Класифікація систем за різними ознаками

Показники належності навчального закладу до соціальних систем (за Ю. А. Конаржевським):

1. Сукупність елементів (склад). Елемент — це мінімальна структурно-утворююча одиниця системи, яка має межу подільності та наділена функціональною та структурною своєрідністю.

2. Характер зв'язку та взаємодії елементів (структура): динамічний.

3. Певний рівень цілісності характеризується наявністю загальної структури, що об'єднує всі елементи системи. Про цілісність свід­чить наявність інтегративних якостей, які є результатом взаємодії елементів і відсутні у окремо взятого елемента.

4. Ієрархічність як засіб організації вертикальної супідрядності еле­ментів системи, що характеризуються правом втручання підсистем і рівнів вищого рівня в процеси підсистем та рівнів нижчого рів­ня.

5. Взаємодія системи із зовнішнім середовищем. Розвиток системи «навчальний заклад» обмежений цілями і завданнями, визначени­ми зовнішнім середовищем. Проте керована зовні, вона відбиває зовнішній вплив шляхом самоуправління, здатна переборювати впливи. У взаємодії із зовнішнім середовищем проявляє адаптив-ність.

6. Цілеспрямованість, що передбачає наступні процеси:

• цілепокладання (формування мети та її розгортання);

• цілездійснення (діяльність щодо досягнення запрограмованих цілей);

• цілеспрямування (регулювання діяльності відповідно до мети).

Навчальний заклад як система:

1. Це цілеспрямована, самокерована цілісність закономірно пов'язаних між собою компонентів, які сприяють одержанню інтегрального результату при виконанні своїх функцій, пов'язана із зовнішнім середовищем і спрямована на формування особистості, здатної жити і працювати в конкретному суспільстві.

2. Це соціально зумовлена цілісність активно взаємодіючих учас­ників педагогічного процесу, духовних і матеріальних факторів, спрямованих на формування особистості, здатної до саморозвитку (самовдосконалення) і розвитку оточуючої дійсності. Компоненти педагогічної системи повинні бути необхідні та достатні

для її оптимального функціонування.

Системоутворюючими факторами системи є: цілі та результати.

Загальна мета педагогічної системи деталізується у окремих цілях її підсистем. Результати визначаються сукупністю найбільш реальних та стійких критеріїв, що визначають рівень досягнення цілей.

Структурні компоненти педагогічної системи подані у таблиці 4.

Таблиця 4

Школа як система

Функціональні компоненти педагогічної системи:

Цільовий компонент (проектний) вбирає усе розмаїття цілей та задач діяльності навчального закладу: від генеральної мети до конкретних задач формування певних якостей особистості.

Змістовий компонент відображає сутність кожної мети та завдання діяльності системи в цілому або її окремих елементів (сутність на­вчального процесу, сутність процесу виховання, сутність методичної роботи тощо).

Діяльнісний (організаційно-управлінський) компонент передбачає взаємодію на усіх рівнях управління та взаємодію управлінців різних рівнів (заступник з навчально-виховної роботи — заступник з науко­во-методичної роботи — заступник з виховної роботи — заступник з господарської роботи; директор — заступник — вчитель — учень).

Результативний компонент відображає результативність, ефектив­ність діяльності з досягнення цілей та вирішення висунутих задач.

Характерні ознаки систем (за В. А. Якуніним):

1. Як і інші соціальні системи, педагогічні системи є відкритими, оскільки між ними і зовнішнім світом відбувається постійний обмін людьми та інформацією.

Є. Г. Костяшкін («Тенденция развития взаимосвязи школы и среды») виділив п'ять великих зовнішніх підсистем:

• соціально-політичну;

• виробничо-економічну;

• соціально-побутову;

• культурну;

• природничо-екологічну.

Відтак, завдання школи — використовувати можливості цих систем для виховання, навчання та розвитку дітей.

В сучасних умовах на школу впливають такі процеси, як демокра­тизація, гласність, розширення активності та самостійності громадян, а з іншого боку — розгублення ідеалів, наркоманія, проституція, пи­яцтво. Все це потребує мобілізації можливостей школи для адаптації або нейтралізації негативних явищ.

Наприклад. Завдання навчального закладу полягає у тому, щоб:

• використовувати позитивний потенціал навколишнього середо­вища;

• нейтралізувати весь негатив (пияцтво, розпуста, наркоманія).

2. Будь-яка педагогічна система є складною, оскільки включає в себе безліч підсистем і сама входить як складова частина або підсистема в систему вищого порядку.

Наприклад. Система загальної середньої освіти є складовою системи освіти в Україні. Підсистему «шкільний колектив» утворюють такі елементи, як педагогічний колектив, вчительський колектив, батьківський колектив.

3. Педагогічні системи динамічні, бо вони функціонують в умовах мінливості зовнішнього середовища, а також зміни внутрішнього стану системи; відповідно, у них з'являється значна невизначеність функціонування.

Наприклад, а) По відношенню до внутрішнього середовища: ди­намізм знаходить прояв у кількісних та якісних змінах (успішність, фінанси, кадри); б) По відношенню до зовнішнього середовища: зна­ходять прояв у реагуванні на різні впливи (зміна законів, поява нових нормативів, програм).

4. Педагогічні системи — це системи активні, цілеспрямовані, а, отже, і такі, що розвиваються. Для них може бути притаманний як про­грес, так і регрес.

Наприклад. У Законі «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI ст.), Національній доктрині розвитку освіти ви­значено генеральну мету загальної середньої освіти, яка полягає у фор­муванні освіченої, творчої, фізично та морально здорової особистості, здатної до свідомого суспільного вибору. Кожен навчальний заклад спрямовує свою діяльність на її досягнення засобом конкретизації своїх умов, часу, кадрів, батьківських запитів тощо.

5. Зміни, які в них відбуваються, мають упорядкований характер за­вдяки управлінню. Педагогічні системи керовані та самокеровані. Наприклад. Ієрархічна побудова системи передбачає певну цент­ралізацію у процесі прийняття рішень, а відтак, персональної відпові­дальності за них. З іншого баку, відлагоджений механізм управління, цілеспрямованість, мотивованість, дисциплінованість персоналу дозво­ляє розвивати співуправління та самоуправління.

Поиск по сайту: