|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Параметри технологічного буріння ударяв - канатним способом врізних геологіч них умовах
М'які вапняки, тверді глини, суглинки, крейду, мергелі проходять двотавровим або плоским долотом, желонкою з ножем. Більш м'які породи можна бурити безпосередньо желонкою з плоским клапаном або буровим стаканом обладнав їх короткою ударною штангою. В породах, які обрушуються, желонка не повинна виходити під башмак обсадаої труби більше ніж на головину або третина її довжини, а діаметр желонки повинен бути на 100 мм меншим діаметра обсадних труб. Це дає можливість при прихваті желонки породою витаскувати її ловильним інструментом. ПРИМІТКА: Желонка краще заповнюється породою, якщо перед її спуском підливати 20...40 л води. При бурінні крейди, мертелів та деяких, глин желонку слід наповнювати породою на дві третини її довжини. Більше наповнення викликає підкидання породи до виделки, утворення своєрідної шапки, і погіршення умов роботи. В в'язкі породи желонку слід скидати з приторможуванням. Буріння свердловин в глинистих і піщаних породах з валунами проводять хрестовим або заокругляючими долотам я з очисткою желонкою з плоским клапаном. Валуни з діаметром більшим за діаметр свердловини стараються подрібнити на дрібні шматочки і вийняти желонкою. Валуни з діаметром меншими за діаметр свердловина забивають в бік двотавровим або заокругляючим долотом з діаметром на 100... 150 мм меншим за діаметр свердловини. Піски проходять желонкою але сухі піски попередньо розпушують плоским або двотавровим долотом. ПРИМІТКА: 1) Вихід желонки з під башмака обсадної труби не повинен бути більшим за третину її довжини. 2) Ддя запобігання прихвату желонки породою та надання сприятливих умов її вилучення різниця в діаметрах желонки і обсадної труби повинна бути не менше 100 мм. В деяких випадках сухі піски можна проходити желонкою без клапана, яка обладнана короткою ударною штангою. ПРИМІТКА: 1) Якщо порода суха на забої в свердловину періодично доливають 5-10 відер води, що полегшує очистку свердловини желонкою. 2) При проходці пісків слід уважно слідкувати за об'ємом вилученої породи - він повинен дорівнювати геометричному об'єму розкритого інтервалу свердловини. 3) Великий об'єм вилученого піску може викликати його осипання в шарі і обрушення вище розташованих порід, біля устя свердловини можуть утворитися провали, каверни, обсадні труби зможуть піти вниз, в водоносних пісках це може зменшити водовіддачу. Тому обсадні труби спочатку забивають на 2...3м, а потім вибирають з них породу. Сприяє проходці пісків накидання в забій жирної глини, яка зв'язує частки піску і прискорює процес буріниія. Дрібнозернисті піски - пливуни проходять з одночасною посадкою труб, кількість ударів повинно не перевищувати ЗО в хвилину. Як тільки желонка наповниться на третину висоти її підіймають, а труби продовжують саджати. Пісок в такий момент йде у гору по трубі, обсадні труби опускаються під власною вагою. Цей метод має назву підсос, тобто утворюється вакуум. Взагалі піски -пливуни можуть підійматися слідом за желонкою на висоту 10... 15м. Для запобігання цього явища в свердловину доливають воду і підтримують постійний рівень навколо устя. ПРИМІТКА: При значному піднятті пісків можна заливати глиняний розчнн, який має більшу щільність.
Так як при проходці пливунів можуть утворюватись пробки, буріння слід вести в три зміни, а перехід з одного діаметра обсадних труб на інший не бажаний.
Обсадні труби при посадці спочатку йдуть вільно, потім гальмується і навіть припиняється. Тому труби потрібно розходжувати - повертати зліва направо і забивати. Піц час підняття желонки порода може витікати частково і навіть повністю через недостатню щільність клапана. Тому на нього потрібно додатково ставити ущільнення з шкіри або гуми. Повне наповнення породою желонки може викликати перекидання її через верхній край і в подальшому прихвачу желонку. ПРИМІТКА: Майстер повинен уважно слідкувати за наповненням желонки і не допускати її переповнення. Середньозернисті та крупнозернисті піски проходять із забиванням спочатку обсадних труб, а потім вибирають желонкою породу. При цьому можна додавати глину, доливати воду, попередньо руйнувати породу зубильним долотом з одночасною посадкою труб. Галечник та гравій розробляють двотавровим долотом та вилучають породу желонкою з плоским клапаном, який низько розташований над ріжучою крайкою башмака (15...25 мм). Желонка повинна вдаряти недуже сильно а частота ударів - 40...45 ударів в хвилину, висота ЇЇ підняття повинна бути 0.8... 1 м. Вихід желонки із під башмака труби не повинен бути більшим за третину її довжини, а наповнення - не більше третини її довжини. ПРИМІТКА: В свердловину бажано підкидати глину.
Нестійки породи під час буріння необхідно закріплювати обсадними трубами. В свердловину може бути опущено декілька колон, що утворюють телескоп із труб різного діаметра. Відстань між башмаками двох сусідніх колон, обсадних труб називається виходом колони і залежить від способу опускання і призначення колони. Спосіб опускання обсадних труб в свердловину в свою чергу залежить від: Ä характеру порід, Ä стійкості їх; Ä наявності в свердловині раніше опущених колон обсадних труб. В зв'язку з чим спуск труб може бути: o вільний; o примусовий - з забивкою. Вільний спуск обсадних труб здійснюється в свердловинах, стінки яких складені достатньо стійкими породами, і в інтервалах свердловини, раніш обсаджених трубами більшого діаметра. Примусовий спуск обсадних труб виконують при бурінні свердловин в нестійких породах, при чому тут можливі два випадки: спуск труб слідом за просуванням забою (тобто з відставанням); спуск труб з випередженням забою. Перший застосовують, коли породи мають деяку стійкість і стінки, на невеликих інтервалах буріння, не обваляться. Велична відставання башмака обсадних труб від забою буде залежати при цьому від стійкості порід. Другий спосіб використовують при проходці нестійких порід - сипких, пливунів. Обсадні труби збираються на поверхні в колону за допомогою спеціальних хомутів (рис. 5). Рис.5 Хомути для обсадних труб: а - затяжні; б -шарнірні
Спуск труб в свердловину проводиться в такій послідовності. Труба з муфтою на кінці висить в свердловині на хомуті. Другим хомутом захоплюється з землі інша труба з муфтою на кінці, підіймається, підводиться до муфти висячої труби і вони згвинчуються. Після цього вся колона трохи підіймається, нижній хомут звільняється від труби, колона опускається до тих пір, поки верхній хомут не займе місце нижнього хомута. Тобто колона вже висить на верхньому хомуті'. Використані для підняття нього хомута ланцюги, троси, штропи звільняються від хомута і починаються операції по під'єднаний) наступної труби.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |