Релігійні почуття і чому їх треба поважати

МЕТА: пояснити зміст поняття «віра»; розвивати уміння учнів розрізняти зміст понять «духовність» і

«релігійність»; характеризувати віру як унікальне яви­ще внутрішнього світу людини; пояснюва- ти, що таке релігійні почуття і як ма'є ставитися до них морально розвинена людина, виховувати загальнолюдські цінності.

ОБЛАДНАННЯ:підручник, дошка, крейда, папір, маркери, роздаваль­ний і наочний дидактичний мате-

ріал.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:духовність, релігія, релігійність, віра, релігійні почуття.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання

II. Вступна частина

1. Мотивація навчальної діяльності.

2. Представлення теми уроку та очікуваних навчальних результатів.

III. Основна частина

1. Яким є місце духовності й релігійності в людському житті.

2. У чому полягає унікальність віри.

3. Що таке релігійні почуття і чому їх треба поважати.

IV. Заключна частина

1. Підбиття підсумків.

2. Оцінювання результатів уроку.

V. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Запитання та завдання.

1) У чому полягає важливість милосердя для людського спів­життя?

2) Якими можуть бути прояви милосердя?

3) Чи можливо завдяки милосердю змінити життя людей? Пояс­ніть свою думку.

4) Що таке альтруїзм? Наведіть декілька прикладів альтруїстич­них моральних учинків.

5) Яку людину називають егоїстом? Чому необхідно навчитися долати егоїзм у своїй поведінці?

6) Якими рисами характеризується поведінка егоїстичної лю­дини?

7) Наведіть приклади співчуття й вияву милосердя словом і ділом із народних казок, творів художньої літератури або кінофіль­мів. Поясніть, чому ви вважаєте, що персонажі, про яких ви розповіли, проявляли справжнє милосердя.

II. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Мотивація навчальної діяльності.

Мотивуючи навчальну діяльність, учитель пропонує учням прига­дати, що вони вже дізналися про місце духовності в людському житті, і відповісти на запитання:

III. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Яким є місце духовності й релігійності в людському житті.

Колективна робота учнів за підручником.

Коментоване читання учнями тексту підручника «Що таке духов­ність та релігійність», після чого учні усно складають простий план пункту параграфа і дають відповіді на запитання.

1) Наведіть декілька прикладів того, як людина творить свій духовний світ.

2) Що таке релігія?

3) Що означає, коли про людину кажуть, що вона релігійна або побожна?

4) Чим відрізняються духовність і релігійність?

Робота з твором.

Учитель ознайомлює учнів з оповіданням Михайла Слабошпицького «Миколай Святоша», у якому розповідається про луцького князя Святослава Давидовича з роду чернігівських князів, що 1106 році постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, після чого учні ви­конують завдання до нього.

Одного дня в чернечих печерах з'явився гарнолиций юнак. Ніхто з рядових ченців не знав, звідки він прийшов сюди, та це, зрештою, і не цікавило нікого, бо всі вони легко відходили від мирського, пе­реконані, що справжнє життя, яке відзначається єднанням душі з Богом, починалося лише тут, у святій обителі.

Тільки ігумен міг би розповісти, що прибулий — людина зовсім не простого роду, що походить із князів чернігівських і сам є князем. А наймення йому — Святослав. Брати-князі були обурені Святославовим учинком, бо такого зовсім не сподівалися від нього: кинути княжі палати й податися у вологі печери до монахів!

Святослав, уперше ставши перед вицвілими ігуменовими очима, оповідав, що хоче назавжди присвятити своє життя Богові, що зневі­рився в мирській суєті й осоружна йому князівська влада, а тому й просить собі притулку в Божій обителі, присягається виконувати всі чернечі обов'язки, неухильно дотримуватися всіх вимог схим­ницького життя.

Ігумен відмовляв князя від такого наміру, казав, що йому, зні­женому в батьківському теремі, непосильним буде важке тутешнє існування. Адже не знають ченці ніяких розкошів, ніяких розваг, бо минають їхні дні в молитвах, у праці. Не споживають вони нічого з їжі, окрім хліба й води, тож голод — їхній постіййий супутник. Але Святослав відповідав, що зробив свій остаточний вибір, що не повернеться до мирського життя і просить дозволу назавжди лиши­тися тут. Урешті, ігумен відступив перед його наполяганнями, бо відчув, що це — не легковажна юнача примха, а давно виплеканий намір хлопця зі спокійними й розумними очима.

Миколай Святоша (таке наймення одержав Святослав, оселив­шись у печерах) відзначався з-поміж усіх монахів великим послушництвом. Охоче виконував будь-яку роботу, доглядав хворих, читав святі книги й безперестанку молився, щоб Господь був милостивим до всіх людей Руської землі. Скромний і тихий, він нічим не нага­дував колишнього Святослава Чернігівського. І ніхто з мешканців

печер навіть не запідозрив у ньому людини такого знатного поход­ження.

Усе своє майно, золото й коштовне каміння князь заповів мо­настирю для допомоги бідним і хворим. За його волею, сюди було перевезено з Чернігова величезну бібліотеку, і вона поповнила ту­тешню багату книгозбірню, якою користувалися монахи наступних поколінь.

Добру пам'ять полишив по собі в монастирі Миколай Святоша, якого літописець називає справжнім слугою Божим.

З а п и т а н н я т а з а в д а н н я.

1) Чому Святослав вирішив присвятити своє життя служінню Бо­гові?

2) Чи можна стверджувати, що Миколай Святоша був глибоко релігійною людиною? Чому?

3) На прикладі Миколая Святоші визначте, які якості притаман­ні побожній або релігійній людині.

3 Додаткова інформація,

«Духовний світ людини,— уважає сучасний український учений Роман Арцишевський,— це безмежний всесвіт найрізноманітніших відчуттів і почуттів, емоцій і настроїв, задумів та ідей, понять і об­разів, фантазій та ідеалів, цінностей і теорій. Тому його пізнання є не менш важливе, ніж пізнання навколишньої дійсності».

Двома складовими внутрішнього або духовного світу людини є духовність і релігійність. Протягом свого життя людина поступо­во вибудовує власний неповторний духовний світ. Вона наповнює його здобутими знаннями, власним життєвим досвідом, цінностями мистецтва, права, етики тощо. Для багатьох людей складовою ду­ховності є релігія — спосіб сприйняття світу, що ґрунтується на вірі в існування Бога. Релігія завжди відігравала важливу роль у житті суспільства. Відомий російський письменник XIX—XX ст. Л. Толс­той писав: «Релігіїє вказівниками того вищого, доступного в певний час і в певному суспільстві кращим передовим людям, розуміння життя, до якого неминуче й незмінно наближаються всі інші люди цього суспільства».

Релігійність відображає рівень засвоєння людиною релігійних норм, цінностей та відповідну до цього поведінку. Загальновизна­ним є великий позитивний вплив релігійності на моральність люди­ни. Вона спонукає людину не чинити зла іншим, бути великодуш­ною, будувати своє життя згідно з Божими заповідями.

Поиск по сайту: