АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Солевідкладення при експлуатації газових свердловин, методи боротьби з ними

Читайте также:
  1. A) Зам.директора по УР, методист, тренера по вилам спорта
  2. I. Карта методической обеспеченности учебной дисциплины
  3. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  4. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  5. I.1.3. Организационно-методический раздел
  6. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  7. II. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗУЧЕНИЮ ДИСЦИПЛИНЫ
  8. III. Метод, методика, технология
  9. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОВЕДЕНИЮ СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЙ
  10. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ПОДГОТОВКЕ К СЕМИНАРУ
  11. III. Общие методические указания по выполнению курсовой работы
  12. III. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКАЯ КАРТА (заочная дистанционная форма обучения)

У процесі експлуатації газових і газоконденсатних родовищ з появою в продукції сверд­ловин пластової мінералізованої води виникають ускладнення, пов'язані з утворенням і відкладенням неорганічних солей у стовбурах видобувних свердловин, трубопроводах і про­мисловому обладнанні.

Відклади солей, звичайно тверді, мають добре зчеплення з поверхнею металу і важко піддаються видаленню.

Склад солевих відкладень різноманітний і представлений сульфатами і карбонатами кальцію, хлористим натрієм, сульфатами барію і магнію, хлоридами кальцію, магнію, калію, бікарбонатом кальцію та іншими елементами. В солевих відкладеннях присутні та­кож органічні компоненти і продукти корозії металоконструкцій.

Основними причинами відкладення солей є такі фактори:

контакт хімічно несумісних вод (змішування пластових вод різних горизонтів або пла­стових вод з конденсаційною водою);

зміна термодинамічних умов (температури і тиску);

зміна гідродинамічних умов (зниження швидкості руху газорідинного потоку в ліфтових трубах і промислових комунікаціях).

На процес солевідкладення впливають також електричне поле; органічні складові; харак­тер емульсії в свердловині; природа поверхні обладнання і пристінні шари рідини; хімічні реа­генти, які використовуються при видобутку газу (метанол, соляна кислота тощо).

Всі відомі методи боротьби з солевідкладеннями спрямовані або на запобігання відкладення солей, або на видалення осаду, який відклався. Методи попередження со-левідкладень можна розділити на три основні групи: технологічні, фізичні та хімічні.

До технологічних методів належать:

правильний вибір джерел водопостачання для підтримання пластового тиску;

селективна ізоляція обводнених пластів у видобувних свердловинах;

гомогенізація газоводоконденсатного потоку в ліфтових трубах;

збільшення швидкості руху газорідинного потоку в ліфтових трубах;

використання газопромислового обладнання зі захисним покриттям внутрішньої по­верхні (скло, емалі, лаки, епоксидна смола, фторопласт, поліамід, пінопласт з графітом або алюмінієм, стабілізований поліетилен високої густини, вініпласт, поліхлорвініл, поліметафторетилен).

Фізичні методи запобігання солевідкладень грунтуються на обробці продукції свердло­вини магнітними, акустичними та електричними полями, а також їх комбінаціями. Тепер на основі фізичних методів розроблені та застосовуються різноманітні пристрої, які спуска­ються в свердловини. Фізичні методи запобігання солевідкладень мають локальний харак­тер і пов'язані зі створенням додаткових пристроїв і споживанням електроенергії.



Хімічний метод запобігання солевідкладень, заснований на застосуванні хімічних реа-гентів-інгібіторів солевідкладень, найпоширеніший. Він є найбільш ефективним і техно­логічним з відомих способів запобігання солевідкладення.

При правильному виборі інгібіторів і відповідної технології їх використання можна за­безпечити запобігання солевідкладень на всьому шляху руху продукції свердловини від ви­бою до установки комплексної підготовки газу.

Інгібітори солевідкладення поділяються в основному на три типи залежно від механізму їх фізико-хімічної дії:

комплексони (хелати) і похідні амінополікарбонових кислот - речовини, які здатні "зв'язувати" іони кальцію або заліза і перешкоджають їх реакції з іонами сульфату або кар­бонату (наприклад, трилон Б);

комплексони з фосфоновими групами - речовини, які мають "пороговий" ефект. Інгібітори цього типу утворюють з осадкоутворюючими іонами стійкі водорозчинні комп­лекси або адсорбуються на зачатках (центрах) кристалізації;

кристалоруйнівні інгібітори, які не перешкоджають кристалізації солей, а тільки ви­дозмінюють форму кристалів і перешкоджають їх подальшому росту.

Широко застосовуються композиції інгібіторів, які вміщують ряд речовин (комплексо­ни, ПАР, полімери і т.д.) і мають комплексоутворюючі та кристалоруйнівні властивості.

За хімічною будовою інгібітори солевідкладення діляться на дві групи: однокомпонентні та багатокомпонентні, залежно від кількості хімічних з'єднань. У свою чергу однокомпо­нентні інгібітори діляться на аніонні та катіонні.

До аніонних інгібіторів належать: похідні карбонових кислот (полімерні з'єднання ак­рилового ряду, сополімери на основі малеїнового ангідриду); похідні сульфокислот; фосфо-ропохідні (неорганічні поліфосфати, органічні фосфати). Серед фосфороорганіч-них похідних виділяють ефіри фосфорної кислоти, фосфати, амінофосфати.

До катіонних інгібіторів належать поліалкіленаміни, моноаміни, четвертинні амонієві основи, поліетоксиловані аміни.

Багатокомпонентні інгібіруючі композиції готуються з двох і більше компонентів і умо­вно поділяються на дві підгрупи:

композиції, в яких один з компонентів не є інгібітором солевідкладення. Крім інгібітора, такі композиції вміщують неіоногенні ПАР, які або підсилюють дію інгібітора, або мають друге самостійне значення, але не погіршують при цьому дію інгібіруючого компонента;

композиції, в яких усі компоненти є інгібіторами солевідкладення. При змішуванні їх одержують синергетичний ефект інгібіруючої дії.

Найчастіше застосовують інгібітори солевідкладення, які належать до аніонних фосфо­рорганічних інгібіторів фосфонових кислот. До них належать нітрилотриметил-фосфонова кислота (НТФ) і одержані на її основі композиції (ІСБ-279, ІСБ-281, ІСБ-382, НТФ-ЕГ, НТФ-ПАА), оксиетилідендифосфонова кислота (ОЕДФ), 1,3 даамінопропанол-2-N, N, N1,

-гетраметилфосфонова кислота (ПАФ). На основі НТФ, ОЕДФ, ДПФ і ПАФ з додат­ком води, етиленгліколю та інших компонентів одержані інгібітори солевідкладення ПАФ-1,13,41, ДПФ-1, СНПХ-5301, інкредол-1, ІСТ-1, фосфонол (ДПФ-1Н).

До другої групи інгібіторів солевідкладення належать аніонні неорганічні поліфосфати: поліфосфат натрію (ПФН), триполіфосфат натрію (ТПФН), гексаметафосфат натрію (ГМФН), тринатрійфосфат (ТНФ), фосфорований триетаноламін (ФТЕА).

До третьої групи інгібіторів солевідкладення належать інгібітори на основі полімерних з'єднань акрилового ряду: гідролізований поліакриламід (ПАА) і гідролізований поліакрилонітрил (гіпан).

До інгібіторів на основі полімерів зараховують також нітролінгіт, сополімер вінілацетата з малеїновим ангідридом.

До групи багатокомпонентних інгібіторів солевідкладення належать реагент ПС-АзНДПІнафта-76 (композиція на основі аммосфосфату амонію і сульфанолу) і реагент "Азербайджан" (суміш водного розчину силікату натрію й етилового спирту).

Для боротьби з солевідкладеннями також застосовують імпортні інгібітори: Р-181, Р-191, корексит-7647.

Ефективність запобігання відкладення солей також залежить від правильного вибору технології використання інгібітора. При виборі технології введення інгібітора со­левідкладення необхідно враховувати геологічні особливості експлуатаційного об'єкта, склад води, що видобувається, причини й умови відкладення солей, їх склад і т.д.

Тепер дозування інгібіторів здійснюється шляхом безперервного або періодичного зака­чування їх у свердловини з використанням поверхневих дозуючих насосів або глибинних дозаторів.

Методи видалення відкладень солей з поверхні газопромислового обладнання розділяються на дві групи: механічні та хімічні. Механічні методи видалення солей основані на використанні для руйнування твердих осадків бурового інструменту, спеціальних при­строїв і гідромоніторів.

Хімічні методи видалення солевих відкладень грунтуються на використанні різних реа-гентів-розчинників. Найбільш широко розроблені хімічні методи стосовно гіпсових пробок. Як реагенти для видалення гіпсових відкладень рекомендується використовувати суміші розчинів соляної кислоти і хлориду натрію, розчин їдкого натрію, суміш трилона Б і гідроксиду натрію.

Список літератури

 

1. Амиян В.А., Амиян А.В.."Васильєва Н.П. Повышение производительности сква-жин.-М.:Недра, 1986.-160с.

2. Гвоздев Б.П., Гриценко А.И., Корнилов А.Е. Эксплуатация газовых и газоконден-сатных месторождений: Справочное пособие.-М.:Недра,1988.-575с.

3. Добыча, подготовка и транспорт природного газа и конденсата: Справочное руковод­ство в 2-х тт./ Под ред. Ю.П.Коротаева, Р.Д.Маргулова.-М.:Недра,1984.-Том I -360с.,том ІІ-288С.

4. Зотов Г.А. Динков А.В., Черных В.А. Эксплуатация скважин в неустойчивых коллекторах.-М.:Недра,1987.-172с.

5. Инструкция по комплексному исследованию газовых и газоконденсатных пластов и скважин /Под ред. Г.А.Зотова,З.С.Алиева.-М.:Недра,1980.-301с.

6. Кондрат Р.М. Газоконденсатоотдача пластов.-М.:Недра, 1992.-255с.

7. Коротаев Ю.П.,Ширковский А.И. Добыча, транспорт и подземное хранение газа.-М.:Недра, 1984.-487с.

8. Макогон Ю.Ф. Газовые гидраты, предупреждение их образования и использование.-М.:Недра, 1985.- 232с.

9. Нефтепромысловое оборудование: Справочник/Под ред. Е.И.Бухаленко.-М.:Не-дра.1990.-559с.

10. Освоение и ремонт нефтяных и газовых скважин под давлением/ Ю.В.Зайцев, А.А.Даниельянц, А.В.Круткин, А.В.Романов.-М.:Недра,1982.-215с.

11. Поверхностные явления и поверхностно-активные вещества: Справочник/ А.А.Аб-рамзон, Л.Е.Боброва, Л.ПЗайченко и др. /Под ред. А.А.Абрамзона и Е.Д.Щукина. -Л.:Хи-мия, 1984.-392с.

12. Соколов Е.Я., Зингер Н.М. Струйные аппараты.-М.:Энергоатомиздат, 1989.-352с.

13. Технологический режим работы газовых скважин/З.С.Алиев,С.А.Андреев, А.П.Власенко,Ю.П.Коротаев.-М.:Недра,1978. -279с.

14. Технология добычи природных газов/Под ред. А.Х.Мирзаджанзаде.-М.:Недра, 1987.-414С.

15. Тихомиров BJC. Пены. Теория и практика их получения и разрушения.2-е изд., пе-рераб.-М.:Химия, 1983.-264с.

16. Эксплуатация морских нефтегазовых месторождений/А.Б.Сулейманов, Р.П.Кули­ев, Э.И.Саркисов, К.А.Карапетов.-М.:Недра, 1986.-285с.

 

Глава 21


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)