|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Особливості експлуатації газоконденсатних свердловинв умовах ретроградної конденсації вуглеводневої суміш} Розробка газоконденсатних родовищ в режимі виснаження пластової енергії супроводжується ретроградним випадінням в пласті та стовбурі свердловин, а при відповідних термодинамічних умовах також у промислових комунікаціях вуглеводневого конденсату. Ретроградна конденсація вуглеводневої суміші призводить до зниження фазової проникності пористого середовища для газу. В результаті погіршується продуктивна характеристика свердловин аж до їх зупинок, коли дебіт газу стає нижчим від мінімально необхідного для виносу конденсату з вибою на поверхню. Наслідком передчасного відключення видобувних свердловин є зменшення не тільки конденсатовіддачі, але і газовіддачі пластів. Для збільшення продуктивності газоконденсатних свердловин і підвищення вуглевод-невіддачі пластів необхідно зменшити негативний вплив ретроградних процесів на фазову проникність пористого середовища для газу і забезпечити повний і безперервний винос на поверхню всього конденсату, який надходить з пласта і випадає в стовбурі свердловини. Відомі методи підвищення продуктивності газоконденсатних свердловин в умовах випадання і скупчення конденсату у привибійній зоні пласта можна розділити на дві групи: методи очищення привибійної зони пласта від конденсату, що випав; методи, які попереджують скупчення конденсату у привибійній зоні пласта або зменшують насиченість породи рідкими вуглеводнями. Для очищення пористого середовища від вуглеводневого конденсату запропоновано здійснювати періодичне закачування у привибійну зону пласта сухого газу. При закачуванні сухого газу конденсат, що випав, в основному відтісняється вглиб пласта за рахунок створення високих репресій на пласт і тільки незначна частина його переходить у газову фазу. Даний спосіб доцільно застосовувати при незначному вмісті конденсату в газі, а закачування сухого газу необхідно проводити при високих тисках з метою створення значних репресій на пласт. Істотним обмеженням у застосуванні даного методу є наявність на промислі джерела сухого газу високого тиску. Зниження тиску і об'ємів закачування газу у привибійну зону пласта досягається використанням збагаченого газу, який характеризується підвищеним вмістом етану, пропану і бутану. Встановлено, що для поліпшення очищення привибійної зони пласта від рідких вуглеводнів склад збагаченого газу належить вибирати, виходячи зі складу конденсату, що випав. Ефективність застосування сухого і збагаченого газу для очищення привибійної зони пласта від конденсату може бути підвищена шляхом їх попереднього підігріву, При цьому збільшується кількість конденсату, який випаровується в газову фазу, і зменшується його в'язкість. Для нагріву газу можна використовувати гирлові і вибійні нагрівачі. а також тепло, яке одержують в результаті екзотермічної реакції різних хімречовин. Очищення привибійної зони від конденсату, що випгв, можна також проводити шляхом періодичного закачування в газоконденсатні пласти міцелярного розчину, діоксиду вуглецю і різних вуглеводневих розчинників, які повністю змішуються з конденсатом, наприклад, скраплених нафггових газів, широкої фракції легких вуглеводнів та ін. з наступним продавлюванням їх у пласт сухим газом. Результати дослідно-промислових випробувань на свердловинах Вуктильського газоконденсатного родовища показали, що обробка привибійної зони широкою фракцією легких вуглеводнів дає змогу при відновленні роботи свердловини відібрати з привибійної зони пласта 12-15 % конденсату, що випав, а при застосуванні збагаченого газу - до 35 % зконденсованих вуглеводнів. Загальним недоліком методів першої групи є необхідність проведення чадних обробок свердловин, оскільки в процесі відбору газу привибійна зона знову насичується конденсатом. Тому методи першої групи рекомендується застосовувати тільки при невеликому вмісті конденсату в газі. Методи другої групи основані на тепловій дії на привибійну зону пласта і регулюванні характеру змочування пористого середовища. Теплову обробку привибійної зони пласта запропоновано здійснювати зд допомогою стаціонарних нагрівальних пристроїв, встановлених на колоні ліфтових труб|Чнаприклад, вибійного газового пальника, в якому, як правило, використовують пластовий газ, мікрохвильового розігріву привибійної зони пласта і конденсату, який в ній наявний, дії на привибійну зону електромагнітним полем радіочастоти та ін. В результаті підвищення вибійної температури попереджується конденсація вуглеводнів у пласті або зменшується кількість конденсату, що випав, знижується його в'язкість і густина та збільшується рухомість. Однак запропоновані конструкції пристроїв для теплової дії на привцбійну зону пласта складні в обслуговуванні та недостатньо надійні. Одним з напрямів підвищення продуктивності газоконденсатних свердловин є гідрофілізація пористого середовища. Суть її полягає у створенні в привибійній зоні пласта області штучної гідрофільності шляхом закачування гідрофільної рідини. Розмір її повинен відповідати радіусу зони рівноважної конденсатонасиченості, величина якої на кінець розробки родовища досягає ЗО-35м. Кількість гідрофільної рідини вибирається такою, щоб вміст її в порах пласта дорівнював рівноважній конденсатонасиченості. В гідрофільному пористому середовищі конденсат, як гідрофобна рідина, займає центральну частину пор, яка характеризується найменшим фільтраційним опором. В результаті збільшується фазова проникність для конденсату і відповідно зменшується насиченість конденсатом привибійної зони. Ефект від гідрофілізації пористого середовища досягається як за рахунок попередження скупчення конденсату у привибійній зоні (зменшення конденсатонасиченості), так і збільшення його рухомості. Як гідрофільну рідину запропоновано використовувати прісну воду, метанол, соляну кислоту, водні розчини гідроксиду натрію, аміаку та ін. Для поліпшення змочуючих властивостей в робочі рідини можуть додатково вводитися ПАР масовою концентрацією 3-5%, наприклад, боксополімери оксидів етилену і пропилену. В процесі гідрофілізації пористого середовища закачують у привибійну зону робочий розчин, витримують його протягом 8-24 год, після чого свердловину пускають в експлуатацію. Об'єм робочого розчину вибирають з розрахунку 0,6-1,5 м3 на Іп.м товщини пласта. У випадку забруднення привибійної зони рідкими і твердими вуглеводнями, які сприяють гідрофілізації породи, попередньо проводять очистку від них пористого середовища шляхом закачування вуглеводневого розчинника, наприклад, широкої фракції легких вуглеводнів в кількості 0,6-0,8 м3 на Іп.м товщини пласта. Вуглеводневий розчинник і робочий розчин продавлюють у пласт газом високого тиску, а при його відсутності - конденсатом або водним розчином ПАР. У випадку низьконапірних свердловин для поліпшення умов пуску їх в роботу після обробки вуглеводневий розчинник, робочий розчин і продавлювальну рідину закачують в аерованому вигляді. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |