Управління як наука

Мармаза О. І.

М 25, Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника. – X.: Видав, група «Основа», 2007. – 448 с – (Серія «Адміністратору школи»)

ISBN 978-966-333-601-5

У навчально-методичному посібнику містяться матеріали, які розкривають еволюцію становлення менеджменту, теоретичні підходи до управління в освіті, вказують на шляхи та засоби удосконалення управлінської діяльності керівника сучасного навчального закладу. Подані матеріали допоможуть читачеві усвідомити актуальність проблеми управління інноваційними процесами та стратегічним розвитком організації, навчитись розробляти відповідні програми.

Посібник розраховано на студентів зі спеціальностей «Управління навчальним закладом» та «Менеджмент організацій (освіти)», слухачів курсів підвищення кваліфікації інститутів післядипломної освіти, практикуючих керівників закладів освіти.

ББК 74.204

© О. І. Мармаза, 2007 © Харківський національний педагогічний T«T*1V <Л8 QÄA VX-X СП% в університет ім. Г. С Сковороди, 2007

ПЕРЕДМОВА

Основна мета, яку ставив перед собою автор посібника,— це дати загальне уявлення про становлення та розвиток менеджменту, розкри­ти теоретичне підґрунтя управління навчальним закладом, визначити шляхи та засоби модернізації діяльності сучасного керівника.

Автор усвідомлює глибину проблеми стратегічного управління в освіті, проте вважає за доцільне ініціювати процеси запровадження здобутків світового менеджменту до управління розвитком навчальних закладів в Україні.

Цей посібник є спробою систематизувати та узагальнити наявні науково-методичні матеріали з проблеми розвитку стратегічного менеджменту в освіті. Він містить широку панораму точок зору на стратегічний менеджмент таких авторів, як Майкл Армстронг, Джон Брайтон, В. С. Лазарев, В. М. Лізінський, С. В. Потапов, М. Б. Шифрін та ін. Також ми спирались на попередні власні дослідження, які вже представлені в книгах «Проектний підхід до управління навчальним закладом» та «Інноваційні підходи до управління навчальним закладом», «Стра­тегічний менеджмент: траєкторія успіху», численних публікаціях у періодичних виданнях, виступах на науково-практичних конференціях.

Сподіваємось, що матеріали, зібрані у цій книзі, допоможуть керівникам управляти більш професійно та ефективно, стати успішними менеджерами освіти.

Архітектоніка посібника засвідчує логіку розкриття процесу та змісту управлінської діяльності.

У І розділі «Еволюція управлінської думки» подано, історіографію менеджменту, змальовано основні етапи становлення управління в галузі освіти.

У IIрозділі «Методологічні та теоретичні основи управління освітою» розкрито особливості менеджменту як діяльності та науки, представлено сутність концепцій процесного, системного та ситуаційного підходів до управління.

III розділ «Інноваційні підходи до управління» містить матеріали щодо розвитку управління як передумови розвитку навчального закладу, особливостей професійної підготовки керівника до управлінської діяльності, засобів оновлення загальних функцій управління, шляхів оптимізації соціально-психологічних функцій керівника, становлення майстерності сучасного управлінця.

У IV розділі «Управління інноваційними процесами» розкрито поняття інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту, змальовано систему управління інноваціями. У розділі V «Стратегічне управління: програмно-цільовий підхід» висвітлено сутність програмно-цільового підходу до управління розвитком та проектну технологію його реалізації, представлено технологію розробки та реалізації програм розвитку, цільових проектів, комплексно-цільових програм. До кожного розділу дібрані тестові та практичні завдання, які можна використовувати студентам для самоперевірки знань та умінь, а викладачам для бліцопитування та організації самостійної роботи слухачів. Список літератури відображає сучасний стан наукової та практичної думки менеджменту та враховує особливості управління закладами освіти. До додатків віднесено зразки діагностичних методик, програм розвитку, управлінські ситуації тощо. Відтак, вважаємо, що це видання може бути використане як базове для вивчення навчальної дисципліни «Менеджмент освіти» для управлінських та менеджерських спеціальностей в системі післядипломної освіти.

Розділ І

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ

Розглянуто основні етапи становлення та розвитку управління як діяльності та науки. Розкрито сутнісний зміст шкіл менеджменту.

Ключові слова: управління, менеджмент, керівництво, школа наукового управління, класична школа менеджменту, неокласична школа управління, школа поведінкових наук, емпірична школа.

Логіка викладу та засвоєння матеріалу:

1. Історіографія менеджменту:

• менеджмент як вид діяльності та наука про управління;

• перед фаза наукового управління.

2. Наукові школи та концепції менеджменту: виникнення та еволю­ція:

• школа наукового управління;

• класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу);

• неокласична школа (школа людських стосунків, школа руху за гуманні стосунки);

• школа поведінкових наук (наука про поведінку, біхевіористська

школа);

• емпірична школа (школа науки управління, кількісна школа,

прагматична школа).

3. Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту:

• основні теорії менеджменту: міжнародний контекст;

• головні стратегії управління XXIстоліття;

4. Ретроспективний аналіз теорії та практики управління освітою:

• фактори, що зумовлюють розвиток управління в освіті.

1.1. Історіографія менеджменту

Менеджмент як вид діяльності та наука про управління

Управління можна розглядати з двох позицій:

• управління – це вид діяльності;

• управління – це наука про діяльність управлінця.

Ні у кого не виникає сумнівів, що виникло першим. Зрозуміло, що управління як діяльність. З виникненням розподіленої праці постала потреба у цілеспрямуванні, узгодженні дій, координації зусиль людей. Ці процеси сягають глибокої давнини..

Проте наука управління сформувалась тільки у XXстолітті. До цього був тривалий і складний шлях пошуків, знахідок, розчарувань, досліджень, кропіткої роботи підприємців, воєначальників, державних правителів, філософів, психологів та інших осіб, які формували підґрунтя науки управління.

Менеджмент – це вид людської діяльності. Він розповсюджується на ділову, суспільну, сімейну та інші сфери життя людини. Менеджмент завжди пов'язують із ефективністю досягнення мети діяльності.

Менеджмент був навіть у самих давніх суспільствах, тому що завжди потрібні були особистості, які були б здатні взяти на себе відповідаль­ність за загальну справу, які б спрямовували та координували діяльність інших. З давніх-давен управлінська діяльність існувала і розвивалась у трьох основних сферах:

1) суспільно-політичній (необхідність порядку в групах, колективах, організаціях людей);

2) економічній (пов'язана із пошуком, виробництвом, розподілом ресурсів);

3) військово-оборонній (зумовлена необхідністю захищатись від звірів, інших людей; вести війни з метою захоплення нових територій, більш сприятливих для проживання).

І.А. Юргутіс та І. І. Кравчук дослідили походження дефініції «менеджмент» [56]. Слово «менеджмент» американського походження (management). Спочатку означало уміння об'їжджати коней. Походить від дієслова tomanage — керувати, яке, в свою чергу, від латинського manus – рука. Термін «менеджмент» означає «керівництво людьми». У США менеджерами називали тих, хто відповідно до законодавства брав на себе відповідальність, обов'язки щодо здійснення влади над людьми, майном, корпоративним бізнесом.

Поступово менеджмент відокремився від безпосереднього процесу праці, що зумовило виникнення управлінців-професіоналів, появу нової спеціальності керівника. Менеджмент передбачає уміння досягати цілей, використовуючи працю, інтелект та поведінку інших людей.

Управління як наука

Щоб грати у будь-яку гру (футбол, шахи, гольф і т. д.), треба спо­чатку вивчити правила. Якщо людина не знає правил, то вона не те,

що не виграє, взагалі грати не зможе. Так і в управлінні. Якщо не до­тримуватись основних істин управлінської діяльності, то менеджмент як такий взагалі не можливий. Про успіхи навіть не говоримо! Знання основ менеджменту – це певний інструмент досягнення результатів в управлінській діяльності.

Менеджмент – це галузь знань, яка дозволяє здійснювати управлінську діяльність. В центрі її уваги – людина, організаційно-поведінковкий аспект. Менеджмент – швидше соціально-гуманітарна, аніж техніко-економічна дисципліна. Менеджмент входить до низки прикладних наук, оскільки дуже наближений до практики, постійно озброює її певними новими технологіями. Менеджмент – наука відкрита. На її розвиток впливають психологія, соціологія, економіка, ергономіка та інші науки, які використовуються з метою отримати кращі результати на основі узгодженої діяльності людей.

Наукові знання менеджменту, за Ф. Беконом, пов'язані з пізнанням причин. З цього ж приводу Юнг розглядав реакцію обивателя та вченого на звичайнісіньку калюжу. Якщо перший був стурбований лише тим, як її обійти, то другий – звідки вона взялася.

Будь-яка наука має власний предмет дослідження. Предметом науки управління виступають процеси та явища певних систем, які покликані щось виробляти або надавати певні послуги. Управління наприкінці XIX – початку XX століття стало наукою, тому що почало вивчати ці системи та формувати на підставі узагальнення різні теорії щодо ефективності спільної діяльності людей, досягнення спільних цілей, високих результатів, взаємодії керівної та керованих підсистем тощо. Теорія науки управління являє собою узагальнення рішень типових для певного кола проблем; висновки, які ґрунтуються на систематизації наявних знань та пошуку нових підходів, удосконалення діяльності.

Суттєвий внесок у становлення науки управління внесли філософія, статистика, математика, кібернетика, психологія, педагогіка, соціологія. Саме тому в управлінні зустрічається багато споріднених термінів. Проте поступово вони набувають специфічних ознак у контексті власне науки управління. Це стосується, наприклад, таких понять, як: управління, система, функція, діяльність і т. д.

Відповідно навчальний курс «Основи менеджменту» формує уявлення про: про формальні організації; про вибір місії, системи цілей; про стосунки із зовнішнім середовищем; про готовність (стан) організації до виконання місії; про проектування організації структур управління; про розподіл ролей у структурі управління та делегування повноважень; про комунікації в організації; про функції та моделі управління; про правила прийняття управлінських рішень.

Завданнями управління як науки є розробка, перевірка та застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують ефективну роботу організації.

Завдання управління як практики є забезпечення конкурентоспроможності організації шляхом ефективного управління та ефективної роботи організації.

Розвиток менеджменту – це процес руху від хаотичної суб'єктивної діяльності управлінця до наукових засад ефективного менеджменту; це зміна цілей управлінської діяльності: людина – мета, а не засіб.

Поиск по сайту: