Управління навчальним закладом: культурологічний аспект

Актуальність проблеми дослідження організаційної культури на­вчального закладу та управління нею є беззаперечною з огляду на такі явища, як: зміни в завданнях та змісті діяльності сучасної школи, необхідність формувати систему цінностей колективу, прагнення створювати позитивний імідж кожному педагогу та закладу в цілому. Процеси удосконалення організаційної культури повинні бути керова­ними. Відтак великого значення набуває роль керівника в інтеграції та координації зусиль персоналу щодо розвитку внутрішньошкільної культури.

Дослідження організаційної культури проводили російські та укра­їнські вчені В. І. Зверева, А. I. Пригожий, В. А. Співак, К. М. Ушаков та ін. Проте значну увагу вони приділяли питанням власне культури організації. А культура керівника та управління культурою організації подаються як структурні елементи системи і само собою зрозумілі явища.

Культура властива будь-якій формі людського існування, є невід'ємним атрибутом будь-якого суспільства, вона виступає як засіб організації людської життєдіяльності; культура представлена системою духовних цінностей, соціальними нормами, правилами поведінки, ставленням людей до себе та оточуючих тощо.

Організація — це складний організм, життєвий потенціал якого підтримується саме культурою: культурою норм, традицій, принципів стосунків між людьми. Таким чином, культуру можна вважати душею організації. Основними атрибутами організаційної культури є наступні:

1. Загальнолюдські цінності, до яких належать здоров'я, сім'я, дружба тощо.

2. Ціннісні професійні орієнтири, які допомагають людині відповідно поводитись: педагогічна етика, гідність, рівень знань учнів та ін.

3. Символи, що вміщують зовнішні фактори поведінки (мова, офор­млення, традиції, легенди організації і т. д.).

На поверхні ми бачимо саме символи. їх зумовлюють професійні орієнтири. Проте вони породжені базовими цінностями.

Згідно із загальновизнаною типологією організаційної культури за К. Ханді, визначається чотири її типи: 1. Рольова культура. Орієнтована на виконання процедур і правил, основна її особливість полягає у наявності ролі (владних повно­важень, місця в організаційній ієрархії) для кожного члена органі­зації. Професіоналізм керівника у такій організації буде полягати

у здатності визначити роль кожного та організувати відповідну систему взаємодії персоналу, створити систему контролю за дотри­манням правил та інструкцій.

2. Культура «ордену». Для цього типу культури характерним є те, що центральною фігурою організації є керівник. Він має не тільки формальну владу, але є так само неформальним лідером. Тому органі­зація орієнтована на його цінності, уявлення, сподівання, бажання. Завдання керівника полягає у тому, щоб скористатись рівнем свого авторитету і забезпечити розвиток культури організації, створити навчальний заклад із інноваційним наповненням..

3. Культура, орієнтована на діяльність. Відсутність чіткої ієрархії замінюється групуванням зацікавлених людей навколо спільної проблеми. Носієм влади стає особа, яка бере на себе відповідаль­ність за вирішення задачі та результати сумісної діяльності. Основ­не завдання керівника — створити умови для роботи, розробити систему стимулів та заохочень, підтримувати командну роботу та інформаційний обмін з іншими групами.

4. Культура індивідуальності. Організація орієнтована на людину, її особисті досягнення, успіх, професіоналізм. Для даної культури характерні нестійкі форми та неформальні стосунки між членами організації. Найвища цінність — автономія людини. Усі самі по собі. Завдання керівника — усіляко сприяти підвищенню особистої ком­петентності кожного члена організації.

Слід зазначити, що в організації існують елементи різних культур, тому потрібно говорити лише про домінування певної на даний час. Підвищення компетентності керівника щодо управління культурою організації вимагає як оновлення культурологічних знань, так і удоско­налення практичних умінь. Наприклад:

1. Необхідно ввести кожного нового працівника в систему цінностей та пріоритетів організації.

2. Обов'язковим є чітке визначення посади, обов'язків, значення роботи, яку необхідно виконувати.

3. Залучати персонал до визначення перспектив організації.

4. Встановити гнучкі горизонтальні зв'язки та стосунки в колективі.

5. Здійснювати не тільки жорстке «кабінетне» управління, але й си­туаційне на робочих місцях.

6. Підтримувати колективну творчу роботу.

7. Заохочувати співуправління, ініціативу «знизу».

8. Формувати позитивний імідж кожного працівника та педагогічного

колективу закладу тощо.

Керівник організації, маючи владу і лідерські позиції, може впли­вати на культуру очолюваної їм організації. Але вплив керівника тільки на зовнішні символи не створює умов для удосконалення організаційної культури, тим більше, що культура організації взагалі має дуже низьку динаміку і змінюється повільно.

Управління культурою організації реалізується через систему роботи керівника, яка передбачає такі обов'язкові дії, як:

1. Згуртування людей навколо спільної цікавої справи.

2. Заохочення до розробки стратегічно важливих рішень.

3. Створення творчого середовища.

4. Приділення уваги мікроклімату, стосункам, традиціям.

5.Відкритість до конструктивної критики, пропозицій щодо удоско­налення управління організацією.

6. Проведення обговорень, диспутів.

7. Створення умов для кар'єри, посадового зростання, підвищення професіоналізму.

8. Моніторинг якості роботи персоналу.

9. Створення надійної системи мотивації та стимулювання тощо.

Сучасного керівника іноді називають «соціальним архітектором», підкреслюючи його призначення — будівництво культури організації. Відтак його основними інструментами управління будуть культурно-етичні, а не адміністративно-командні методи керівництва. Для порів­няння їх представлено в таблиці 22.

Таблиця 22

Поиск по сайту: