Еволюція стратегічного менеджменту

Еволюція стратегічного менеджменту представляє логіку: плануван­ня — довгострокове планування — стратегічне планування — страте­гічний менеджмент. 1. Початок XXстоліття: Ф. Тейлор, А. Файоль, Г. Гант та ін. ви­окремили планування як функцію управління. Проте планування

розглядалось в умовах стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища.

2. 50-ті роки XX століття: в умовах ринкової економіки в теорії та практиці управління почали виокремлювати довгострокове плану­вання (longrangeplanning). Воно передбачало необхідність прогно­зування тенденцій зростання показників виробництва.

3. 60-ті роки XXстоліття: довгострокове планування стало цільо­вим. Воно вже передбачало альтернативність розвитку організацій в залежності від змін у зовнішньому середовищі та ресурсних мож­ливостей. Таке планування отримало назву стратегічного (strategicplanning). А. Чандлер, К. Ендрюс, І. Ансофф, М. Портер та ін. дослідники управління розгорнули інтенсивні пошуки обґрунту­вання переваг стратегічного планування, намагались схематизувати процедуру цієї діяльності.

4. 70-ті роки XXстоліття: кризові явища в економіці, динаміка та невизначеність зовнішнього середовища призводили до немож­ливості реалізувати технологію стратегічного планування. Більше уваги почали приділяти не тільки плануванню перспектив розвитку, а їх аналітичному обґрунтуванню, організації реалізації, контролінгу показників розвитку та можливостей їх коригування. Г. Мінцберг зробив висновки, що стратегія — це явище синтезу.

5. Кінець XX— початок XXIстоліття. До основних передумов посилен­ня стратегічного характеру управління можна віднести, насамперед: інтенсивність конкурентної боротьби, розвиток науково-технічного прогресу, нестабільність (мобільність) зовнішнього середовища тощо.

Стратегічний менеджмент провідних країн світу ґрунтується на трьох концепціях розвитку:

Концепція управління за результатами характерна для європейських країн. її сутність — постійно тримати у полі зору прогнозований результат.

Концепція управління за цілями притаманна менеджерам Японії. Особливість такого управління полягає у тому, що діяльність стає рефлексом мети.

Концепції стратегічних зон дотримуються управлінці США. її підґрунтя — у визначенні пріоритетів розвитку.

Основне завдання стратегічного менеджменту полягає у забезпеченні розвитку організації. Розвиток організації досягається через інноваційні процеси та якісні зміни.

Серцевиною стратегічного управління є стратегічне планування. Проте стратегія менеджменту забезпечує основу для управління в ці­лому та для здійснення усіх основних функцій: аналізу, планування, організації, контролю, регулювання. Відтак доцільно говорити і про стратегічний аналіз, і про стратегічне організовування, і стратегію контролю, і стратегію регулятивно-корекційної діяльності.

До основних компонентів стратегічного управління слід віднести: усвідомлення сутності та доцільності організаційних стратегій, їх адап­тацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію діяльності та зусиль колективу. Усвідомлення організаційних стратегій є наслідком розвитку управлінського мислення, його концептуальності. Впевненість керівника у необхідності змін, оновлення закладу освіти в цілому або окремих його систем є першою необхідною умовою управління розвит­ком. Відтак для керівника важливо засвоїти основи теорії та методики стратегічного управління.

Поняття стратегії

Стратегія необхідна тоді, коли відбулись або передбачаються пе­ретворення зовнішнього середовища, а також якісні зміни системи цінностей організації.

За А. Чандлером, стратегія — це визначення основних довгостро­кових цілей і задач підприємства та затвердження курсу дій, розподіл ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей. Тобто автор стверджує ефективність тріади: цілі — програми діяльності — ресурси.

І. Ансофф визначає стратегію як набір правил для прийняття рішень, якими організація користується у своїй діяльності. Автор розрізняє чотири стратегії:

1. Правила для оцінки результатів діяльності організації у теперіш­ньому та майбутньому;

2. Правила, що зумовлюють стосунки організації та її зовнішнього середовища;

3. Правила, що визначають стосунки та процедури із середини ор­ганізації;

4. Правила, за якими організація здійснює свою повсякденну опера­тивну діяльність.

За Джоном М. Брайсоном, стратегія — це комплекс принципів організації.

Портер доводить, що стратегія — це позиція організації на ринку, яка визначається наданням конкретних продуктів або послуг.

Hamm і Бекофф стверджують: стратегія — це спритний маневр або спосіб перехитрити суперника.

За Г. Мінцбергом, стратегія — це єдність «5Р»:

— план (plan): набір курсів дій, мисленнєва реалізація задуманих намірів;

— зразок, модель, шаблон (pattern): певні стереотипи поведінки;

— позиціонування (position): пошук свого місця, досягнення конку­рентних переваг, знаходження компромісних рішень;

— перспектива (perspective): концепція, ідея розвитку організації;

— відволікаючий маневр (ploy): стратегія повинна перехитрити конкурента, обійти його.

М. Б. Шифрін: Стратегію можна розглядати як детальний, всебічний комплексний план, спрямований на здійснення місії та досягнення цілей організації із максимальною ефективністю [57].

Таким чином, стратегія менеджменту — це масштабні прогнози щодо реалізації місії (призначення) організації та досягнення довго­строкових цілей розвитку.

Слово «стратегія» пішло від грецького strategia (stratos — військо + agx — веду), що означало «мистецтво генерала». Керівник сучасного закладу освіти повинен вести колектив до нових досягнень і успіхів, формувати імідж установи, проявляючи високий рівень професійної майстерності. Це і є його «мистецтво генерала».

Сутність стратегічного управління полягає у визначенні перспектив, довгострокових цілей, шляхів та організації колективу щодо їхнього досягнення. Стратегії організації утворюються із багатьох джерел та являють собою певні плани дій. Стратегічне управління — це складна діяльність, яка передбачає формування цих планів: від намірів, декла­рацій до результатів впровадження.

Стратегічне управління в освіті — це сукупність рішень і дій щодо визначення та реалізації пріоритетних напрямків розвитку закладу освіти. Стратегія управління реалізується через програму розвитку, яка і забезпечує досягнення місії та цілей навчального закладу.

Необхідність стратегічного управління можна аргументувати тим, що:

— необхідно визначати пріоритети у потребах, видах діяльності, послуг;

— менеджмент тотальної якості вимагає докорінної, перебудови і цілеспрямування діяльності організації;

— зростає конкуренція на ринку освітніх послуг;

—проблема розвитку стала невідкладною і необхідно його спря­мувати; _;

— зміна керівництва зумовлює зміну у пріоритетах розвитку, кон­цептуальному підґрунті діяльності, уявленні про кінцеві ре­зультати;

— необхідно активізувати роботу колективу;

— науковий підхід до управління вимагає розробки та реалізації систем стратегічного планування.

Стратегічне управління базується на творчому підході, узагальненні кращого досвіду, впровадженні інновацій. Відтак стратегія — це кон­цепція досягнення перемоги.

М. Б. Шифрін називає стратегію організації її парасолькою. Під її захистом знаходяться як організація в цілому, так і її підсистеми, управлінські функції, персонал, керівники [57].

Розроблена на високому якісному рівні стратегія організації сама по собі не гарантує успіхів розвитку. її можна порівняти із самою по­тужною і виконаною за сучасними дизайнерськими рішеннями маркою автомобіля. Він не може рухатись, виконувати функції за призначен­ням без палива, без водія, якщо не має правил дорожнього руху тощо. Він буде пошкоджений за умов неякісного палива, некваліфікованого водія, недотримання правил руху. Так і стратегія не досягне успіху через недосконалість управлінських рішень та організації її реалізації. Тобто стратегія оцінюється тільки в умовах її впровадження.

Стратегія управління — це діяльність, яка забезпечує досягнення цілей організації засобом збагачення її ресурсів, м'якого пристосування до соціуму, спрямування діяльності колективу та системної реалізації функцій управління.

Стратегія управління передбачає відповіді на принаймні на три запитання:

1. Чого ми хочемо домогтися? (Цілі, моделі діяльності, результати.)

2. Якою є організація в даний момент? (Результати, тенденції, ресурси, вади, резерви.)

3. Як перейти від реального стану до майбутнього, очікуваного, ба­жаного? (Програми, концепції, плани, рішення.)

Стратегія завжди повинна бути відкритою до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, гнучкою та мобільною. Тобто реальна стра­тегія складається із проактивної стратегії (система запланованих дій) та реактивної стратегії (адаптивна реакція на ситуацію).

Динамізм та відкритість — основні характеристики стратегічного управління, бо воно не може бути одноразовим заходом. Стратегічний план не можна застосувати раз і назавжди. Його оновлюють, змінюють, удосконалюють, коли:

— необхідно змінити напрямок роботи організації;

— необхідно прискорити зростання якості роботи організації;

— керівник помічає, що ресурси (кадри, час, кошти, обладнання тощо) витрачаються на розвиток неперспективних напрямків або взагалі нераціонально;

— необхідно вносити зміни в структуру організації, удосконалювати систему управління, вертикальні та горизонтальні зв'язки;

— відбуваються зміни в системі вищого порядку;

— керівник закладу сумнівається в існуючому напрямку розвитку та шляхах досягнення задач організації;

— відбувається процес «тиску знизу» тощо.

Стратегічне управління — це комплекс концепцій, процедур та, засобів, призначених допомогти керівникам мислити і діяти ефектив­но. Стратегічна модель завжди повинна фокусуватись навколо таких чинників, як: ідеї, цілі, зміст, план.

Поиск по сайту: