Комплексна система трудових відносин в Японії

Саме на ній виросло «японське диво» — стрімкий прорив у розвит­ку промисловості та входження до ряду самих розвинених країн світу, її складають п'ять «великих систем» (як кажуть і самі японці).

1. Система пожиттєвого найму (СТІН). Застосовується, як правило, у державній службі та на великих підприємствах Японії. Передбачає угоду між керівником та найманим працівником про матеріальне заохочення та роботу до кінця життя (працездатності) у даній ор­ганізації.

2. Система оплати праці (СОП):

— чим довше працює людина в організації, тим вища її зарплата;

— чим вища кваліфікація, тим вища зарплата;

— залежність зарплати від результатів діяльності організації в ці­лому;

— періодичні премії, бонуси, які залежать від кваліфікації праців­ника та фінансового стану організації (2-3 рази на рік).

— премії за рік теж залежать від кваліфікації працівника та фінан­сового стану організації;

— одноразова допомога під час виходу на пенсію (до 80 місячних окладів);

— право брати кредити у підприємства;

— реальна соціальна допомога (медичне страхування, страхування від нещасного випадку, страхування на випадок смерті).

3. Система кадрової ротації (СКР) передбачає переміщення праців­ника кожні 2-3 роки по горизонталі та вертикалі (як правило, без погодження із працівником). Це дає нові знання, досвід.

4. Система підготовки на робочих місцях (СПРМ). Навіть випускники престижних вузів починають роботу з посад, які не потребують ви­сокої кваліфікації. Професійна підготовка здійснюється на робочих місцях в організації.

5. Система репутацій (СР) полягає у тому, що на кожного працівника складається характеристика, в якій вказуються переваги та недолі­ки. Вона допомагає працівнику об'єктивно себе оцінити, стимулює до підвищення кваліфікації, підвищення заробітної платні.

Ці системи утворюють єдиний комплекс, який працює на основні цілі:

— забезпечення високого виробництва праці;

— економічне зростання країни;

— високий рівень життя населення (рис. 4).

Рис. 4. Комплексна система трудових відносин в організації

С Паркінсон та М. Рустомджи вважають, що в основі японського менеджменту лежить дух авантюризму та патріотизму. Це засвідчують численні факти. Наприклад, підприємець Хонда, коли засновував свою компанію, заявив, що навіть за умов банкрутства він готовий піти на ризик розширення, тому що сама фабрика залишиться і буде використовуватись для розвитку японської промисловості. Інший підприємець, Шибусава, сказав, що навіть, якщо у нього не буде ні­якого прибутку, банк повинен вкладати кошти у індустрію, бо це його обов'язок. Зовсім чудову історію розповів британський бізнесмен. Він їхав у поїзді першим класом і побачив, як його сусід з купе зашивав шкіряну оббивку сидіння. На запитання британця, що він робить, почув у відповідь: «Хоча я ремонтую національну власність, це також і моя власність, бо все, що належить нації, належить мені».

Для порівняння моделей американського та японського менедж­менту доцільно розглянути таблицю 2.

Таблиця 2

Поиск по сайту: