Обговорення ситуації 1. Умовна назва «Юпітер»

Подання ситуації 1*

Натовп із самого ранку чекав на три речі: полудень, послів Фландрії та містерію. Вчасно прибув тільки полудень.

Це було вже занадто.

Натовп зачекав ще одну, дві, три, п'ять хвилин, чверть години; ніхто не з'являвся: поміст був порожній; сцена - німа.

Тим часом нетерплячка перейшла в обурення. Тут і там чути було вигуки незадоволення, правда, поки що притишені. «Містерію! Місте­рію!» - глухо линуло з натовпу. Збудження зростало. Буря, ще тільки глухо гуркочучи, носилася над цим людським морем. Перший спа­лах блискавки викликав Жеан дю Мулен.

- Містерію і к бісу фламандців! - крикнув він щосили, звиваю­
чись вужем навколо своєї капітелі.

Натовп заплескав у долоні, повторюючи:

- Містерію! Під три чорти Фландрію!

- Давайте містерію, негайно! - вів далі школяр.- А то, мабуть,
доведеться повісити суддю Палацу, і це буде для нас і комедія, і
мораліте.

'Ситуація 1, а також 2, 3, 4 взяті з книги: Віктор Гюго. Собор Паризької Богоматері. -К.: Молодь, 1976. -414 с.

- Добре сказано, - закричала юрба,- а для початку повісимо варту.

Це викликало бурхливі схвальні вигуки. Чотири бідолахи приста­ви пополотніли й перезирнулися. Натовп рушив на них, і вони вже бачили, як тоненька дерев'яна балюстрада, що відділяла їх від юрби, вигинається під її натиском.

Момент був критичний.

- На шибеницю! На шибеницю! - кричали звідусіль.

У цю мить піднісся вже описаний нами килим лаштунків, утво­рюючи прохід для людини, сама тільки поява якої враз зупинила на­товп, перетворивши, немов чарами, його гнів на зацікавленість.

- Тихше! Тихше! - почулося з усіх боків.

Якийсь чоловік, тремтячи всім тілом, раз у раз вклоняючись, не­впевнено рушив, мало не стаючи на коліна, до самого краю марму­рової плити.

Тим часом запанувала тиша, чути було тільки легкий невиразний гул, що завжди витає над мовчазною юрбою.

- Шановні городяни і шановні городянки, - промовив чоловік, -
ми матимемо честь декламувати й виставляти перед їх превелебні­
стю паном кардиналом чудове мораліте, яке називається «Правед­
ний суд пречистої діви Марії». Сам я гратиму Юпітера, їх преве­
лебність кардинал зараз супроводить вельмишановне посольство
герцога Австрійського, яке оце затрималося, щоб вислухати урочис­
ту промову пана ректора Університету біля брами Боде. Тільки-но їх
превелебність пан кардинал прибуде, ми зразу почнемо.

Безперечно, що тільки втручання самого Юпітера могло врятува­ти чотирьох бідолашних приставів. Якби ми мали щастя самі вига­дувати цю цілком вірогідну історію і слідом за тим мусили б за неї відповідати перед шановною пані Критикою, то ні в якому разі не можна було б висунути проти нас класичного правила: №с сієш ІПІЄГ8І1. Зрештою одяг пана Юпітера був дуже гарний і теж сприяв заспокоєнню натовпу, привернувши до себе його увагу. Одягнений у кільчастий, вкритий чорним оксамитом панцир із золотими цятками, Юпітер мав на голові дворогий ковпак, прикрашений шишками з по­золоченого срібла.

Поиск по сайту: