Обговорення ситуації 4

Юрій К. Короля Франції насправді не цікавила доля Гренгуара. У нього були проблеми значно ширші, ніж життя якихось волоцюг.

Патетичним поривом філософ показав своє ставлення до короля, як істоти божественної. Підібравши правильні слова, інтонацію, ма­неру поводження, він зумів умовити короля дарувати йому життя.

Поведінка філософа відповідала стану «Я» - «адаптована Дитина».

Король також мав специфічний настрій через те, що поза його участю відбувалися події, які були на його користь.

Андрій М. Філософ скористався самозакоханістю та егоїстичні­стю короля і байдужістю до долі інших. П'єр діяв, як «Доросла» і зріла людина, скориставшись поблажливим настроєм короля.

Філософ дав можливість королю показати себе щирим і благо­родним настільки, що той навіть заперечив, щоб Гренгуара потрима­ли трошки у клітці.

Юрій Г. Поет постав перед нами в образі «Дорослої» людини.

Він використав свій талант, досвід, психологічний вплив. На кар­ту було поставлене власне життя. А патетика, підлабузництво, при­писування королю божественних чеснот - все це були інструменти впливу, якими поет вдало скористався.

Андрій А. Мені здається, що король - примітивна людина, якщо дозволив так принизитися нашому «герою». Поведінка «героя» в даній ситуації нетипова. У справжнього філософа і поета повинно бути сформованим своє ставлення до життя і до смерті. І тоді перспектива бути повішеним не викликала б такої реакції та приниження.

Борис Б. Король поводив себе як «Батько». Тримав ситуації під контролем і сам був контрольованим. Гренгуар знову грав роль ди­тини, але «розумної Дитини». А «колега» Гренгуара по нещастю по­водив себе, як «Дитина дурнувата», бо увесь час виправдовувався, що він чинив як усі.

Роман Г. Гренгуар у цьому епізоді увесь час був «Дитиною», яка чекала, що вирішить її «Батько».

Андрій Р. Як для П'єра, то ситуація подібна до попередньої.

Але замість вошивого короля-самозванця тут зі всім своїм блис­ком був представлений справжній король.

П'єр же повів себе як звичайний пристосуванець, виступив улес-ником і завоював прихильність короля.

Керівник: Уточніть, будь ласка, в якій же ролі він виступив?

Андрій Р. За нашою схемою це - «адаптована Дитина».

Наталія Ш. Король Франції поводив себе авторитарно, його можна охарактеризувати, як «дуже злого Батька». А головний ге­рой був «хитрою Дитиною», та ще й, крім того, умів красномовно висловлюватися.

Олена Р. Король спочатку виступає як «грайлива Дитина», потім «переростає» в «Дорослого», а коли привели затриманих, то вже стає

«суворим Батьком». А тоді, коли король прощає П'єра, то вже вигля­дає як «задоволена доросла Дитина».

Поет у цій ситуації - «боягузливе Дитя». Він стає на коліна, цілує королю ноги. Рятує його в цій ситуації уміння говорити і страх, який притискує до землі.

Андрій К. Ключовою фігурою в цій ситуації, звичайно, є король Франції. Дізнавшись про заколот, він повинен би був стривожитись. Але ж ні, він почав всупереч здоровому глузду проявляти дитячу цікавість і веселість. (Напевно, дала себе знати відсутність веселих, нових подій).

Потім увімкнулось «державне мислення» короля і, проаналізував­ши ситуацію, він вирішив використати її з користю для держави і для себе зокрема: держава - це монарх, а також «убити одним пост­рілом двох зайців».

А щодо поета, то в даній ситуації він виступає в ролі «Дитини», яка намагається задобрити «злого Батька» (короля).

Керівник. Правильно підмітив Андрій К., що ключовою фігурою в даній ситуації є король, який поводить себе як хоче, і думає як хоче. Але ж над ним не висить загроза шибениці.

Нам король цікавий тільки тому, що, поки хтось із вас стане коро­лем Франції чи навіть України, над вами буде вдосталь маленьких королів, князів і т.д., тобто начальників, стратегія поведінки і мис­лення яких буде нагадувати короля із нашої ситуації.

І потрібно вже зараз виробляти в собі імунітет і можливу страте­гію поведінки стосовно таких босів, щоб, опинившись фігурально чи натурально в ролі П'єра, домогтися успіху.

На відміну від попередніх ситуацій, де думки ваші в основному збігалися в оцінці головних героїв ситуацій, у даному випадку існу­ють два полюси сприйняття.

Один полюс - П'єр мав би скоріше прийняти смерть, а не прини­жуватися, якщо він справжній філософ і поет (Андрій А.).

Протилежний полюс - поет молодець, поводив себе як рівний, а патетика, підлабузництво, приниження - це лиш інструмент, за до­помогою якого він досяг успіху (Юрій Г).

Мені здається, істина десь посередині. П'єр виглядає, як «адапто­ване Дитя», навчене попереднім гірким досвідом.

Я старший за віком і, звичайно, не такий максималіст, як Андрій А. Все-таки поет принижувався перед справжнім королем Франції, а перед «королем» волоцюг він не зміг опуститися до такого рівня.

Поиск по сайту: