маскування тилу є важливими заходами щодо підтримки живучості системи тилового забезпечення. Їх проводять із метою не допустити вогневого впливу противника на частини і підрозділи тилу чи значно послабити його результати, зберегти боєздатність тилу та забезпечити успішне виконання поставлених перед ними завдань. Ця мета досягається проведенням заходів стосовно захисту підрозділів від зброї масового ураження, високоточної зброї повітряного та наземного противника, охорони тилу і його маскування.

Найбільш ефективними заходами захисту від ядерної і високоточної зброї є розосередження частин (підрозділів) тилу з використанням захисних властивостей місцевості, інженерне обладнання районів їх розташування і маскування. Розосередження підрозділів тилу в районах розташування здійснюють з урахуванням особливостей їх дій, характеру місцевості та поставлених завдань.

Як зазначалося вище, підрозділи тилу розташовуються в районах по взводах, тобто функціональними підрозділами. З метою недопущення одночасного ураження декількох підрозділів тилу одним ядерним боєпри­пасом середньої потужності їх доцільно розташувати на відстані до 3 км один від одного. Таке розосередження частин (підрозділів) тилу, як пока­зують розрахунки, зменшує втрати особового складу, техніки і матеріальних засобів від ядерної зброї на 20 %.

Використання захисних властивостей місцевості зменшує втрати в підрозділах тилу на 10 %, а також знижує обсяг інженерних робіт щодо їх захисту.

Інженерне обладнання районів розташування проводять із метою забезпечення захисту особового складу і техніки від усіх засобів поразки. Обладнання районів розташування тилових пунктів управління (ТПУ) і пунктів управління (ПУ) підрозділів тилу в інженерному відношенні є одним із найважливіших заходів захисту.

Обсяги інженерного обладнання районів розташування залежать від конкретних обставин, характеру місцевості, наявності сил, засобів та часу.

В першу чергу готують укриття на тиловому пункті управління, шпари для особового складу та позиції (окопи) для оборони, проводять заходи мас­кування.

В другу чергу дообладнують основні споруди на тиловому пункті управління, перекриті шпари і бліндажі для особового складу (з розрахунку одна шпара на відділення, бліндаж на взвод, сховище на роту) в роті мате­ріального забезпечення, обладнують укриття для техніки тилу і матеріальних засобів, які не сховані в природних і штучних спорудах.

За розрахунками обсяг земляних робіт при інженерному обладнанні райо­нів розташування підрозділів тилу може складати: батальйонного – до 1 000-1 200 м куб., полкового – до 8 000-10 000 м куб.

Досвід навчань свідчить, що такий обсяг інженерних робіт, якщо вико­ристо­вувати захисні властивості та штучні споруди, які знаходяться в районі, може бути скорочений на 40-50 %. Таким чином, об'єм земляних робіт для влаштування полкового тилу складатиме до 5000 м куб.

Інженерне обладнання районів розташування здійснюється особовим складом підрозділів тилу. Для виконання найбільш трудомістких робіт рі­шенням командира полку зі складу інженерних підрозділів можуть виділятися землерийні машини.

Розглянутий комплекс заходів (розсередження, використання захисних властивостей місцевості, інженерне обладнання району) дозволяє зменшити втрати від засобів поразки противника на об'єктах тилу приблизно у два рази.

Радіаційна та хімічна розвідки безперервно ведуться спостережними постами (спостерігачами) і дозорами, підготовленими з особового складу підрозділів тилу, і постами хімічного спостереження, які виділяються від окремого взводу хімічного захисту, а біологічна розвідка, крім цього, – силами і засобами ветеринарної служби.

Події на Чорнобильській АЕС свідчать, що частини і підрозділи тилу повинні бути постійно готовими діяти в умовах радіоактивного зараження місцевості.

Захист тилу від високоточної зброї організовують і здійснюють із метою забезпечення живучості частин і підрозділів тилу.

Протиповітряний захист підрозділів тилу здійснюють у загальній системі протиповітряної оборони частин, до складу яких вони входять, однак в усіх підрозділах тилу розпорядженням комадирів проводять такі заходи:

– маскування від повітряного противника;

– інженерне обладнання районів розташування;

– організацію спостереження і сповіщення про повітряного противника;

– ведення вогню зі зброї (штатної) по цілях, які низько летять.

Для наземної оборони формують підрозділи згідно з бойовим розрахун­ком, склад яких постійно уточнюється. Кожному підрозділу вказують райони збору за тривогою, позиції для кругової оборони, встановлюють порядок спо­віщення і дії особового складу районів (секторів). У кожному районі роз­та­шування формують 1-2 взводи відповідно до бойового розрахунку та готують до 3-х позицій.

Для відбиття нападу противника, окрім особового складу тилу, рішенням командира частини можуть залучатися бойові підрозділи зі складу других ешелонів і резерву.

Охорона тилу здійснюється його особовим складом шляхом організації всіх видів охорони, патрулювання і комендатської служби. Крім цього, в усіх випадках організовують безпосередню охорону. Для цього призначають варти, добовий наряд, парні патрулі й постійне чергування спостерігачів на пунктах управління. Цілодобові пости зі складу варт виставляють біля кожної групи підрозділів тилу і на тиловому пункті управління. Патрулювання здійснюють, як правило, за периметром групи підрозділів тилу. Для патрулювання парними патрулями призначають маршрути завдовжки до 2 км вдень та до 1 км вночі. На особливо небезпечних напрямках можна виставляти сторожові пости, секрети і дозори. Склад сторожового поста – від 2-3 чол. до відділення. Йому, як правило, вказують позицію на відстані до 1,5 км від об'єкта, що охороняється, яка забезпечує кругове спостере­ження та ведення вогню. Секрети можна виставляти на деякий час вночі або в умовах обмеженої видимості на віддалі до 400 м від району розташу­вання. Склад секрету – 2-3 чол.

Дозори виставляють у разі загрози нападу наземного противника з метою своєчасно дізнатись про його наміри. Вони виконують свої завдання шляхом спостереження та огляду найближчих підходів до об'єктів тилу і розмі­щуються на відстані 2-3 км від них.

Маскування тилу здійснюють із метою введення в оману противника відносно дійсного знаходження, складу, дій і намірів частин і підрозділів тилу. Основними заходами стосовно маскування є: прихованість, імітування, демонстраційні дії, дезінформація.

Найбільш реальними заходами є:

– розосередження та періодична зміна районів розташування підрозділів тилу;

– використання маскувальних властивостей місцевості та умов обмеженої видимості (пилу, туману, снігопаду, хмарності) для приховування дій частин (підрозділів) тилу;

– виконання особовим складом вимог дисципліни маскування;

– систематичний контроль за своєчасністю та якістю маскування.

Матеріальне забезпечення підрозділів полку в бою. Успіх бойового застосування полку в обороні значною мірою залежить від матеріального забезпечення.

Досвід сучасних локальних війн, військових і командно-штабних навчань свідчить про зростання обсягів завдань матеріального забезпечення військ.

Достатньо навести такі дані: якщо в Першій світовій війні витрати мате­ріальних засобів на одного солдата приблизно складали 6 кг, у Другій світовій війні – до 29 кг, то зараз, у мирний час, вони досягають 40 кг.

Експериментальні дані й дослідницькі навчання останніх років показують, що під час бойових дій на одного чоловіка щодобово потрібно буде приблизно 100 кг різних вантажів.

Важливим завданням матеріального забезпечення є правильне визначення потреб частин у матеріальних засобах.

Потреби частини в матеріальних засобах для ведення бойових дій складаються із встановлених витрат і запасів під кінець бойових дій, а для підготовки бойових дій – до початку бойових дій.

Витрати матеріальних засобів при веденні оборони характеризуються нерівномірністю як за днями бойових дій, так і за напрямками. У період підготовки частини до оборони, коли противник не веде активних бойових дій, середньодобові витрати матеріальних засобів будуть складати: боєпри­пасів (бк.) до стрілецької зброї – 0,1; до зенітної артилерії – 0,3-0,5; паль­ного (запр.), зокрема автобензину – 0,1, дизельного пального – 0,15.

При обороні частини на головному напрямку й відбитті атаки противника, який перейшов до наступу із застосуванням ядерної зброї, витрати матеріаль­них засобів значно збільшуються і можуть становити: боєприпасів до артилерії і мінометів (бк.) – 2,0 і більше, до танків і БМП – до 0,8, до стрі­лець­ких – 0,5-0,6, ПТКР – до 0,6; пального (запр.), зокрема автобензину – 0,20-0,25, дизельного – до 0,35.

В обороні значною мірою витрачають також інженерні боєприпаси і майно, дезактивуючі та дегазуючі матеріали. Тому вважають, що витрати інших матеріальних засобів можуть складати 20 % від витрат боєприпасів, пального та продовольства.

При веденні бойових дій без застосування ядерної зброї витрати мате­ріальних засобів можуть становити: танків і БМП – 0,8-1,0 бк., стрілець­ких усіх видів – до 0,8-1,0, ПТКР – до 1,0; автобензину – до 0,15, дизельного до 0,25 запр. Середньодобові витрати матеріальних засобів у цих умовах можуть складати: в частині – до 450 т (з них до 240 т боєприпасів і до 120 т пального).

Аналіз витрат матеріальних засобів за день ведення оборонного бою і розмірів встановлених військових запасів показують, що частина за першу добу оборонного бою здатна повністю використати військові запаси матеріальних засобів, наприклад артилерійські боєприпаси, міни. Тому необхідно створювати додаткові запаси артилерійських боєприпасів і мін у розмірі до 1,0-1,5 бк., стрілецької зброї – до 0,3 бк., насамперед у підрозділах першого ешелону полку, на вогневих позиціях полкової артилерії, а також у підрозділах, які діють у смузі забезпечення. Витрати матеріальних засобів у полку другого ешелону будуть меншими. Це пояснюється тим, що полк починає вогневий вплив на противника тільки при його вклиненні в ділянку оборони.

Під кінець бою запаси матеріальних засобів необхідно довести до розмірів, встановлених рішенням командира, як правило не менших від військових запасів.

Одним із головних завдань матеріального забезпечення полку є підвезення боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів. Підвезення мате­ріальних засобів до підрозділів, які ведуть оборонні дії в початковий період війни, можна здійснювати із стаціонарних складів, що входять до складу територіальної системи тилового забезпечення.

За умов завчасного переходу до оборони матеріальні засоби підвозять перш за все підрозділам першого ешелону, а при переході до оборони під час бою – підрозділам, які ведуть бій за утримання важливих районів. В обороні автомобільні підрозділи полку, як правило, застосовують, за планами старших начальників, для підвезення запасів із стаціонарних (опорних) складів, бригад тилового забезпечення об'єднань та інших джерел безпо­середньо до частин (підрозділів) і на вогневі позиції артилерії та мінометів. Обсяг підвезень при переході полку до оборони залежить від наявності матеріальних засобів. Так, якщо полк має до 60 % запасів від норм військових при переході до оборони, то це складає до 300 т. При підготовці до оборони підвозити матеріальні засоби можна безпосередньо в підрозділи, на вогневі позиції та рубежі (траншеї) оборони. Такий спосіб скорочує час на підвезення й обсяг вантажно-розватажувальних робіт.

Управління тилом і технічним забезпеченням здійснюють із тилового пункту управління полку, який очолює заступник командира тилу. Його вказівки щодо організації бойового чергування, розпорядку дня, організації захисту, оборони, охорони та маскування, ведення секретного діловодства, використання засобів зв'язку є обов'язковими для всього складу тилового пункту управління незалежно від підпорядкованості.

Тиловий пункт управління полку, як правило, розташовується в районі роти матеріального забезпечення.

Основою управління тилом полку є рішення командира. Заступник командира з тилу, начальник тилу – безпосередні організатори тилового забезпечення частини. Командир керує тилом особисто і через підлеглих начальників служб.

Заступник командира з тилу на основі вказівок командира з тилового забезпечення і наказів (розпоряджень) із тилу старшого начальника:

– з'ясовує завдання;

– визначає заходи, які необхідно провести для підготовки тилу;

– здійснює розрахунок часу;

– орієнтує підлеглих начальників служб і командирів підрозділів тилу стосовно завдань полку і порядку тилового забезпечення;

– дає вказівки щодо підготовки даних для прийняття рішення;

– оцінює обстановку і приймає рішення відносно тилового забезпечення полку в обороні;

– у встановлений час доповідає його командиру.

Рішення щодо тилового забезпечення включає:

– задум тилового забезпечення (на яких напрямках і на забезпеченні яких частин (підрозділів) зосереджуються зусилля тилу, райони зосере­дження і термін розгортання тилу);

– межі тилових смуг (якщо їх призначають);

– організацію матеріального забезпечення (розміри та терміни створення запасів матеріальних засобів, їх ешелонування, норми витрат, черговість підвезення);

– шляхи підвезення та евакуації, строки їх підготовки, сили і засоби, які виділяють для цього;

– організацію технічного забезпечення за службами тилу;

– основні питання взаємодії з тилу сусідніх частин;

– заходи захисту, оборони, охорони і маскування тилу та підрозділів технічного забезпечення;

– організацію управління тилом.

Одночасно з підготовкою рішення стосовно тилового забезпечення розробляють проект розпорядження з тилу.

Для управління тилом в обороні, при завчасній її підготовці, використо­вують стаціонарні, рухомі й сигнальні засоби зв'язку. Широко застосовують осо­бисте спілкування заступника командира з тилу з начальниками служб і командирами підрозділів тилу. При відбитті атаки противника управління тилом здійснюють шляхом поставлення завдання з використанням всіх видів зв'язку.

Радіозв'язок повинен бути завчасно організованим, підготовленим і готовим до роботи. Радіозасоби застосовують із дозволу начальника штабу.

Поиск по сайту: