Розповідь вчителя

Твої тато і мама люблять тебе й хочуть, щоб усе у твоєму житті складалося добре й вдало. Вони бояться, що ти зробиш ті ж самі по­милки, що й вони у твоєму віці, або накоїш власних. Тому батьки намагаються захистити тебе від різноманітних небезпек, які можуть загрожувати тобі звідусіль: у школі, на вулиці, удома. Вони постій­но цікавляться тим, як твої справи в школі, із ким ти товаришуєш і проводиш вільний час у дворі, стежать за тим, чим ти займаєшся вдома. А тобі іноді хочеться стати більш самостійним, хоч ненадовго позбутися постійної опіки та уваги дорослих.

Спробуй зробити щось таке, що дозволить батькам ставитися до тебе з більшою повагою та довірою. Це може бути зовсім несклад­на справа, наприклад, піти в магазин за продуктами або самостійно прибрати у своїй кімнаті. Найголовніше, дай батькам зрозуміти, що багато речей ти здатний виконувати сам, без їхнього постійного кон­тролю й нагадування. Своїми вчинками й справами ти зможеш до­вести батькам, що маєш право і на власні помилки. Але не забувай, що ти все ж таки ще дитина, і дуже багато речей для тебе все ще за­боронені, що в багатьох справах ти потребуєш допомоги дорослих і, насамперед, твоїх батьків. Якщо тобі дуже хочеться зайнятися спра­вою, яка тобі ще не під силу, не відмовляйся від допомоги батьків.

Часто дітей, особливо якщо вони не мають братів і сестер, занад­то опікують. Про них усіляко піклуються, не дозволяють і кроку ступити самостійно, не кажучи вже про те, що в них немає жодних домашніх обов'язків.

Деяких це цілком улаштовує. А що? Лежи собі й займайся тільки собою. Що за життя! Щоправда, діти та їхні батьки не замислюються над тим, чим це загрожує. Людина не стає самостійною раптово, цьо­го потрібно довго і наполегливо вчитися. А чого навчиться дівчинка або хлопчик, які ростуть білоручками та лежебоками?

Якщо ти відчуваєш, що з тобою досі поводяться, як із малень­кою, і тобі це не подобається,— бери ініціативу у свої руки. Починай жити, як доросла.

Наприклад, попроси маму навчити тебе мити посуд. А якщо вона скаже, що це не дитяча справа, поясни, що ти можеш упоратися з та­ким завданням. І взагалі, потрібно ж колись починати!

Між іншим, у давнину в родинах, де було багато дітей, дівчата твого віку ставали няньками для своїх молодших братиків і сестричок. А ти знаєш, як це складно? Порівняно з цим миття посуду — дрібниці!

Твоя мама або бабуся вміють шити або в'язати? Тоді в тебе є чу­дова можливість познайомитися з цією цікавою і захоплюючою справою. Звичайно, одразу мама, можливо, відмовиться тебе навчати, сказавши, що в неї немає часу або вона втомилася. Але якщо ти будеш наполегливою і мама побачить, що тобі дійсно дуже хочеться навчитися,— вона знайде для тебе час. Тільки не будь занадто надокуч- ливою. Будь терплячою: не тепер, так у четвер твоє бажання здійсниться.

Між іншим, якщо вже ти не хочеш, щоб до тебе ставилися, як до маленької, подумай, чи не даєш ти сама привід дорослим бачити в тобі маленьку дівчинку? Можливо, ти досі не проти повередува­ти, потупотіти ніжками, поскиглити чи навіть покричати? Або твоє «хобі» — учиняти скандали в магазині іграшок, якщо тобі що-не-будь не купили? Чи часто батьки говорять, що ти поводишся, наче маленька? Пригадай такі неприємні випадки й намагайся виправи­тися. Побачиш, батьки обов'язково помітять і поцінують це.

Поиск по сайту: