Вимоги до професійної підготовки керівника

Кар’єра менеджера

Кар’єра передбачає рух людини в організаційній ієрархії, послідов­ність виконання видів робіт і особисте зростання.

«Кар’єрний успіх менеджера забезпечується цілеспрямованим роз­витком особистості, яка знаходиться у відповідності із його просуванням в організації» [33]. З іншого боку, перепони до кар'єрного зростання викликають психологічне напруження, депресію, зниження продуктив­ності праці, бажання змінити місце роботи чи роботу взагалі. Існуючі концепції кар'єри менеджера пов'язані із такими аспектами:

1. Теорія рис {колекційний підхід) ґрунтується на твердженні, що ме­неджер повинен володіти особливими особистісними рисами, які зумовлюють ефективність управлінської діяльності.

2. Конкурентний підхід передбачає наявність у менеджерів особливих рис, які відрізняють їх від людей інших професій. Таким чином, виокремлюються ознаки успішних та неуспішних менеджерів.

3. Парціальна концепція передбачає вивчення та корекцію поведінки менеджера, зміну самооцінки та способів орієнтації у середовищі.

4. Факторний підхід ґрунтується на вивченні факторів, ситуацій, умов, що впливають на діяльність та розвиток менеджера.

Умови кар'єри:

1. Сімейні фактори:

• трудові досягнення членів сім'ї;

• мотивація до навчання;

• прояви схильності до ризику.

О. Г. Молл проводила дослідження серед школярів 13-17 років. Бажання бути управлінцем розглядалося із трьох позицій:

— бажання в майбутньому посісти на керівну посаду — 10 %;

— можливість у майбутньому бути керівником — 31 %;

— як згода за певних умов бути керівником — 53 %.

16 % школярів категорично заявили, що не хочуть бути керівниками ні за яких умов. Керівник, на думку школярів, це людина, яка:

— уміє працювати з людьми;

— постійно долає труднощі;

— вміє красиво говорити;

— має високу заробітну платню;

— самостійна.

Цікаво, що школярі серед основних засобів досягнення управлін­ської успішності назвали:

— гарне навчання (38 %);

— уміння спілкуватись (38 %);

— заняття спортом (36 %).

2. Менеджерська освіта. Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модель передбачає превентивну підготовку керівника у ВНЗ до початку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Європейська модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту.

О. Г. Молл наводить типові відповіді російських менеджерів на пи­тання про основні бар'єри керівників на шляху до знань навчання, серед яких:

— відсутність вільного часу — 32 %;

— новий бізнес — 21 %;

— відрядження — 17 %;

— проблеми сім'ї — 15 %;

— відсутність коштів на навчання — 2 %.

З огляду на ці дані зрозуміло, що далеко не все залежить від браку коштів на навчання.

3. Мотивація кар'єри. На думку фахівців, потреби, які змушують керів­ників працювати понад 10 годин на робочому місці, відмовлятись від відпустки, прагнути призначення на нову посаду, це, передусім, потреби:

• досягнення;

• влади;

• відчуття особистої значущості;

• доведення своєї цінності;

• змагання, конкуренція.

Приміром, у дослідженні О. Г. Молл, наводяться цікаві факти: у молодих керівників, які мотивовані на кар'єру, основними аргумен­тами є:

— бажання бути корисним (21 %);

— прагнення до професіоналізму (19 %);

— прагнення до більшого (16 %);

— задоволення особистих інтересів (8 %);

— привести у відповідність свої можливості та вимоги діяльності (8 %).

Поиск по сайту: