Закріплення свердловин трубами

Колони обсадних труб установлюються в свердловині концентрично й, зазвичай, кожна з них виводиться на денну поверхню.

Свердловини роторного способу буріння закріплюють обсадними трубами:

після закінчення буріння;

при переході на меншій діаметр за гідрогеологічними умовами чи недостатній потужності двигуна.

В загальному вигляді свердловина роторного способу буріння може мати:

o напрямну колону;

o кондуктор;

o проміжну колону;

o експлуатаційну колону;

o фільтрову колону (рис. 1).

Рис.1 Схема конструктивних розмірів елементів водозабірної свердловини:

а — ударного буріння; б — роторного буріння; 1— колона обсадних труб, що витягається; 2— захисна колона обсадних труб; 3— експлуатаційна колона обсадних труб; 4— фільтруюча поверхня; 5— відстійник із пробкою; 6 — надфільтрова труба; 7— сальник; 8 — водопідйомник; 9— водопідйомна труба; 10— напрямна труба; 11— цементація затрубного простору.

Напрямна колона служить для закріплення устя свердловини від розмиву глинистим розчином і направлення циркуляційного розчину (Див. термінологічний словник до теми № 10).

Вона має довжину 2...9м.

В залежності від стійкості верхнього шару порід, напрямна труба спускається в раніше викопаний шурф, який після перевірки вертикальності цементують.

При бурінні глибоких свердловин установлюється колона труб, що слідує за напрямною і називається кондуктором (Див. термінологічний словник до теми № 10).

Вона служить для перекривання товщи нестійких, водовбирних або водоносних порід, що залягають у верхній частині геологічного розрізу.

Довжина кондуктора не повинна бути більшою 50м.

Проміжна (технічна) колона встановлюється рідко, тільки при необхідності перекриття не закріплених направленням або кондуктором водоносних горизонтів, які мають схильність до обвалів і поглинання промивної рідини (Див. термінологічний словник до теми № 10).

Експлуатаційна колона труб встановлюється з метою:

► ізоляції експлуатаційного водоносного горизонту від вище розташованих (не експлуатованих) горизонтів;

► для розміщення в ній водопід`йомника;

► для розміщенняфільтрової колони

і є основною невилучаємою трубою в конструкції свердловини.

Крім призначень, виконуваних напрямною колоною й кондуктором, обсадні труби встановлюються в свердловині з метою:

1) ізоляції водоносних горизонтів, закриття стінок свердловини перед перетинанням корисної копалини, над яким залягають нестійкі, що обсипаються породи;

2) перекриття водоносного горизонту для забезпечення установки в ньому фільтру;

3) закриття зон карстів або старих підземних гірських вироблень, а також ділянок зруйнованих і подріблених порід.

Проте, в залежності від конкретних геологічних та гідрогеологічних умов, деякі колони не використовуються.

Для обсадки стінок свердловини найчастіше використовують сталеві труби, але можна використовувати пластмасові труби.

Раніше для обсадки використовувались азбестоцементні труби, але зараз за санітарними показниками використовувати їх не доцільно.

ТЕХНОЛОГІЯ ОБСАДЖУВАННЯ СВЕРДЛОВИНИ: Перед опусканням труб стовбур проробляється новим долотом з промивкою глинистим розчином.

Перед спуском труби оглядають, перевіряють шаблоном і вільно опускають на двох трубних елеваторах з цементацією затрубного простору.

На одному елеваторі колона висить над устєм свердловини, а другим -підіймають наступну трубу і вгвинчують в муфту попередньої.

При прихопленні породою труби її додатково обертають ланцюговим ключем або швидко підіймають і знову опускають, бажано при цьому промивати затрубили простір глинистим розчином.

При ударно-канатному бурінні свердловину обсаджують трубами, найчастіше, одночасно з бурінням.

Тільки в стійких міцних породах обсадка проводиться після проходки на всю товщу.

В породах, які обрушуються, обсадку проводять сталевими трубами.

Труби задавлюють або забивають.

ПРИМІТКА: Долото і желонки в цьому випадку меншого діаметра, ніж труби.

В м'яких і сипких породах башмак труб при посадці зрізає стінки свердловини, а в більш твердих породах діаметр свердловини попередньо збільшують розширювачем або ексцентричним долотом.

Для забивки колони труб на верхню муфту монтують забивну головку і ударами забивного снаряду осаджують колону труб.

Забивають до тих пір, поки над робочим майданчиком труба не буде вище за 0,4...0,6 м, після чого нарощують нову трубу.

По мірі просування колони вглиб опір грунту збільшується, швидкість її просування зменшується і, коли колона практично не забивається, переходять на менший діаметр.

Зменшення різниці в діаметрах попередньої і наступної колон труб досягається обточуванням муфт.

Для збільшення величини виходу колони можна використовувати вібратори.

Пластмасові труби можна використовувати або в стійких міцних породах або встановлювати в колону сталевих труб з наступним вилученням сталевих труб.

В обох випадках пластмасові труби вільно опускаються в свердловину.

Поиск по сайту: