АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Психологічний клімат у педагогічному колективі. Структура колективу

Читайте также:
  1. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  2. III. СТРУКТУРА КУРСА
  3. III. Структура курсовой и ВКР
  4. IV Структура и стратегия фирмы, внутриотраслевая конкуренция
  5. LDPC коды: структура
  6. V. ИНФРАСТРУКТУРА
  7. А.П. Цыганков. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. (учебное пособие) Москва. Интерпракс, 1995.
  8. Адміністративно-господарська структура лісгоспу
  9. АК. Структура белков, физико-химические свойства (192 вопроса)
  10. Анкета для вивчення соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі
  11. Анкета – структура, основные критерии построения анкеты
  12. АНТИГЕННАЯ СТРУКТУРА РОДА STREPTOCOCCUS

У структурі колективу виділяють два зрізи: діловий і соціально-психологічний.

Ділова структура «обслуговує» виробничу функцію. Передбачає ділове спілкування у ході виконання посадових обов'язків директора, членів шкільної адміністрації, вчителів, учнів, батьків. Ця взаємодія у вертикальному зрізі має здебільшого управлінський характер (дирек­тор — вчитель), а в горизонтальному зрізі — професійно-педагогічний характер (між вчителями).

Соціально-психологічна структура колективу має психологічну осно­ву. Вона складається із невидимих низок: симпатій та антипатій, поваги та неповаги, інших духовних зв'язків, які мають назву міжособистісні відносини. Кожен член колективу має свій соціально-психологічний статус (високий чи низький його рівень). Члени колективу з найбільш високим статусом мають більшу моральну владу, можуть впливати на інших людей, тобто вони стають у колективі неформальними авто­ритетами, лідерами.

Колективом добре керувати тоді, коли ділова та соціально-психо­логічна структури співпадають або близькі. Кожен з нас може уявити, що відбувається у колективі:

— коли у керівників школи низький соціально-психологічний статус;

— коли у колективі з'являється негативний лідер.

Це буде свідчити про незрілість колективу та його неблагополуччя. Відтак доцільно визначити два шляхи покращення психологічного мікроклімату в колективах:

1. Підвищення статусу адміністрації, зокрема директора.

2. Оптимізація емоційного мікроклімату через удосконалення струк­тури колективу. Основні засоби: дисципліна, відповідальність, демократія.

Психологічний клімат

Соціально-психологічний клімат колективу — це притаманний певно­му колективу стійкий психологічний настрій, який здійснює значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища. Психологічний клімат — це настрій колективу, в якому на емоційному рівні відбиваються особисті та ділові стосунки членів колективу, які визначаються ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами.

Вчені підрахували, що у працівників залежно від настрою продук­тивність роботи коливається у межах 22 %. З огляду на це досить го­стро стоїть питання про потребу керівників, які володіють мистецтвом

створювати здоровий психологічний клімат у колективі. Щоб менеджер мав змогу працювати у цьому напрямку, він повинен:

— теоретично володіти знаннями про психологічний клімат;

— вміти практично впливати на розвиток колективу. Основними ознаками сприятливого соціально-психологічного клі­мату є наступні.

Суб'єктивні:

— довіра і висока вимогливість членів колективу один до одного;

— доброзичливість і ділова критика;

— вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що стосуються усього колективу;

— відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення;

— достатня поінформованість членів колективу про виробничі завдання та стан справ у процесі їх виконання;

— задоволення належністю до колективу;

— співчуття і взаємодопомога членів колективу в критичних си­туаціях;

— прийняття на себе відповідальності за стан справ колективу кожним його членом.

Об'єктивні:

— результативність праці педагогічного колективу;

— плинність кадрів;

— стан трудової дисципліни;

— рівень кваліфікації педагогів тощо.

Психологічний клімат — об'єктивно існуюче явище. Проте далеко не все залежить тільки від директора і членів колективу. На розвиток мікроклімату впливають ще такі два фактори.

Соціально-економічна, соціально-психологічна атмосфера у су­спільстві — макрофактори:

а) особливості суспільно-економічної формації і конкретного етапу розвитку суспільства;

б) особливості діяльності органів управління в системі освіти;

в) стиль керівництва обласного (міського, районного) управління (відділу) освіти;

г) особливості взаємодії адміністрації та органів самоуправління конкретної школи з районними та міськими організаціями;

Мікросоціальні умови конкретного колективу — мікрофактори:

а) особливості матеріально-екопомічпих умов праці та соціального забезпечення у конкретному педколективі;

б) специфіка формальних і неформальних організаційних зв'язки у колективі і співвідношення між ними;

в) рівень психологічної сумісності членів колективу; вікові, статей особливості;

г) стиль керівництва колективом.

Таким чином, соціально-психологічпий клімат колективу — ц< результат взаємодії факторів макро- та мікросередовища.

Доцільно визначити складові соціально-психологічного клімату ті фактори, що на нього впливають:

1. Рівень задоволеності умовами праці, побуту:

• стан матеріальної бази організації.

2. Рівень задоволеності працею:

• рівень професійних здібностей;

• рівень компетентності;

• вдалий вибір фаху, посади;

• зацікавленість змістом роботи;

• успішність роботи;

• справедлива система стимулювання;

• об'єктивна оцінка роботи;

• вдалий вибір кадрів та розподіл обов'язків;

• стиль керівництва установою освіти.

3. Рівень задоволення стилем керівництва:

• стиль керівництва;

• особистість керівника.

4. Рівень задоволення міжособистісними стосунками у колективі:

• задоволення діловим статусом у колективі;

• задоволення неофіційним положенням у колективі;

• задоволення груповими правилами, нормами поведінки, цін­ностями;

• сумісність людей.

Н. Л. Коломінський розробив параметричну модель здорового, сприятливого соціально-психологічного клімату колективу заклад) освіти (таблиця 27) [18].

Параметрична модель здорового, сприятливого соціально-психологічного клімату колективу закладу освіти

  Параметри соціально-психологічного клімату Основна характеристика за параметрами
  Стосунки Гуманне, поважне ставлення до кожного члену колективу
  Спілкування Взаємодопомога, ввічливість
  Ставлення до праці Творча спрямованість на інновацій­ну діяльність
  Задані цінності Особистість, духовні потреби, само актуалізація
  Рівень громадської думки Принциповість, взаємовимог-ливість, дисциплінованість
  Ставлення до мети спільної діяльності Позитивне, згуртованість
  Переважаючий емоційний настрій (модальність) Оптимістичний мажорний тон
  Емоційне реагування на негативні явища Переживання, співчуття, активний пошук резервів для подолання нега­тивних явищ
  Загальне емоційно-особистісне від­чуття кожного члену колективу Захищеність

Серед засобів формування менеджером сприятливого соціально-психологічного клімату можна визначити основні:

1. Удосконалення стилю керівництва шляхом оптимального врахування індивідуальних особливостей кожного підлеглого та соціально-пси­хологічних особливостей конкретного колективу.

2. Демократизація взаємовідношень керівника з підлеглими.

3. Розвиток неформальних суб'єктних стосунків у колективі.

4. Науково обґрунтований добір педагогічних кадрів.

5. Комплектація педагогічного колективу із урахуванням психологічної сумісності його членів.

6. Урахування інтересів та потреб членів колективу при розподілі виробничих завдань.

7. Вироблення у членів колективу навичок ефективного ділового спілкування.

8. Формування у членів колективу співпереживання та симпатії один

до одного у звичних та складних ситуаціях.

Таким чином, зрозуміло, що великого значення для керівника набуває особистісний компонент його готовності до управлінської діяльності (рис. 35).

Рис. 35. Структура особистісного компонента психологічної готовності керівників до управління


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)