|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Розповідь учителя. Досить часто вам, імовірно, доводилося чути вислів «будь людиною»Досить часто вам, імовірно, доводилося чути вислів «будь людиною». — Поясніть, що означає для вас бути людиною. Вислухавши відповіді учнів, учитель знову запитує їх — Чи завжди легко бути людиною? Наведіть приклади ситуацій, коли бути людиною може бути важко. Узагальнюючи відповіді учнів, учитель знайомить їх з оповіданням відомого українського педагога Василя Сухомлинського «Важко бути людиною», після чого вони виконують завдання до нього. Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Утомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Вони зайшли в крайню хату, попросили води. Із хати вийшла жінка, за нею вибіг хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли з кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала: — А ми ж не подякували жінці за воду.— її очі стали тривожні. Діти зупинилися. Справді, забули подякувати. - Ну що ж... — каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю? - Варто,— наполягає Марійка.— Ну хіба тобі не соромно перед собою, Романе? Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую... - Чому? Ну, скажи, чому це треба обов'язково зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися... - Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися. Вона обернулася і рушила до хутірця. За нею пішли всі. Роман постояв хвилину й, зітхнувши, теж поплентався за гуртом. З а п и т а н н я. 1) Чому, на вашу думку, оповідання має назву «Важко бути людиною»? 2) Чого навчає це оповідання?
3. Навіщо ми живемо. Розповідь учителя. Існує чимало надзвичайно простих, на перший погляд, питань, на які відповісти дуже важко. - Уявіть, що представники іншої цивілізації, які вивчають життя нашої планети, спитали вас: для чого ви живете? Спробуйте відповісти на це запитання одним реченням.
Вислухавши відповіді учнів, учитель знайомить їх із визначенням поняття «сенс життя». Сенс життя — розуміння людиною змісту і спрямованості життя, а також свого місця у світі. Колективна робота учнів за підручником. Самостійне читання учнями фрагмента пункту параграфа «Навіщо ми живемо» в підручнику, після чого вони виконують завдання: 1) Наведіть приклади на підтвердження думки про те, що не існує єдиного для всіх сенсу життя. 2) У грузинського народу існує повір'я, що людина, щоб її життя не було марним, має збудувати дім, виховати сина, убити змію, викопати криницю й посадити дерево. Цей вислів не слід розуміти дослівно, але спробуйте пояснити, що він визначає як мету людського життя. 3) «Коли ти з'явився у світі,— уважали стародавні індійці,— ти плакав, а всі навколо раділи. Зроби так, щоб, коли ти будеш залишати цей світ, усі навколо плакали, а лише ти посміхався». У чому стародавні індійці вбачали сенс життя людини? Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |