Класифікація інновацій

Проблемно-орієнтований аналіз стану закладу освіти дасть відповідь на питання про види нововведень, які зроблять можливим покращити результати діяльності. Це можуть бути локальні, поодинокі, не пов'язані між собою зміни; можливо — комплексні, модульні нововведення, які охоплюють діяльність групи педагогів чи паралелі класів, навчальні предмети певного циклу; системні, які охоплюють весь заклад, усіх учасників навчально-виховного процесу.

Освітні інновації Н. В. Горбуновою розглядаються з чотирьох позицій:

а) організація діяльності закладу освіти в цілому:

• режим роботи;

• тип установи;

б) організація праці вчителів:

• технології навчально-виховного процесу;

• навантаження;

• творча діяльність;

• підвищення кваліфікації;

в) організація роботи учнів:

• рівень навчання;

• врахування індивідуальних особливостей та потреб;

г) управлінська діяльність:

• оргструктури;

• функції;

• технології [6].

Л. І. Даниленко пропонує дещо іншу класифікацію освітніх інно­вацій: 1. Психолого-педагогічні:

• нововведення у навчальному процесі;

• нововведення у виховному процесі;

• нововведення в управлінському процесі.

2. Науково-виробничі:

• комп'ютеризація;

• телекомунікація;

• матеріально-технічне оснащення.

3. Соціально-економічні:

• сучасні технології розвитку особистості;

• нововведення у правове забезпечення системи освіти;

• нововведення в економіку освіти 136].

Колектив на чолі з керівником повинен визначитись, які це будуть зміни за інноваційним потенціалом:

Спільні риси інноваційних технологій — це:

— діяльність педагогів на діагностичній основі;

— психологізація педагогічного процесу;

— диференціація та індивідуалізація навчання і виховання; —розвивально-творчий характер діяльності школярів;

— атмосфера співробітництва та психологічного комфорту;

— моніторинг навчального процесу;

— підвищена увага до потреб та запитів учнів.

Основними принципами відбору інновацій є:

— перспективність;

— інтенсифікація;

— динамічність;

— гнучкість;

— демократичність;

— гуманістичність;

— інтегративність;

— реалістичність;

— цілісність;

— керованість;

— економічність;

— актуальність.

Оцінка інновацій

В. С. Лазарев пропонує оцінювати новації за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність [23].

Актуальність пов'язана із можливістю і необхідністю розв'язати певну проблему саме зараз. Проблема означає невідповідність між ре­альним станом справ і бажаним, між об'єктивно існуючими потребами і можливостями їх задовольнити, між бажаними результатами і вибором способів їх досягнення. Проблема стає актуальною, коли постає необ­хідність розв'язати протиріччя для досягнення певної мети діяльності і конкретних результатів.

Оцінювання актуальності проводиться за 10-бальною шкалою: від 1 балу (низький рівень актуальності проблеми) до 10 балів (найбільш високий рівень актуальності проблеми).

Обчислення здійснюється за формулою:

А = А реальна /А максимальна

Корисність новації зумовлюється такими показниками:

а) інноваційний потенціал (Іп);

б) надійність та вірогідність очікуваних результатів (Н);

в) перспективність та подальший попит на інновацію (П).

Показники обчислюються за формулами:

In = Inреальна / Inмаксимальна

Н = Н реальна / Н максимальна

П = П реальна / П максимальна

Корисність новації обчислюється за формулою:

К = Іп+ Н + П/3

Можливість реалізувати передбачає аналіз ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та інших видів забез­печення. Обчислюється за формулою:

MP = MPреальна / MPмаксимальна

Інтегральна оцінка новації знаходиться за формулою:

ІОН = А + К + MP/З

Шкала оцінювання критеріїв та визначення інтегральної оцінки така:

0 <ІОН < 0,5 — рівень незадовільний;

0,5 < ІОН < 0,65 — рівень критичний;

0,65 < ІОН < 0,8 — рівень допустимий;

0,8 < ІОН < 0,95 — рівень достатній;

0,95 < ІОН < 1,0 — рівень оптимальний;

Поиск по сайту: