|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Дослідження родовищ на газоконденсатність
Дослідження родовищ на газоконденсатність проводять з метою визначення параметрів вуглеводневої суміші, необхідних для підрахунку запасів газу, конденсату і окремих компонентів, визначення прогнозних показників розробки газоконденсатного родовища і проектування системи промислової обробки вуглеводневої продукції. При наявності нафтової облямівки для дослідження на газоконденсатність вибирають три свердловини, розташовані на куполі структури, поблизу нафтової облямівки і в проміжній ділянці. Якщо родовище характеризується великою товщиною продуктивного розрізу (понад 300 м), то вибирають по одній свердловині для дослідження на кожні 300 м розрізу. Багатопластові газоконденсатні родовища досліджуються такою кількістю смердловин, щоб були охоплені всі поклади, в яких знаходяться запаси газу і конденсату. Методика промислових досліджень свердловин на газоконденсатність. Залежно від стадії освоєння родовища і характеристики газоконденсатної системи вибирається методика дослідження свердловин на газоконденсатність. У період розвідки родовища при підготовці вихідних даних для підрахунку запасів газу і конденсату використовується методика одноступінчастого розділення. В процесі дослідно-промислової експлуатації родовища для отримання вихідних даних, необхідних для проектування розробки родовища, застосовують двоступінчасту сепарацію газу, принципова схема якої показана на рис. 19.15. Газ зі свердловини надходить спочатку в теплообмінник 1, після чого направляється в перемішувач 2, звідки основна частина суміші розділяється на газ і конденсат в сепараторах 3 і JІ і II ступенів сепарації. Решта газоконденсатної суміші направляється на дослідну апаратуру, яка складається з великої сепараційної установки б (ВСУ) і малогабаритного сепаратора 8, в якому за допомогою термоелементів 14 можна підтримувати постійну температуру при різних тисках сепарації. Перший сепаратор виконує роль І ступеня сепарації, а малогабаритний сепаратор - роль П ступеня сепарації. Між ВСУ і малогабаритним сепаратором установлений регулюючий штуцер 7, за допомогою якого тиск газу можна понижувати до атмосферного. Температуру газу знижують за рахунок розширення газу високого тиску. Після встановлення в сепараторі наміченої температури і тиску продувають газом збірник конденсату і приступають до досліджень. Рис. 19.15. Схема двоступінчастої сепарації газу при дослідженні свердловини на газоконденсатність: 1 -теплообмінник; 2-змішувач; 3-селаратор І ступеня технологічної лінії; 4, 7-штуцери; 5-сепаратор II ступеня технологічної лінії; 6-дослідницький сепаратор; 5-малогабаритний термостатований сепаратор; 9-ротаційний газовий лічильник; 10,11, 12-крани для зливу конденсату; 13- зашрнікрании, 14-електронагрівачі (термоелементи)
Сирий конденсат, який нагромаджується в нижній частині термостатовано-го сепаратора, заміряють за допомогою кранів 13, вмонтованих в стінку сепаратора. За кількістю пройдених через лічильник 9 газу і нагромадженого в збірнику конденсату визначають вміст конденсату в газі (в см3/м3). Лабораторні дослідження газоконденсатних систем. При розробці газоконденсатного родовища без підтримання пластового тиску важкі вуглеводні в конденсуються в пласті і практично не видобуваються. Кількість втраченого в пласті конденсату залежить від його вмісту в газі і властивостей газоконденсатної суміші, а також термодинамічних умов пласта. Для визначення коефіцієнта конден-сатовідцачі потрібно знати пластові втрати конденсату. Залежно від вмісту конденсату в пластовому газі застосовують різні способи оцінки пластових втрат конденсату. Якщо вміст < 30 г/м3, коефіцієнт конденсатовіддачі можна визначити з графіка (рис. 19.16) або за допомогою дещо вдосконаленої установки УГК-3. В тому випадку, коли вміст > 30 г/м3 пластові втрати конденсату визначають у лабораторних умовах на установках УГК-3 або УФР-2. Робота проводиться в такому порядку. Бомбу PVT установки заповнюють рекомбінованою пробою (сумішшю газу і конденсату, яка відповідає суміші вуглеводнів). В бомбі створюють пластовий тиск і температуру. Встановлюють фазову рівновагу. Здійснюють диференційний процес конденсації до наміченого тиску і визначають кількість конденсату, що випав у бомбі. На основі лабораторних дослідів будують криву пластових втрат конденсату (рис. 19.17).
Список літератури
1. Добыча, подготовка и транспорт природного газа и конденсата. Справочное руководство в 2-х т. /Под ред. Ю.П.Коротаева, Р.Д.Маргулова. -М.: Недра, 1984. - Т.І-360 с., том П-228 с. 2. Инструкция по комплексному исследованию газовых и газоконденсатних пластов и скважин/Под ред. Г.А.Зотова, З.С.Алиева.-М.: Недра, 1980. - 301 с. 3. Коротаев Ю.П., Ширковский А.И. Добыча, транспорт и подземное хранение газа. -М.: Недра, 1984.-487 с. 4. Технология добычи природных газов / Под ред. А.Х.Мирзаджанзаде. - М.: Недра, 1987.-414 с.
Глава 20 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |