Охлократія оцінка науковців

кількість публікацій розглядалися як

основні критерії успішної роботи на(

укових співробітників. Публікації,

як основний критерій роботи науко(

вого співробітника, викликають сум(

ніви навіть на перший погляд. Неми(

нуче починається гонитва за кіль(

кістю статей і книжок, часом на

шкоду глибині опрацювання матері(

алу. Як наслідок з’являються вчені з

великим списком опублікованих

робіт, які, власне кажучи, зробили

незначний внесок у науку, а то й на(

впаки. Тому підхід до оцінки праці

науковця тільки з погляду кількості

опублікованих робіт навіть небезпеч(

ний, тому що сприяє гонитві за чис(

ленними, але посередніми з науко(

вого погляду публікаціями. У США

дійшли до висновку, що сама по собі

кількість опублікованих статей не

може бути критерієм якості роботи і

наукової репутації автора. У США за

основними науковими дисципліна(

ми видаються річні статистичні

збірники з кількістю посилань на

кожного автора. Були розроблені і так

звані індекси якості, в яких робилася

спроба математично зіставити

кількість публікацій і кількість поси(

лань на них і видати загальний по(

казник якості наукової продукції.

Приміром, один з американських

наукознавців Д. Ліней запропонував

для оцінки праці вченого застосову(

вати нескладний показник, назва(

ний ним “скоригований індекс

якості”, наукової продукції. Він

являє собою два перемножених по(

казники. Перший — частка від роз(

поділу загальної кількості посилань

на всі опубліковані роботи автора за

певний період на число опублікова(

них робіт. А другий — квадратний

корінь з добутку кількості посилань

на число опублікованих робіт. Керу(

ючись щорічними статистичними

збірниками з посиланнями, такі роз(

рахунки нескладно зробити для кож(

ного автора в будь(якій галузі наук.

Аналіз посилань, як критерій якості,

засвідчив, що він не цілком точний.

З’ясувалося, що на визнаних автори(

тетів посилаються частіше, ніж на

новачків, незважаючи на якість

самої роботи. Більшість науковців

об’єднуються в наукові школи, а

іноді у своєрідні клани і воліють по(

силатися один на одного. Встановле(

но також, що вчені частіше посила(

ються на осіб своєї статі. У лаборато(

ріях, що займаються переважно

прикладними дослідженнями і роз(

робками, для оцінки праці вчених ча(

сто застосовують кількість запатен(

тованих винаходів, що розглядають(

ся як офіційне визнання нової

технології. Самі по собі патенти не(

рівноцінні, їх можна одержати і за

малозначний винахід, і за дуже вели(

кий, що являє собою якісний стри(

бок у розвитку техніки і технології.

Таким чином, оцінка праці нау(

ковців за кількістю отриманих па(

тентів також має істотні вади. Відда(

ча, вимірювана в опублікованих на(

укових працях і патентах, важлива,

але в багатьох випадках це не єдиний

критерій оцінки праці наукових

співробітників. Професійні

здібності, дисциплінованість, ста(

ранність та інші фактори також на(

магаються враховувати. Більшість

методів, що застосовувалися в 60 – на

початку 70(х років для оцінки нау(

ковців являли собою трохи модифі(

Поиск по сайту: