Монопольна влада

Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючого при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст отримує монопольну владу.

Монопольна влада має такі особливості:

q збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни;

q зміна цінової еластичності попиту, що пов’язано з кожною даною ціною, приводить до утворення нової кривої граничного доходу;

q монопольна фірма не реагує на ціну як на задану зовні, а сама її визначає.

Показники монопольної влади:

Індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії є індекс Лернера.

Спосіб виміру монопольної влади – це визначення величини на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

IL=	(Pm – MC)	= 1 /Ed
Pm

де І_L – лернеровський індекс монопольної влади;

МС – граничні витрати;

Р_m – монопольна ціна;

Е_d – еластичність попиту на продукцію фірми.

В умовах досконалої конкуренції МС=Р. При цьому І_L=0. Якщо І_L є позитивною величиною (І_L>0) то фірма має монопольну владу. Чим вище І_L тим більше монопольна влада.

Для характеристики монопольної влади використовується показник, визначаючий ступінь концентрації ринку.

Це індекс Герфіндаля – який вимірює концентрацію ринку оцінюючи ринкову частку продажу фірми у відсотках сумуючи ці частки, піднесені до квадрату.

де І_Н - індекс Герфіндаля;

S₁ – питома вага випуску великої фірми;

S₂ - питома вага наступної по величині фірми;

S_n - питома вага найменшої фірми

Для чистої монополії (в галузі діє одна фірма) S₁ =100%, то І_Н =10 000.

Якщо у галузі діє 100 однакових фірм, то S₁ =1%, а І_Н = S₁² *100 =100.

Галузь вважається за галузь високої концентрації, якщо І_Н =1800 і більше.

Поиск по сайту: