Функції організації (організування)

Починаючи із найперших згадувань про управління як діяльність та науку вчені та практики виокремлювали такий вид діяльності керів­ника як організовування. Витоки цієї функції криються у процесах розподілу та кооперації праці людей. Доцільність організовування є беззаперечною з огляду на необхідність формулювати мету та про­гнозувати результати спільної діяльності, знаходити оптимальні методи об'єднання зусидь щодо їхнього досягнення, оцінювати ефективність індивідуальної та колективної роботи, здійснювати навчання персоналу, створювати комфортні умови на робочих місцях тощо.

Організовування — це функція управління, сутність якої полягає у визначенні Місця і ролі кожного члена колективу в досягненні по­ставленої мети.,

Мета і завдання:

а) створення структури організації, яка дає можливість персоналу працювати для досягнення спільних цілей та завдань;

б) розподіл робіт між членами організації, групами, підсистемами та координація їхніх дій;

в) встановлення зв'язків серед людей, задач і видів діяльності;

г) реалізація окреслених планів, досягнення цілей.

Функція організовування досить складна та об'ємна. Вона умовно складається із двох модулів.

Перший — стосується організовування роботи людей до початку власне діяльності з досягнення цілей. До цього модуля входять такі складові, як визначення обсягу робіт, визначення часу для їх виконання, розподіл обов'язків, прав, повноважень, постановка задач, інструктуван­ня персоналу, встановлення комунікацій між виконавцями та інше.

Другий модуль організовування передбачає координаційно-регуля­тивні дії, пов'язані із безпосереднім виконанням роботи. Це у певній мірі моніторинг, відстеження досягнення висунутих цілей, що передба­чає вивчення перебігу процесів, якості виконання завдань, ефективність роботи кадрів з оперативною їх корекцією та удосконаленням.

За М. М. Мартиненком, організовування — це процес, що здій­снюється керівником і спрямований на розподіл спільної діяльності серед виконавців і встановлення між ними причинних відносин діяль­ності, що викликають ефект додаткового корисного результату.

Змальовуючи функцію організовування з іншого ракурсу, помітно, що вона стосується:

— діяльності, роботи;

— людей, які цю роботу виконують.

Відтак функція розгортається навколо мети діяльності в двох аспек­тах. Перший — стосується змісту, форм, методів організації діяльності з досягнення прогнозованих результатів. Другий аспект пов'язаний із вивченням здібностей, знань, умінь людей, які виконуватимуть ті чи інші види робіт та їх мотивуванням і стимулюванням.

Об'єкти та суб'єкти впливу:

а) управлінський апарат;

б) педагогічний колектив;

в) учнівський колектив;

г) батьківський колектив;

д) обслуговуючий персонал; є) громадськість;

є) шкільні системи та процеси.

Напрямки та зміст організаційної діяльності керівника:

1. Управління навчально-виховним процесом: діагностика, аналіз, пла­нування, організація, контроль, коригування навчально-виховного процесу.

2. Інструктивно-методична діяльність керівника школи забезпечує методичне озброєння педагогів, ознайомлення їх з новими техно­логіями; передбачає інформування колективу про нові закони, положення, програми; містить просвітницьку діяльність та моніторинг впровадження передового педагогічного досвіду.

3. Адміністративно-розпорядницька діяльність передбачає своєчасне прийняття управлінських рішень, організацію їх виконання, забез­печується вмінням взяти на себе відповідальність.

4. Представницька (суспільно-організаційна) діяльність передбачає виконання ролі делегата, представника від імені колективу на різних рівнях; участь у конференціях, нарадах, зборах поза закладом осві­ти; містить роботу з батьками, громадськістю та вищими органами управління.

5.Фінансово-господарська діяльність передбачає створення технічних, матеріальних, фінансових умов роботи закладу освіти.

6. Педагогічна діяльність передбачає безпосередню участь керівника закладу освіти у навчально-виховному процесі, ведення певної навчальної дисципліни, участь у методичній роботі закладу, підви­щення рівня педагогічної майстерності через курсову підготовку та самоосвітню роботу, демонстрування взірців майстерності.

7. Виховна діяльність спрямована на створення в колективі єдиних ціннісних орієнтацій, світоглядного потенціалу, уміння працювати командою; передбачає згуртування, активізацію, удосконалення колективу, розвиток самоуправління, створення сприятливого емо­ційного клімату.

Принципи організаційної діяльності:

Принципи організації — це вихідні положення, дотримання яких зумовлює ефективність управління.

1. За організацією дій: науковості, цілеспрямованості, плановості, систематичності, безперервності, перспективності, головної ланки, стимулювання.

2. За організацією оцінювання: компетентності, нормативності, єд­ності вимог, об'єктивності, оптимальность

Методи організаційної діяльності:

1. За метою і часом дій: стратегічні, тактичні, оперативні.

2.За механізмом впливу: економічні, адміністративно-господарські, соціально-політичні, організаційно-педагогічні, соціально-психо­логічні.

3. За функціями управління: аналізу, планування, організації, конт­ролю, регулятивно-корекційні.

4. За стилем управління: авторитарні, ліберально-популістські, демо­кратичні.

Сутність та форми застосування різних методів організаційної діяльності розробила та представила у вигляді таблиці В. І. Зверева (таблиця 11) [14].

Організація як функція управління вміщує чотири основні компо­ненти: Компоненти функції організації: