Розглинизація свердловин

Вибір способу розглинизації визначається гідрогеологічними умовами, технологією бурових робіт, конструкцією свердловини, фільтра та іншими факторами.

Розглинизація полегшується, якщо:

водоносний горизонт характеризується високим напором і представлений стійкими породами без прошарків глини, а також крупними середньозернистими пісками, гравієм, галечником;

під час проходки водоносного горизонту не застосовують глинистий розчин, (пласт розкривають водою або аерованим розчином);

фільтр встановлений в свердловину відразу по закінчені буріння, а процес розглинизації починається відразу після встановлення фільтра;

фільтр має максимально допустиму шпаруватість;

зберігається достатній просвіт між стінками свердловини і фільтром.

В загальній проблемі розглинизації розрізняють дві групи задач, які пов'язані з розглинизацією пласта і фільтра.

Очевидно, ефективним рахується такий спосіб розглинизації, який успішно вирішує обидві задачі.

Існує кілька способів разглинизации свердловин, і застосовують їх залежно від конкретних умов. Більша частина їх заснована на змиві глинистих відкладень під час руху води.

Ознаками закінчення разглинизации є:

ü одержання розрахункових дебітів,

ü прояснення води;

ü швидке відновлення її статичного рівня.

Всі способи по принципу дії діляться на шість груп.

До першої групи відносяться способи, у яких руйнування продуктів кольматації і вилучення їх із призабійної зони здійснюється потоком води.

Промивка свердловини через робочу поверхню фільтра. Суть цього способу заключається в тому, що вода через бурильні труби нагнітається в середину фільтра і через його робочу поверхню поступає в зафільтровий простір.

ВИСНОВОК: Така промивка забезпечує кращу розглинизацію самого фільтра, головним чином його верхньої частини. Але роглинизація стінок свердловини відбувається менш ефективно.

Обробка сухим льодом. В США застосовують спосіб відновлення дебітів свердловин за допомогою сухого льоду (тверда вуглекислота).

Сухий лід вступає в реакцію з водою, що викликає руйнування глинистої корки і продуктів кольматації.

Після закінчення обробки пласта свердловину промивають. Щоб не було передчасної взаємодії з водою, сухий лід доставляють в зону пласта, в спеціальних контейнерах.

Витрати твердої вуглекислоти для свердловини діаметром 150...200 мм складають від 5 до 20кг, але в середньому не більше 1кг на 10 м стовбура свердловини.

Затрубна (зафільтрова) промивка. Глинистий розчин і глинисту корку вилучають шляхом промивки затрубного простору водою.

Для цього в башмак фільтра вкручують на лівій різьбі бурильні труби, через які подають воду.

На експлуатаційній колоні закріплюють оголовок для відводу промивної рідини.

Якщо фільтр встановлюють в експлуатаційній колоні, бурильні труби на оголовку свердловини закріплюють сальником. В цьому випадку свердловину обладнують кондуктором, який цементується до устя.

Промивка фільтра всередині йоршом. Часто цей спосіб виконують за допомогою, так названого, гідравлічного йорша.

По характеру процесу розглинизації, спосіб промивки фільтра всередині йоршом близький до промивки свердловини через робочу частину фільтра.

Гідравлічний йорш дозволяє сконцентрувати воду на обмеженій ділянці фільтра, що підвищує ефективність його дії.

Гідравлічний йорш представляє собою відрізок перфорованої труби довжиною 0,8... 1,0м, який має зверху і знизу гумові манжети по внутрішньому діаметру фільтра.

В свердловину його опускають на трубах, по яким подається вода. В процесі розглинизації йорш переміщується по довжині фільтра.

До другої групи відносяться способи розглинизації, які засновані на руйнуванні і вилучені продуктів кольматації шляхом зниження протидії стовпа промивного розчину на пласт.

Прокачування насосом і ерліфтом. Цей спосіб застосовують при розглинизації напірних водоносних горизонтів.

Перед прокачуванням свердловину промивають водою. Якщо водоносний пласт представлений тріщинуватими породами або галечниками, прокачування ведуть з максимальною продуктивністю, яка забезпечує максимальний перепад тиску. Для підвищення ефективності періодично зупиняють прокачку, тобто створюють, так названі, гідравлічні удари в зоні фільтра.

Свабування і желонування. Цей спосіб застосовують для розглинизації слабонапірних горизонтів і проводять шляхом періодичного переміщення вверх і вниз поршня - сваба всередині експлуатаційної колони.

Сваб представляє собою металевий диск, діаметр якого дещо менший діаметра (внутрішнього) труб, з гумовим клапаном.

В процесі руху свабу вверх тиск в трубах під свабом знижується і із прифільтрової зони засмоктується глинистий розчин, і зі стінок свердловини опадає глиниста корка.

В процесі руху свабу вниз клапан відкривається і глинистий розчин проходить в простір над свабом.

Сваб опускають в свердловину на бурильних трубах. Хід його досягає декількох десятків метрів.

ВИСНОВОК: 1) Головна причина низької ефективності багатьох способів розглинизації заключається в тому, що кожний із них направлений на вирішення якоїсь однієї задачі:

- або розглинизації стінок свердловини,

- або очистки фільтру.

2) Необхідно, щоб процес розглинизації був комплексним і включав операції по відновленню проникненості свердловини і фільтра.

Цим вимогам відповідає комбінований спосіб розглинизації.

До профілактичних заходів, які повинні забезпечувати мінімальну кольматацію водоносного пласта і фільтра під час проходки і обладнання свердловини фільтром, відноситься використання для розглинизації аерованих розчинів, оброблених ПАР (поверхнево активні речовини.)

ВИСНОВОК: Це дозволяє знизити густину промивного розчину і зменшити протитиск на пласт, а також кольматацію пласта і фільтра за рахунок закупорювання отворів, і порових каналів пласта, і фільтра бульбашками повітря.

ПРИМІТКА: В середині колони над фільтром може бути встановлена цементна пробка.

Процес розглинизації проводять шляхом зворотнього всмоктування через вікна фільтра.

Для покращення якості і результатів розглинизації після пробної відкачки, краще промити фільтр чистою водою за допомогою бурового насоса.

Для цієї мети використовують гідравлічний йорш або гідронасадки.

ВИСНОВОК: Промивка фільтра водою всередині збільшує дебіт на 20... 40%.

Третю групу складають способи, які дозволяють за допомогою механічних розширювачів, ексцентричних доліт, обробкою стінок свердловини струменем потоку рідини через насадки зруйнувати зону кольматації пласта.

Четверту групу складають способи закачування води в пласт, в результаті чого руйнуються зв'язки продуктів кульматації із водовміщуючою породою і продукти кольматації переміщуються в глибину пласта, вивільняючи, при цьому, призабійну зону.

До п'ятої групи входять способи, які основані на гідродинамічній дії на пласт.

Гідравлічний удар. При ударі на поверхню води, яка заповнює фільтрову колону, миттєво тиск розподіляється у всі сторони однаково. Удар по поверхні води виконується желонкою, яка заповнюється металевими предметами. Маса желонки досягає 1,0... 1,5т, висота підйому - 4...5м.

Вибух заряду або торпеди детонуючого шнуру (ТДШ). Характерна особливість вибуху - висока швидкість розповсюдження хвиль, яка дорівнює 4000...9000м/с.

Вибух супроводжується ударною хвилею. Ударна хвиля по фронту свого руху призводить до підвищення тиску. Тиск за фронтом швидко падає.

В момент вибуху в результаті хімічної реакції утворюються газові продукти, які починають діяти на прилягаючу до заряду рідину.

Хвиля стиснення розповсюджується зі швидкістю звуку в стиснутій рідині. Утворена газова бульбашка викликає зміщення навколишньої рідини.

Для проведення вибуху найчастіше використовують торпеду із детонуючого шнуру - ТДШ, яка складається із заряду та 2...З ниток детонуючого шнуру у водостійкій обгортці ДНІ - В, якій вміщує від 12 до 13,5г вибухової речовини на 1м; електродетонатора (ЕД -8, ЕД-С) для підриву заряда торпеди; пристроїв для кріплення шнуру і центрування торпеди в зоні фільтра та кабельної головки, для кріплення торпеди до кабелю.

ВИСНОВОК: Довжина торпеди повинна відповідати довжині фільтра.

Потужність торпеди (число ниток шнуру) підбирають в залежності від конструкції фільтра та інших конкретних умов.

До шостої групи входять способи, які засновані на обробці призабійної зони кислотою, спеціальними хімічними речовинами, що сприяють розпаду розчину, або розчиняють продукти кольматації і водовміщуючих порід.

Обробка пласта соляною і плавіковою кислотами. Д аний спосіб заснований на здібності соляної кислоти розчиняти карбонатні породи. ВИСНОВОК: Солянокислотні обробки пласта застосовують для відновлення дебітів свердловин, які понизились в процесі експлуатації.

Розрізняють два види кислотних обробок:

• кислотні ванни;

• кислотні обробки під тиском.

Для запобігання корозії фільтрів в склад соляної кислоти водять антикорозійні добавки - інгібітори.

Після кислотної обробки свердловину промивають і проводять відкачку до вилучення продуктів хімічної реакції.

Поиск по сайту: