|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Подання ситуації ЗБіля вогнища стояла бочка, а на бочці сидів жебрак. Це й був король на своєму троні. Ті троє, що тримали Гренгуара, притягли його до бочки, і вся галаслива юрба на хвилину принишкла, крім дитини, що шкребла казан. Гренгуар не насмілювався ні зітхнути, ні підвести очі. - НотЬге, ^ш^а Ш зотЬгего! **- вигукнув один із трьох прой І перш ніж поет зрозумів, що означають ці слова, другий пройдисвіт стягнув із нього капелюха. Щоправда, капелюх був зовсім благенький, але він ще міг захистити і від сонця, і від дощу. Гренгуар зітхнув. Тим часом король з висоти своєї бочки повернувся до нього і запитав: - Це що за негідник? Гренгуар здригнувся. Цей голос, хоч і сповнений погрози, нагадав йому інший, що цього ж ранку завдав першого удару його містерії, прогугнявивши під час вистави: «Подайте, що ласка ваша!» Він підвів голову - це був справді Клопен Труйльфу. Хоч і прикрашений регаліями королівської гідності, Клопен Труйльфу був убраний у те саме лахміття. Хіба що тільки виразка на його руці вже зникла. Він тримав ремінного канчука, так званого «вузлуватого», яким за тих часів користувалися міські стражники, щоб * У цитаті (ситуації) опущена інформація описового характеру. -Лет. ** Капелюха геть, чоловіче! (Ісп.) відтісняти натовп. На голові у нього був якийсь круглий, вгорі загострений убір, важко було сказати - чи це дитячий ковпачок, чи королівська корона, та обидві ці речі подібні одна до одної. Гренгуар, упізнавши в королі Двора чудес клятого жебрака з Великого залу, сам, не знаючи чому, трохи підбадьорився. - Метре, промурмотів він. - Монсеньйоре... Сір... Як мені вас ве - Величай мене як завгодно - монсеньйоре, ваша величносте або «На своє виправдання? - подумав Гренгуар. - Це мені не подобається». Він почав, затинаючись: - Я той, що сьогодні вранці... - Під три чорти! - перебив його Клопен.- Твоє ім'я, негіднику, й - На жаль, - промовив Гренгуар, - я не маю честі бути кимось із - Годі! - вигукнув Труйльфу, не даючи йому докінчити. - Будеш Коли маєш бажання звернутися до Бога, то у нас серед різного мотлоху є цілком пристойний кам'яний Бог-отець, якого ми вкрали в церкві Сен-П'єр-о-Беф. У твоєму розпорядженні чотири хвилини, щоб накинути йому свою душу. Ця промова звучала моторошно. - Вельможні імператори й королі! - промовив Гренгуар холодно він рішуче), - схаменіться. Моє ім'я П'єр Гренгуар, я той поет, мораліте якого показували сьогодні вранці у Великому залі Палацу. - Ах! Це ти, метре! - сказав Клопен. - Був я там, був, їй-бо! Так «Важко мені буде викрутитися з біди», - подумав Гренгуар. Проте зробив ще одну спробу. - Власне, - мовив він, - не розумію, чому поетів не зараховують Клопен перебив його: - Ти, мабуть, хочеш забити нам баки своєю тарабарщиною? К - Пробачте, вельможний королю Алтинів, - відповів Гренгуар, Його жалібний голос потонув у гаморі, що панував навколо. Тим часом Клопен Груйльфу якусь хвилину радився з князем Циганії та зовсім п'яним імператором Галілеї. Потім пронизливо крикнув: -Тихо! І оскільки сковорода та казан не слухалися його й продовжували свій дует, він скочив зі своєї бочки, пхнув однією ногою казан так, що той відкотився від дитини на десять кроків, другою перекинув сковороду й повагом повернувся на свій трон, незважаючи ні на приглушений плач дитини, ні на бурчання старої, вечеря якої згоряла красивим білим вогнем. Труйльфу подав знак, і князь, і імператор, і харцизники, і швенді утворили навколо нього підкову, в центрі її перебував Гренгуар, якого все ще міцно тримали. Це було півколо, утворене з лахміття, милиць, мішури, вил, сокир, тремтячих від пияцтва ніг, грубих голих рук, гидких, осовілих та отупілих облич. Клопен Труйльфу, немов дож цього сенату, немов король цієї палати лордів, немов папа цього конклаву, підносився над усім своїм рицарством злиднів, по-перше, завдяки висоті своєї бочки, а по-друге - завдяки якомусь гордовитому, дикому й грізному виразові, що запалював його зіниці й згладжував у його дикому профілі звірячі риси розбійника. Словом, це була морда вепра серед свинячих рил. - Слухай,- сказав він Гренгуарові, погладжуючи порепаною ру- кою своє потворне підборіддя, - не розумію, чому б тебе не повісити. Це, здається, викликає у тебе огиду; і це зовсім природно: ви, порядні городяни, до цього не звикли. Ви з цього робите велику справу. Зрештою, ми не бажаємо тобі зла. Ти можеш виплутатися з біди: хочеш пристати до нас? Можна собі уявити враження, яке справила ця пропозиція на Грен-гуара, що втратив надію зберегти життя і ладен уже був скласти зброю. Тепер він знову всіма силами схопився за можливість порятунку. - Хочу, звичайно, й як! - сказав він. - З тією різницею, - незворушно провадив далі Клопен, - що тебе - Безперечно, - відповів Гренгуар. - Є ще й інші переваги. Як вільний городянин, ти не платитимеш - Хай буде так! - сказав поет. - Я волоцюга, підданий королівства Король Алтинів насупив брови. - Ти за кого мене вважаєш, друже? Що ти мені базікаєш жарго Нарешті їх величність Клопен заспокоївся. - Отже, пройдисвіте, - сказав він, звертаючись до нашого поета, - - Безперечно, - відповів поет. - Хотіти - цього ще мало, - промовив похмурий Клопен. - Добри - Обшукаю, кого накажете, - відповів Гренгуар. Гренгуар мужньо скорився своїй долі. Він обвив правою ногою ліву, піднявся на носок лівої ноги і простяг руку; але в ту мить, коли *А філософія і філософи охоплюють усе (лат). 272 І він торкнувся опудала, його тіло, що спиралося лише на одну ногу, захиталося на лавці, яка стояла тільки на трьох ногах; він машинально схопився за опудало, втратив рівновагу й важко впав на землю, зовсім оглушений фатальним дзвоном безлічі бубонців опудала, яке від поштовху його руки описало коло, а потім велично загойдалося між двома стовпами. - Прокляття! - вигукнув Гренгуар, падаючи, і лишився лежати Над своєю головою він чув зловісний передзвін, диявольський регіт волоцюг і голос Труйльфу: - Підніміть-но цього дурня і негайно повісьте! Гренгуар підвівся. - Тепер, - сказав Клопен, - тільки-но я сплесну руками, ти, Андре Гренгуар здригнувся. - Готові? - спитав Клопен Труйльфу трьох арготинців, ладних ки Та раптом Клопен зупинився, немов у нього сяйнула якась несподівана думка. - Стривайте! - вигукнув він. - Я ж забув. За нашим звичаєм не Цей циганський звичай, хоч яким дивовижним він міг би здатися читачеві, ще й досі існує і дуже широко викладений у старовинному англійському законодавстві. Гренгуар зітхнув із полегкістю. Це вже вдруге протягом півгодини він повертався до життя, тому не дуже зважувався вірити у таке щастя. - Гей! - крикнув Клопен, знову видершись на свою бочку. - Гей! Гренгуар у цьому своєму жалюгідному стані був, безперечно, мало привабливий. Жінки байдуже поставилися до цієї пропозиції. Нещасний чув, як вони відповідали: «Ні, ні, вішайте його - нам усім на втіху». Все ж таки три жінки вийшли з юрби, щоб подивитися на нього. Першою була товста дівка з квадратним обличчям. Вона уважно оглянула нужденний камзол філософа. Одежина була зношена й мала більше дірок, ніж решітка, на якій смажать каштани. Дівка скривилася. - Старе дрантя! - пробубоніла вона і звернулась до Гренгуара: - Я загубив його. - Його в мене забрали. - Черевики? - Вони вже майже без підметок. - Гаманець? - На жаль, - затинаючись, промовив Гренгуар, - я не маю ні деньє. - То попроси, щоб тебе повісили, та ще й подякуй! - відрізала Підійшла друга, стара, чорна, зморшкувата бридка жебрачка, така огидна, що навіть у Дворі чудес не мала собі рівних. Вона обійшла круг Гренгуара. Той затремтів від страху, що їй захочеться його взяти. Але вона процідила крізь зуби: - Занадто худий! - і пішла геть. Третьою була молода жінка, до - Не щастить тобі, друже, - сказав Клопен. І, випроставшись на - Більше ніхто його не хоче? Ніхто не хоче - раз! Ніхто не хоче - Бельвін де Летуаль, Андре Рудий і Франсуа Шант Прюн підступили до Гренгуара. У цю мить серед арготинців пролунало: - Есмеральда! Есмеральда! Гренгуар затремтів і озирнувся в той бік, звідки долітали вигуки. Юрба розступилася, пропускаючи дівчину - уособлення невинності і вроди. То була циганка. - Есмеральда! - повторив Гренгуар, вражений, незважаючи на своє Здавалося, що це незвичайне створіння поширювало владу своєї чарівності й краси навіть на Двір чудес. Арготинці й арготинки покірно давали їй дорогу, а їхні дикі обличчя прояснювалися від самого її погляду. Вона підійшла своєю легкою ходою до засудженого, гарненька Джалі дріботіла за нею. Гренгуар стояв ні живий ні мертвий. Якийсь час дівчина мовчки дивилася на нього. - Ви збираєтесь повісити цю людину? - поважно спитала вона - Так, сестро, - відповів король Алтинів, - хіба що ти захочеш Вона зробила свою чарівну гримаску, закопиливши нижню губку, й сказала: -Беру! Тут Гренгуар твердо повірив: усе, що діється з ним зранку, - сон, а це тільки його продовження. Бо й справді, такий поворот, хоч і приємний, був надто крутий. З шиї поета зняли зашморг і наказали злізти з лави. Він мусив сісти - надто великим було потрясіння. Не сказавши ні слова, князь Циганії приніс глиняний кухоль. Циганка подала його Гренгуарові. - Киньте ним об землю, - сказала вона. Тоді князь Циганії, поклавши їм на чоло свої руки, промовив: - Брате, вона твоя дружина; сестро, він твій чоловік. На чотири Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.) |