Реалізація потенціалу особистості

При опитуванні на запитання, чому вони працюють, американці найчастіше відповідали: «Тому що мені подобається те, що я роб­лю». Більшість людей шукає таку роботу, яка б розвивала їхні здібності і викликала задоволення.

Із спілкування з багатьма кваліфікованими робітниками неінте-лектуальних професій робимо висновок, що їхній творчий потенці­ал, який не реалізувався на роботі, знаходив «вихід» у домашніх спра­вах: затишному і зручному обладнанні свого житла, дачі. Або ж у переливанні нереалізованого потенціалу в хобі - рибалку, мислив­ство, столярство, різьблення по дереву тощо.

Звідси зауваження: добре, коли основна праця людини є одночасно і хобі. Такий працівник повністю віддаватиметься роботі, його ані підга­няти, ані тримати в «їжакових рукавицях» не треба, він викладеться сам. Але це не означає, що начальникові можна цим зловживати. Таку людину потрібно стимулювати і матеріально, і морально. Інакше прий­де розчарування, і він собі знайде інше місце роботи.

⁵¹ Формирование работника нового типа (на примере ФРГ) // Социалист. труд. - 1991. - № 6. - С. 30 - 33.

5.2.2. Самоствердження

При спілкуванні, хоча це, може, і не зовсім тактовно, люди часто запитують один у одного, хто, де чи ким працює.

Коли людина досягає успіхів на роботі, вона відчуває себе повно­цінною особистістю і за інших обставин. У неї змінюються поведін­ка, манери, спосіб спілкування. Тому кажуть, що краще бути пер­шим в гальському селі, ніж останнім у Римі.

Якщо ж людина не самоствердилась на роботі, то відчуває свою неповноцінність, у неї виробляється ряд комплексів: нерішучість, бо­ягузливість, послаблюється воля, наполегливість. А це відбивається на ділових якостях чи компенсується в деспотичному ставленні до членів сім'ї або до в чомусь залежних сторонніх людей.

Самоствердитись - це, іншими словами, зайняти своє місце в соціумі як у внутрішньому плані (ти сам відчуваєш, що на своєму місці), так і у зовнішньому (навколишні також визнають, що ти на своєму місці).

У психологічному розумінні процес самоствердження - це власне зростання до свого образу, створеного рівнем домагань⁵².

Звідси випливає висновок, що самоствердження - значний рушій (мотив) праці, якщо вона об'єктивно дає змогу самоствердитись.

* * *

Поштовхом для самого самоствердження, як усвідомленого і цілеспрямованого мотиву, може бути і менш усвідомлюваний мо­тив - бажання ображеної чи якимось іншим чином приниженої людини щось комусь довести. Виникає свого роду почуття помсти, яке може вилитися в позитивно чи негативно скеровану діяльність особистості.

«...Щоб збувся я відплатою за зраду. Щоб гірко хтось розкаявся у ній!» -

вирішує автор цих рядків (поет Л.), маючи, звичайно, на увазі досяг­нення високого соціального статусу як помсту за зраду коханої.

Але це був приклад «нейтральної» помсти, від якої нікому ні хо­лодно ні жарко. Навпаки, тому, хто мститься, це, безперечно, піде на користь.

⁵² Тлумачення наше. -Авт. 102

Інколи помста може стати домінуючим мотивом, метою всього життя і тієї діяльності, яку особистість виконує упродовж життя»⁵³.

Батька Хомейні, лідера іранської революції, вбили, коли Хомейні не виповнилося і півроку. Він загинув у двобої із людьми, які пре­тендували на його землю і були близькими друзями полковника Рези-хана - того, що в 1925 році став шахом Ірану і заснував нову динас­тію Пехлеві. До того часу вже армійський генерал, він надів на свою голову корону «царя царів»...

Заповіт матері майбутнього аятоли був коротким: «Помста!» За смерть батька. А у шиїтів (гілка ісламської релігії) заповіти батьків дуже шануються. Все істинно сутнє довіряється тільки кровним ро­дичам. Виконання волі найближчих із них - батьків - вважається подвигом...

Отже, лейтмотив життя - помста. А мститися могутнім людям можна тільки з позиції власної соціальної сили. Один шлях вгору -в життя світське - зачинений. Залишається друга реальна сила -духовенство.

Хомейні любив твори великого поета Сходу Хафіза і сам писав га­зелі. Замолоду він грав у футбол, і все людське не було йому чужим.

Але... в нього була інша мета в житті, і, щоб досягти її, потрібно було, як сказав колись В. Маяковський, наступити на горло власній пісні.

...У 1962 році Хомейні замкнувся в собі і точно вибудував свою концепцію влади... Хомейні відкинув вірші, облишив містицизм. У нього дозрів чіткий план досягнення своєї великої мети. її до­сягненню мала сприяти його популярність у простих іранців... Для виконання плану він вирішив залучити на свій бік вулицю, завою­вати безперечний авторитет у «мустафізинів» - так на фарсі нази­вають знедолених. Він спростив свою розмовну мову, довівши словниковий запас до двох тисяч слів. Його промови, послання, записані на касети, стали зрозумілими навіть неписьменним. Він звертався до багатомільйонної аудиторії з ретельно відпрацьовани­ми молитвами.

Із наведеного прикладу ми побачили, як мета життя - помста -стала наскрізним мотивом особистості, витоки якого - національні традиції і менталітет.

Цей мотив-ціль став основою для формування більш-менш три­валих мотивів діяльності, праці, вчинків. Як ідеальне психічне утво-

⁵³ Государев Н. А. Треугольньїй человек. - М.: Мол. гвардия, 1991. - 270 с.

рення, він став рушійною силою як для окремої особистості, так і опосередковано для цілої нації. Навіть змінив деякі уявлення в мас­штабі планети.

Поиск по сайту: